Фото: Ilia Yefimovich/picture alliance via Getty Images
Україна протягом останніх шести місяців переживає значний дефіцит протибалістичних ракет. Запаси у західних партнерів суттєво зменшилися, а бойові дії в Ірані завдали значних пошкоджень американським арсеналам. Тому Київ активно шукає шляхи для поповнення власних запасів антиракет. І, схоже, рішення знайдено. Репортер Коротко про досліджував деталі цієї проблеми.
Не з доброти душі, а заради зиску: чому США та ЄС готові ділитися збройовим «пирогом»
Лідери країн G7, крім нових поставок ракет Києву, висловили готовність надати дозвіл на їхнє виробництво безпосередньо в Україні. У разі реалізації цього, це стане потужним засобом для подолання «ракетного дефіциту».
До цього Київ неодноразово, але безрезультатно звертався до Вашингтона з подібним проханням. “Скільки разів я спілкувався зі Сполученими Штатами Америки, я дуже наполегливо просив: надайте нам ліцензії на виробництво Patriot. І, здавалося б, ніхто не заперечував. Ніхто жодного разу не відповів: ні, ми вам не надамо. Але досі ми нічого не отримали”, – заявив президент Зеленський у розмові з французьким виданням Le Parisien наприкінці минулого року. І ось лише зараз з’явилася надія, що питання виробництва ракет самою Україною зрушило з місця.
16 червня Володимир Зеленський під час зустрічі віч-на-віч із президентом США Дональдом Трампом отримав схвальну відповідь від Білого дому щодо цього питання. За словами українського президента, Трамп відреагував на пропозицію «позитивно», і команди обох країн вже розпочинають спільну роботу.
Військовий експерт Іван Тимочко. Фото: radiokhartia.com
– Україна може отримати дозвіл на виготовлення протиракет від західних партнерів. І це не через виняткову щедрість союзників, а тому, що за цим стоїть розважливий бізнес-розрахунок західних виробників озброєнь. Адже проблема полягала не в самій ліцензії, а в спекуляціях на ній. США, як виробники антиракет Patriot, є монополістами і знають, що аналогів цій продукції немає. Однак, коли Україна почала заявляти про розробку власних антиракет, вони відчули, що можуть зіткнутися з конкуренцією. Тому вигідніше надати дозвіл або створити спільне підприємство, ніж у середньостроковій перспективі втратити ринок продажу ракет, – пояснює військовий експерт Іван Тимочко.
Ще одна перевага – Україна отримує унікальну можливість перевірити ці ракети в реальних умовах.
– Надаючи Києву дозвіл, західні компанії вносять конструктивні зміни, базуючись на нашому досвіді, а не на суто емпіричних розробках. Також Європа надала Україні кредит на 90 мільярдів доларів, який буде спрямований, зокрема, і на закупівлю озброєнь. А американські та європейські виробники ракет також прагнуть отримати свою частку цього прибутку, – роз’яснює експерт.
Доступ до секретних технологій та зменшення залежності від Заходу
Нинішня заява лідерів G7 свідчить про готовність західних партнерів перейти від простого постачання озброєнь до передачі Києву військових технологій та креслень. Це дасть змогу Україні самостійно збирати сучасні західні ракети та боєприпаси на своїй території.
Завдяки доступу до конфіденційної технічної документації, українські заводи чи спільні підприємства зможуть легально виготовляти компоненти західного озброєння, не порушуючи авторських прав.
Оскільки саме складання дефіцитних та дорогих ракет для систем ППО відбуватиметься всередині України, це значно скоротить логістичні часові рамки. Важливим є й політичний аспект: країна стане менш залежною від результатів політичних дискусій у Вашингтоні чи Брюсселі щодо надання нових пакетів військової допомоги, оскільки матиме власні виробничі потужності. І, звісно, зменшиться собівартість антиракет, адже виробництво боєприпасів всередині країни значно економніше, ніж закупівля готових виробів у США чи ЄС та їх транспортування через усю Європу.
Однак, поряд із перевагами, можуть виникнути й певні складнощі. Виробництво сучасних ракет потребує високоточного обладнання, мікросхем та специфічної сировини, яку Україні все одно доведеться імпортувати. Крім того, будь-яке оборонне підприємство на території України автоматично стає пріоритетною ціллю для російських атак, тому виробництво вимагатиме посиленого захисту ППО або глибокого підземного розміщення.
