Фото: Саймон Вольфарт/Bloomberg via Getty Images
4 квітня Північноатлантичний альянс святкує ще один день народження, проте торжество затьмарене тривожним минулим. Доки Альянс намагається утримувати позиції, фахівці констатують: «Пацієнт скоріше живий, але відмовляється від терапії». Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко в розмові з Коротко про аналізує, чому формальності та застарілі правила не дають Альянсу побачити справжні небезпеки, і чи готова організація до великої війни, якщо п’ята стаття статуту раптом перестане бути звичайним текстом на папері.
Застосування п’ятої статті НАТО буде пов’язане з серйозними труднощами
Військово-політичний експерт Олександр Коваленко Фото: minval.az
– НАТО ще існує чи доживає останні дні?
– Загалом, пацієнт ще поки що живий і піддається відновленню. Однак у НАТО зараз чимало проблем. Якщо казати про внутрішні, то вони переважно пов’язані з формалізмом та невідповідністю уставу НАТО поточним вимогам воєн та конфліктів, особливо враховуючи динамічний характер війни. Тому Блок потребує правового, інституційного перетворення, оскільки він перетворився на застарілий, забюрократизований механізм, який не в змозі захистити навіть себе самого.
НАТО слід відмовлятися від багатьох віджилих методів погодження тих чи інших рішень, наприклад, від методу консенсусу. Адже зараз Північноатлантичний Альянс не зможе швидко, оперативно, у динамічному вигляді приймати будь-яке рішення. Якщо, приміром, на одну з держав НАТО нападе Росія і потрібно буде реагувати за п’ятою статтею колективної безпеки щодо захисту, скажімо, Естонії, Литви чи Латвії.
І проблема саме в тому, що всі питання зараз мають узгоджуватися консенсусом, тобто всі члени Блоку повинні бути згодні. Проте ж наразі є такі країни, які просто будуть цей процес гальмувати – наприклад, Угорщина, Словаччина. І якщо Фіцо та Орбан залишаться при владі, то вони як раз і будуть цим саботуючим елементом. Крім усього іншого, я не впевнений, чи США будуть брати участь у захисті тих же країн Балтії.
Також сама по собі структура консенсусу при прийнятті рішень руйнується. Відсутня досить чітка форма визначення обов’язків кожної з країн. Немає прописаної структури: хто і що повинен зробити. Щоб не було так, коли на Угорщину при нападі на Естонію покладаються функції логістики, а Угорщина каже: «Ні, я не буду надавати логістику НАТО». Мають бути інструменти, правові важелі, які примушуватимуть це робити. Цього немає, зараз усе досить толерантно, демократично і… безхребетно.
Без цього реформування, безсумнівно, пацієнт живий, але він недостатньо ефективний. Він має ресурси, можливості, але він – такий собі спортсмен, який готувався до змагань десятки років, але в самих змаганнях жодного разу не виступав і потерпає від нападів паніки.
– А які зовнішні проблеми зараз є у НАТО?
– Позиція США. Допоки президентом США залишається Дональд Трамп, НАТО, можна сказати, це така собі кульгава кобила, хоча вони і можуть функціонувати без США.
А ось позицію Дональда Трампа в НАТО намагаються якимось чином заспокоїти, приглушити і дипломатично на нього вплинути. Але це людина, з якою неможливо буде домовитися, якщо він поставить за головну ціль у короткостроковій перспективі вихід США з НАТО, навіть попри те, що для цього потрібне погодження з Сенатом і Конгресом. Він і надалі дестабілізуватиме Альянс своїми діями.
– Чи виконує Блок закладену в нього основну функцію колективного захисту? Адже Трамп вже натякнув, що не стане в разі чого виконувати п’яту статтю, якщо нападуть на європейські країни, тому що вони не підтримали його в Ірані.
– П’ята стаття наразі діє для європейців. Але як вона буде працювати – це вже велике питання.
Трамп не зможе вивести США з НАТО
– Чи має НАТО якісь перспективи без Америки?
– Навіть без США всі країни Північноатлантичного Альянсу – це потужний військовий блок і серйозна військова сила. Але як вона буде функціонувати, якщо в її фундамент закладено консенсус? Наприклад, в США скажуть, що не будуть брати участь в обговоренні будь-яких питань, Америка відсторониться від Альянсу. Потім з’являються Угорщина та Словаччина і кажуть: ми теж не братимемо участі в якихось бойових діях, наприклад, проти Росії. І тут з’являється правова проблема, казус. Слід замінити формат консенсусу при прийнятті рішень на формат простої більшості.
– Трамп вже назвав Альянс «паперовим тигром» і погрожував вийти. Наскільки реальний вихід США з НАТО?
– У короткостроковій перспективі це взагалі неможливо. Я вважаю, що до проміжних виборів до парламенту в США, які відбудуться вже восени, цього точно не буде. Адже для того, щоб США вийшли з НАТО, потрібне узгодження з Сенатом і Конгресом. При цьому підтримка цього рішення має складати приблизно дві третини голосів сенаторів та конгресменів.
