Олександр Коваленко: В Абу-Дабі зараз обговорюють другорядні питання, а не основні

Фото: wam.ae

В Абу-Дабі завершився черговий етап перемовин між делегаціями України, США та РФ. Незважаючи на відсутність згоди щодо територіальних питань, сторони повідомили про поступ в обговоренні військового аспекту, зокрема ймовірне відведення сил та спостереження за припиненням вогню.

Військова підгрупа учасників перемовин ухвалила рішення до наступної зустрічі (орієнтовно запланованої на 1 лютого знову в Абу-Дабі) підготувати нові пропозиції сторін. Репортер Коротко про поцікавився у військового аналітика Олександра Коваленка про важливість подібних зустрічей та про те, який варіант задовольнив би Україну.

Спершу необхідно обговорювати питання зупинки вогню, а не відведення сил

– У військовій підгрупі перемовин обговорювалися питання відведення сил від лінії дотику. Чи потрібне воно в даний час?

Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: 5.ua

– Відведення сил є неприйнятним і передчасним, оскільки Росія не буде його виконувати. Це так само неприйнятно, як і питання виведення українських військовослужбовців з території Донецької області, що підконтрольна на даний момент Силам оборони України. Це неприпустимі варіанти, тому що Росія зовсім не має наміру завершувати війну, у неї відсутні плани щодо тривалого перемир’я та миру. Хіба що вона здатна піти на короткочасну імітацію зупинки активних бойових дій для накопичення сил і засобів, щоб розпочати новий етап повномасштабного наступу, використовуючи умови, що виникли внаслідок цих домовленостей.

Тому я не вважаю це прийнятним пунктом для обговорення. Росія не стане його дотримуватися. Чому тоді повинні дотримуватися ми? В якийсь момент ми просто втратимо одразу декілька тисяч квадратних кілометрів своєї території.

– Але теоретично питання відведення сил все ж таки має передувати мирним переговорам?

– Насамперед потрібно обговорювати не відведення сил, а питання зупинки вогню. Тобто спочатку – досягнення тривалої зупинки вогню, і якщо обидві сторони дотримуються цих вимог, тоді через певний період піднімаються питання за іншими пунктами. А не як зараз, коли все роблять навпаки.

Тому цей формат перемовин є невірним за багатьма аспектами. Спочатку обговорюються не основні питання, що мають стати передумовою для відведення сил, а саме відведення.

Це так само як обговорювати вибори під час війни. Дуже нагадує Мінські домовленості, коли першим пунктом була саме зупинка вогню, а Росія постійно наполягала на проведенні виборів в ОРДЛО – тобто на тому, що було п’ятим чи шостим пунктом. Тут ми бачимо дуже схожу ситуацію.

Партнери не відправлять своїх представників для спостереження на лінію дотику

– На переговорах в Абу-Дабі також йшлося про спостереження за припиненням вогню. Чи потрібне воно і як його здійснювати?

– В принципі, коли ми говоримо про будь-які мирні ініціативи, спостереження третьої сторони має бути присутнім. Його можна здійснювати як віддалено, так і безпосередньо на місцях. Я сумніваюся, що наші партнери погодяться на присутність своїх представників безпосередньо на лінії дотику, але віддалене спостереження цілком ймовірне. Це частина переговорного процесу, але явно не найважливіше на початковому етапі.

– Також обговорювалося питання створення Центру з контролю та координації питань зупинки вогню. Чи дійсно необхідний такий орган?

– Необхідний, якщо виникне компроміс. Такий центр потрібен, щоб фіксувати і домовленості, і їхні порушення. Як контролюючий орган він має існувати.

– Які країни мають туди увійти?

– Гадаю, країни Європи: Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Польща та США. Обов’язково має бути Україна і, на жаль, представники Росії, оскільки ми говоримо про інструмент контролю зобов’язань. Якщо РФ порушуватиме зобов’язання, претензії мають висловлюватися безпосередньо її представникам.

Миротворчий контингент навіть із нейтральних країн – нереалістичний

– Обговорювалася тема розміщення на Донбасі миротворців із нейтральних країн (оскільки Росія категорично проти країн НАТО).

– Тут важливо розуміти, що мають на увазі під «нейтральними країнами». Китай, Білорусь чи Куба – це нейтральні країни чи ні? Гадаю, цей термін не буде працювати. До того ж навряд чи нейтральні країни візьмуть на себе серйозні зобов’язання щодо проведення якісної місії. Це виглядає як імітація процесу, а не як ефективне рішення.

– Який тоді сенс у переговорах щодо військового блоку, якщо вони не розв’язують ключові питання?

– Щоб показати готовність України до миру при розумінні того, що до цього не готова Росія. Це демонстрація того, що переговори на такому високому рівні зриває саме Москва. Треба дивитися на речі реально: Росія не готова до миру і буде продовжувати воювати. Тому у 2026 році ці переговори ні до чого не приведуть.

Наше головне завдання – продемонструвати, що ми йдемо дипломатичним шляхом. Тобто мета – не стільки сам мир, скільки демонстрація неготовності РФ до нього та необхідність впливати на агресора силовими методами.

– Це якимось чином вплине на Трампа? Чи вдасться його переконати, що саме Росія не готова до миру?

– Трамп – досить непередбачувана людина, але і його можуть розізлити дії Путіна. І він дійсно може перейти від толерантної дипломатії щодо російського диктатора до саме силової.