Фото: Вікіпедія Підпишіться на нас у Google Додати зараз
Рішення Кабінету Міністрів України про розміщення Національного пантеону українців на території Києво-Печерської лаври, як і очікувалося, викликало бурхливі обговорення. Частина українців схвалює цю постанову, тоді як інші висловлюють критику через низку аспектів, пов’язаних як із будівництвом меморіалу на території заповідника, так і з релігійними міркуваннями. Натомість пропонуються інші локації, які мають не меншу історичну вагу.
Про що саме йде дискусія – у матеріалі Коротко про.
Лише за згоди ЮНЕСКО
Площа Києво-Печерської лаври становить близько 26 гектарів. Конкретне місце для розташування пантеону поки що не визначено. Можна припустити, що йдеться про Верхню Лавру, яка має статус національного історико-культурного заповідника і де зосереджені ключові історичні пам’ятки та музеї.
Однак, весь архітектурний комплекс, разом із Софією Київською, внесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та перебуває під її захистом. Закон про Національний пантеон України передбачає можливість створення меморіалу на заповідних територіях, але існують міжнародні стандарти. У соціальних мережах тривають дебати щодо необхідності отримання дозволу від ЮНЕСКО на будівництво мавзолею та узгодження його майбутнього проекту. Деякі аргументують, що ігнорування думки авторитетного органу ООН може призвести до втрати статусу об’єкта. Інші ж вважають, що держава, будучи власником заповідника, має право ним розпоряджатися.
Найімовірніше, пантеон можуть розмістити у Верхній лаврі. Фото: grandturs.com.ua
– Якщо об’єкт внесено до списків ЮНЕСКО, абсолютно зрозуміло, що будь-які будівельні роботи, будь-які дії потребують узгодження. Йдеться не про те, хто чим може керувати, а про дотримання вимог Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, до якої приєдналася Україна, – зазначає адвокат Віталій Титич, який обізнаний у таких питаннях.
Однак, перш ніж узгоджувати проект, вважає експерт, територію архітектурного комплексу необхідно привести до первісного стану – звільнити від новобудов, зведених тут колишнім намісником Лаври Павлом Лебідь. Йдеться про комерційні об’єкти, такі як готелі та трапезні для паломників.
– Усе це було збудовано без жодних дозволів, без жодних погоджень, а тим паче з ЮНЕСКО. Ці зайві споруди спотворюють вигляд заповідника і мають бути демонтовані, – переконаний експерт. – На звільненій ділянці, з дотриманням усіх вимог – не стільки будівельних, скільки культурних – можна звести пантеон. Хоча, на мою думку, його доцільніше будувати неподалік від Лаври – там достатньо простору. Щодо самого рішення про будівництво, то це чудовий момент для нашої спільноти, аби очистити святе місце від скверни.
За часів Павла Лебідя на території заповідника самовільно зводилися готелі та трапезні для паломників. Фото: https://lavra.ua/
Іскра, Кучубей, Столипін…
Колишній директор Києво-Печерського заповідника Олександр Рудник підтверджує необхідність схвалення будівництва пантеону з боку ЮНЕСКО, хоча й зауважує, що у світі існують випадки, коли цю вимогу обходили.
– Але особисто я не був би в захваті від розташування такого об’єкта на території Лаври. Це радше світський захід. У таких духовних місцях мають бути поховані церковні діячі. У столиці можна знайти чимало не менш шанованих історичних локацій, де можна було б створити пантеон українців, які в різні часи й різними шляхами боролися за нашу незалежність та захищали її. Але це, повторюю, моя особиста думка, – поділився Олександр Рудик.
Учасники дискусії, що розгорнулася в соціальних мережах, звертають увагу на те, що Києво-Печерська лавра століттями була осередком виключно православ’я, тоді як пантеон передбачає поховання діячів різних віросповідань. Наприклад, на місце в пантеоні вже претендують другий голова ОУН Андрій Мельник та його дружина Софія Федак-Мельник, які сповідували греко-католицизм.