Комплексів Patriot нам, як і раніше, не вистачає, але є інша позитивна тенденція. Фото: Sean Gallup/Getty Images
Запуск проєкту потребуватиме від одного до трьох років
Наразі найбільшою перешкодою у схваленні ліцензій з боку США та Європи є часові рамки. Це тривалий бюрократичний процес, який зазвичай займає місяці, а іноді й роки. Сам промисловий етап запуску та введення в експлуатацію ракетних заводів стандартно триває від 1 до 3 років.
Однак Київ може сподіватися, що в умовах війни ці терміни будуть скорочені завдяки політичній волі керівництва США. Наприклад, якщо Білий дім надасть українським оборонним контрактам найвищий пріоритет, американські заводи будуть зобов’язані постачати верстати та компоненти для України позачергово. У такому прискореному режимі складання перших ракет з американських комплектуючих можна буде розпочати приблизно через рік після отримання ліцензії.
– Самі компанії-виробники ракет поширюють чутки про те, що процес отримання ліцензії є тривалим і може зайняти до трьох років. Це робиться для завищення ціни на себе та свою продукцію. Але нам варто згадати ситуацію з американськими літаками F-16, коли наші західні союзники стверджували, що підготовка українських пілотів триватиме 3–5 років. Насправді ж наші льотчики опанували ці літаки за пів року. Так само і тут: зараз союзники вже мають готові ліцензії (технічні параметри тощо), а в нас є промислові можливості. І за наявності політичної волі союзників процес видачі ліцензії та початку виробництва можна значно прискорити до одного року, – пояснює Іван Тимочко.
Українська FP-7.x та американський Patriot: не заміна, а потужний тандем
Отримавши американську ліцензію, Україна планує розпочати виробництво не лише далекобійної зброї, але й дефіцитних ракет-перехоплювачів PAC-3 для систем Patriot. Паралельно готується запуск і суто українського проєкту ракети FP-7.x для комплексу протиракетної оборони Freyja («Фрейя»).
Вітчизняна компанія Fire Point розробляє її спільно з європейськими партнерами, серед яких німецька Diehl Defence. Наша ракета стане бюджетнішою альтернативою американській: вона вже успішно пройшла випробування, перехоплюючи цілі на висоті до 25 км, а її серійний випуск запланований на серпень поточного року.
– Жодна зброя не може бути повністю замінена іншою. Так і тут: наша протибалістична ракета FP-7.x не може повністю замінити, а лише доповнює можливості Patriot у знищенні російської балістики. Так, ракети PAC-3 від Patriot розроблені для виконання одного завдання – перехоплення балістичних ракет. Але вони кардинально відрізняються за вартістю, технологіями та закладеною логікою ведення бою, – пояснює Іван Тимочко.
Основна відмінність – це економіка війни. Складання американських PAC-3 в Україні знизить їхню вартість з космічних 3,8–5,3 млн доларів до 2,8–3,5 млн за одиницю (оскільки складні високотехнологічні вузли все одно доведеться імпортувати). Наша ж FP-7.x обійдеться приблизно в 5 разів дешевше за «американця». Завдяки простішій конструкції та меншим витратам Україна зможе налагодити справді масове виробництво цих боєприпасів.
Українська FP-7.x обійдеться приблизно в 5 разів дешевше за американський аналог. Фото: unn.ua
Українська Freyja: як європейські «мозки» та наші ракети будуть об’єднані в єдину мережу
Наша ракета FP-7.x стане частиною нової комплексної системи ППО/ПРО Freyja. Права на саму систему та ракету належать Україні, але вона розробляється у тісній технологічній кооперації з Європою за стандартами НАТО.
На відміну від застарілих радянських комплексів, Freyja функціонує за принципом відкритого цифрового конструктора: Україна виробляє саму гіперзвукову ракету, а електронні «очі» та «мозки» надають союзники.
Головна особливість системи – усі ці елементи будуть пов’язані через захищений військовий протокол НАТО Link16. Це означає, що українська пускова установка Freyja зможе миттєво отримувати координати цілей від будь-якої системи в небі чи в космосі – чи то американський Patriot, чи західні літаки-розвідники AWACS, чи супутники союзників. Ракета матиме можливість автоматично коригувати свій курс у польоті. Повномасштабне розгортання комплексів Freyja на бойовому чергуванні очікується до 2027 року.