Але зараз це взагалі не актуально, оскільки Дональду Трампу не провести таку пропозицію через обидві палати. До того ж ми бачимо, що підтримка Дональда Трампа в США перебуває на критично низькому рівні – 33%, і він лише шкодить Республіканській партії напередодні осінніх виборів. Тому у нього немає жодних шансів якось проштовхнути таку дискусійну пропозицію, і її ухвалення зведено до мінімуму.
– Президент США також звинувачує НАТО в тому, що воно не підтримало операцію США в Ірані. Чому Альянс не підтримав США?
– Тому що ця операція була провальною з самого початку. Вона розпочалася досить ефектно, але була погано спланована і тому не дала жодного ефекту. Вона дуже нагадує американський блокбастер-бойовик. Коли приходиш у кінотеатр, дивишся: все вибухає, все таке яскраве, роботи там якісь бігають, все розлітається на шматки, а коли виходиш із кінотеатру, ставиш собі питання: а про що взагалі було кіно, який у нього був сюжет?
Так і тут: яка була кінцева мета, чого американці хотіли досягти? Зміни режиму – не змінили. Не захистили своїх партнерів на Близькому Сході – Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Катар. Загалом, ця операція була імпульсивною, вона не була прорахована заздалегідь до найменших деталей, щоб можна було сказати: «Так, у цій операції можна брати участь». Тому НАТО і не підтримало її.
Зараз реанімувати НАТО може лише реальна загроза вторгнення Росії
– Наскільки Альянс готовий до довготривалих військових конфліктів із високотехнологічним супротивником?
– Вони до цього абсолютно не готові. Якщо ми говоримо, наприклад, про напад з боку Росії – хоча її і важко назвати високотехнологічним противником – Альянс не готовий до того, що Росія, наприклад, може напасти на Естонію, Литву чи Латвію.
Можна сказати, якщо Росія нападе на Естонію, то спочатку вона окупує Естонію, і лише після того, як ця країна буде окупована, Альянс більш-менш почне на щось реагувати. Та й то він гальмуватиме в прийнятті рішення та формуванні відповіді військового характеру.
НАТО взагалі не готове протистояти Росії навіть на тактичному рівні, не кажучи вже про стратегічний. Їм не відома та тактика, за якою може воювати Росія. Вони з нею не знайомі – хоча постійно отримують досвід України, аналізують його, проводять форуми, конференції, але реалізації цих концепцій у самих військах ми взагалі не бачимо.
– Тобто, якщо Росія нападе на країни Балтії, п’ята стаття статуту НАТО не буде задіяна?
– Вона включиться, але працюватиме настільки повільно, що деякі з цих країн дуже швидко опиняться в окупації. І НАТО реагуватиме вже на наслідки цієї окупації, а не на попередження загрози.
– У такому випадку, чи потрібно тепер Києву прагнути членства в НАТО, якщо воно саме вже не становить серйозної сили?
– В принципі, ми і так в НАТО не вступимо, допоки в нас не закінчиться війна і допоки ми не звільнимо всі наші території. Реальна перспектива вступу до Альянсу – це перспектива 2030, 2035, 2040 років.
Але все-таки я вважаю, що так, НАТО нам потрібне. Як елемент захисту від таких супротивників, як Росія. Коли ми станемо членами цього Альянсу, то зможемо користуватися розширеними можливостями. Але це не означає, що НАТО нам потрібне більше, ніж ми йому. Якраз навпаки: ми бачимо, що зараз Альянсу Україна потрібна як ніяка інша країна. Якщо США почнуть внутрішню хаотизацію Блоку, то зараз іншої такої країни, як Україна, у складі НАТО – з таким досвідом і таким потенціалом – просто немає.
– Ви перерахували основні проблеми НАТО. А чи готове саме НАТО до трансформації під умови нинішнього часу?
– Тут я одразу відповідаю – абсолютно не готове. Воно не готове до реформування. Наводжу приклад: минулого року в Польщу залетіли 19 російських дронів «Гербера». Які висновки зробили поляки? Жодних. Чи бачимо ми там формування мобільних вогневих груп, чи бачимо створення сил безпілотних систем? Ні, нічого цього не відбувається.
У грудні 2025 року на навчаннях НАТО наше відділення операторів дронів «знищило» два натівські батальйони. І навіть після цього в натівських арміях не створили сил на кшталт наших Сил безпілотних систем. Ні, нічого подібного не створювалося.
Під час морських навчань того ж НАТО наші морські дрони умовно знищили натівський фрегат – натівські командири навіть не помітили, як це сталося. Ні, нічого в НАТО навіть після цього не змінилося. Вони лише провели конференцію, влаштували ще якісь форуми, дали звіти керівництву України, і в принципі на цьому все.
Тобто якихось глобальних змін ані на юридичному, ані на практичному чи фізичному рівні не спостерігається. І зараз реанімувати НАТО може тільки реальна загроза, і цією реальною загрозою може стати вторгнення в одну з країн НАТО з боку, наприклад, Російської Федерації.