Ще один аргумент – це сусіди, з якими визначним героям доведеться ділити спільний небесний простір над могилами. Окрім плеяди видатних церковно-політичних діячів та просвітителів, таких як Костянтин Острозький, Петро Могила та інші, тут спочиває прем’єр-міністр Російської імперії Петро Столипін. Неподалік від Лаври – засновник Москви Юрій Долгорукий. Декого також обурює поховання біля Трапезної церкви «зрадників» Іскри та Кочубея, які написали донос Петру І на Івана Мазепу, за що й були страчені гетьманом.
Як альтернативу, багато коментаторів пропонують винести пантеон за межі столиці – на територію Межигірського монастиря, яка вважається сакральним місцем. Більше десяти років цю ідею просуває та захищає краєзнавець і дослідник Геннадій Ніколаєнко, більш відомий під псевдонімом Геннадій Межигірський. Нам вдалося з ним зв’язатися.
Буде дещо дивно бачити могили українських героїв поруч із могилою прем’єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна. Фото: Роменська Валентина /Вікіпедія
Все вказує на те, що це першосвятиня
– Це замовчувалося ще з часів більшовизму. Перші християни прибули на Борисфен (наш Дніпро) у 860-866 роках. Найімовірніше, вони вперше хрестили Ольгу, яка жила в Ольжичах – навпроти Вишгорода. У Константинополі княгиня прийняла друге хрещення. Є легенда, що своїй онуці Володимиру Ольга запропонувала хрещення водою, коли йому було 10 років. Хлопчик був хворий, не міг ходити. Він сказав бабусі: “Якщо твій бог сильніший за мого, нехай мене вилікує”. Ольга молилася, і Володимир одужав, – розповідає Геннадій Ніколаєнко.
У 988 році Володимир прийняв хрещення і привів до Вишгорода грецьких монахів. Одні пішли вниз по Дніпру до Києва, інші – вище за течією і зупинилися на території, де розташований сучасний Межигірський парк – колишня резиденція Януковича.
Сучасний Межигірський парк розташований на території, яка колись вважалася священною. Фото: hmarochos.kiev.ua
– На цій горі, де християни оселилися з 860-х років, греки почали розбудовувати келії, згодом з’явилося 9 храмів. Зараз згадуються лише 6, бо їх відбудовували після пожеж, а три – ні. У власності монастиря, який називався Свято-Преображенським, перебувало 39 озер, 50 поселень, а площа полів та лісів вимірювалася шестизначними цифрами. Усе це походило з того, що наші предки заповідали монастирю своє майно та приходили сюди, щоб спастися, преобразитися і знайти духовний спокій у святому місці. Адже тут жили Ольга, Володимир Хреститель, Ярослав Мудрий, святі Борис і Гліб. Анна Ярославівна саме з цих країв повезла до Франції своє славнозвісне Євангеліє.
За часів існування Межигірського монастиря на його території було поховано понад півтори тисячі козаків. Тут знайшли спочинок гетьмани Остап Гоголь, Андрій Могила, багато інших військових діячів.
– Усе свідчить про те, що це наша першосвятиня, – підкреслює краєзнавець. – Коли прийшли більшовики, лікарі обстежили Межигір’я і дійшли висновку, що тут необхідно побудувати лікарню. Адже цілющі властивості води з Дзвінкової криниці, що за парканом сучасного парку, у кілька разів перевищують показники Боржомі, Нарзану та Єсентуків.
«На місці цієї клумби колись стояв один із храмів, куди привезли труну з тілом Ярослава Мудрого», – говорить Геннадій Ніколаєнко. Фото: з архіву Геннадія Ніколаєнка
Лавра замінила справжнє місце сили
Через цю криницю, цілюще повітря та особливу енергетику в радянські часи замовчували історичне та духовне значення Межигір’я, переконаний наш співрозмовник. З 1934 року тут почали споруджувати урядові дачі. Так тривало аж до часів Януковича.
– Комуністи вкрали в українців першосвятиню, приховали наше справжнє місце сили. Замінили його Києво-Печерською лаврою і вкладали туди кошти, щоб люди вірили, – каже Геннадій Ніколаєнко.
Краєзнавець зазначає, що в Межигір’ї вже існує готова інфраструктура для будівництва меморіального комплексу. І саме на місці козацьких поховань.
– Коли для Януковича споруджували вертолітний майданчик, підняли старі могили, два мішки кісток вивезли на кладовище. Нині це вільний асфальтований майданчик та великий ангар на два гелікоптери. Є всі комунікації – вода, каналізація. В ангарі можна організувати простір для конференцій та інших урочистих заходів, а сам пантеон розмістити у споруді, що стоїть осторонь туристичного ажіотажу. Вона на підвищенні, має три під’їзди для автомобілів, два з яких не пов’язані з колишньою резиденцією. Лавра перенасичена, там бракує простору, немає парковок, а тут усе це є. Якщо вкласти трохи коштів, за один рік, я гарантую, це місце стане всесвітньо відомим. З іншого боку, пантеон у Межигір’ї сприятиме відновленню найдавнішого українського християнського монастиря, – обстоює свою позицію Геннадій Ніколаєнко.
Межигірський монастир на малюнку Тараса Шевченка (1843 рік). Вікіпедія
Місце примирення, а не релігійного розколу
У 2023 році, 21 березня, військовослужбовиця Аліна Михайлова зареєструвала на сайті Офісу Президента петицію, яка за три дні зібрала понад 25 тисяч голосів. Петиція стосувалася створення Національного пантеону героїв у парку “Аскольдова Могила”.
«Це одна з найвідоміших історичних місцевостей у Києві, де споконвіку ховали воїнів та інших видатних особистостей. Окупаційна радянська влада зруйнувала некрополь, однак сьогодні до Аскольдової Могили повертається її історична роль. Тут спочиває Герой України, доброволець Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі», командир першого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї ОМБр, розташовані пам’ятні знаки Героїв Небесної Сотні, захисників Іловайська, Дебальцевого, Донецького аеропорту», – йшлося у петиції.
Церква Святого Миколая на Аскольдовій Могилі. Фото: vandrivka.com.ua
Про Аскольдову Могилу говорять і сьогодні. Найактивніше агітує за створення тут пантеону Українська військова організація «Спас-23». Її голова Володимир Волков звертається до всіх – представників київської влади, до авторитету Валерія Залужного – з вимогою бути почутими. Пантеон у Лаврі він називає «духовною пасткою та історичною сліпотою, звуженням української історії та прямим нехтуванням світовими стандартами пам’яті». І наводить такі аргументи.
Пантеон – це місце примирення, а не релігійного розколу. Лавра, попри всю її святість, залишається осередком міжцерковної, конфесійної та політичної напруги останніх десятиліть. Перенесення туди могил військових не об’єднає, а призведе до розколу суспільства.
Лавра – це лише фрагмент часу, а Пантеон – це вся історія нації. Пантеон не може бути обмежений рамками середньовічного монастирського канону.
Триптих пам’яті «Іловайськ. ДАП. Дебальцеве» на Аскольдовій Могилі. Фото: vandrivka.com.ua
Неприпустимо будувати пам’ять на зневазі до чужої віри: «Серед Кіборгів Світла, які захищають Україну, є православні, католики, протестанти, мусульмани, юдеї та атеїсти. Поховання останків воїнів інших вірувань на території чинного православного монастиря – це ганебна зневага до духовних принципів православ’я та втручання у Божі справи!».
Історична легітимність Аскольдової Могили. Технічно та історично засновники Києва та творці нашої державності розпочинали свій шлях саме в Угорському урочищі – в районі Аскольдової Могили. У 1992 році Папа Римський Іван Павло II благословив це місце як колиску та місце вшанування засновників України. Національний пантеон органічно впишеться в туристичний маршрут місцями сили, який починатиметься від Андріївської церкви, проходитиме через Володимирську гірку, Алею героїв і завершуватиметься на набережній Дніпра. Обмежені мури Лаври не створюють такого відчуття простору.
У своєму іншому зверненні голова організації «Спас-23» наголошує, що вхід до Києво-Печерської лаври платний, тоді як доступ до місця пам’яті має бути безкоштовним. Громадська організація також планує подати петицію з вимогою скасувати рішення Кабміну, ініціювати національний круглий стіл, запрошуючи висловитися військових та ветеранів.
Пам’ятник, присвячений героям Крут. Фото: vandrivka.com.ua