Фото: AXIM SHEMETOV/POOL/AFP via Getty Images
Останніми днями помічник російського президента Юрій Ушаков все частіше з’являється в новинах, а його слова інтерпретуються як голос Путіна у переговорному процесі з Україною та за її межами. Коротко про це – хто такий Ушаков та чому зовнішньополітичними питаннями займається він, а не МЗС.
Двадцять років невивченого
Біографічна довідка Юрія Ушакова починається з моменту народження 1947 року, а наступний пункт у його професійному досьє – «закінчив МДІМВ». Чим він займався протягом перших двадцяти трьох років життя – залишається прихованим.
Після закінчення МДІМВ Ушаков був направлений на роботу до посольства Данії. Цей факт також викликає запитання: молодого радянського випускника-дипломата відправляють не до дружніх країн Африки для набуття досвіду, а до впливової капіталістичної держави, яка, м’яко кажучи, прохолодно ставилася до СРСР. Які саме навички продемонстрував молодий дипломат для такого закордонного призначення, навряд чи вдасться дізнатися. Через сім років Ушаков повернувся і одразу захистив докторську дисертацію з філософії на тему “Проблема європейської розрядки у зовнішній політиці скандинавських країн”.
Уся його рання кар’єра була зосереджена саме на західному напрямку. У 1990-ті роки, після повернення з Данії, він очолив департамент загальноєвропейської співпраці МЗС, який відповідав за відносини з НАТО, ЄС, ОБСЄ та Радою Європи. Згодом він обіймав посаду постійного представника Росії при ОБСЄ, а потім – заступника міністра закордонних справ.
Але ключовим етапом його професійного шляху стала робота у Вашингтоні.
Вмів налагоджувати зв’язки з усіма
У 1999 році Ушаков прибув до Сполучених Штатів як новий російський посол, пробувши там десять років. Стосунки між Росією та США тоді були вкрай напруженими: Москва була обурена діями Вашингтона в Іраку. Ушакову вдалося згладити найбільш гострі кути, завдяки репутації обережної, професійної та надзвичайно поінформованої людини, іноді навіть надміру. Він вільно володів англійською, брав участь у важливих заходах, організовував дипломатичні прийоми та вмів будувати стосунки як з урядовцями, так і з представниками бізнесу.
Американська сторона по-своєму оцінила миролюбність Ушакова і навіть призначила до нього свого розвідника – другого секретаря посольства РФ у США Олега Смоленкова. Цей агент працював у посольстві під керівництвом Ушакова, а пізніше – у Москві, у зовнішньополітичній команді Путіна. Однак інформація про шпигунську діяльність Смоленкова з’явилася значно пізніше, у 2016 році, коли він заявив про спроби втручання Росії у президентські вибори в США. Згодом він зник у Чорногорії.
Цей скандал не вплинув на репутацію Ушакова, але, як кажуть, після нього його характер, який і без того був непростим, значно зіпсувався. Особливо це проявилося на тлі Лаврова, якого колись вважали зразком вихованості та етики серед дипломатів. Ушаков став його повною протилежністю.
Юрій Ушаков 10 років працював послом у США. Фото: BRENDAN SMIALOWSKI/AFP via Getty Images
Більше, ніж дипломат
Його посада звучить скромно – помічник президента, а іноді ще й «спецпредставник». Але фактично саме він координує зв’язок між Кремлем, МЗС та Радбезом, бере участь у ключових переговорних процесах і має те, чого практично немає ні в кого в російській владній системі, – прямий доступ до Путіна.
Цю особливу привілегію він заслужив багаторічною вірною службою «престолу»: посада помічника президента була створена спеціально для нього в апараті уряду. Точніше, це місце підготував для нього Путін ще в ранзі прем’єр-міністра за часів правління виконуючого обов’язки президента Медведєва.
Відтоді Ушаков перестав бути просто дипломатом. Чим гіршими ставали відносини між Москвою та Заходом, тим більш закритою фігурою ставав помічник президента, який колись намагався навести мости між РФ і, щонайменше, США. Більш закритою – і більш необхідною.
Тепер він говорить і робить зовсім інше – він формує російську зовнішню політику. Поки Лавров вважає, що, очолюючи Міністерство закордонних справ, він має певний вплив (його речниця Захарова має більше впливу), Ушаков вже став людиною, яка визначає зовнішньополітичний курс Росії.
Ушаков часто перебуває поруч із Путіним під час важливих дипломатичних зустрічей, а його коментарі для преси після переговорів стали своєрідним перекладом зовнішньополітичних цілей російського президента. І добре, якщо він виступає лише перекладачем, а не тлумачем чи навіть автором.
Натяки на «домовленості»
Коли у травні 2025 року Москва та Вашингтон два дні обговорювали можливе перемир’я до Дня Перемоги, про це повідомив саме Ушаков. Він також пропонував евакуюватися мешканцям Києва на 9 травня, заявивши: «Росія закликає всіх максимально відповідально поставитися до попередження Міністерства оборони про можливу відповідь на атаки ЗСУ у День Перемоги».
Коли розглядалася гіпотетична зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним, саме Ушаков виголосив фразу, яка миттєво облетіла світові ЗМІ: «Зеленський може приїхати до Москви, якщо він прагне зустрічі з президентом Росії, йому буде гарантована безпека».
Саме він на торішніх переговорах з американцями в Ер-Ріяді заявив: «Мені здається, американці цілком могли б реально натиснути та вплинути на Київ. Можливо, я відкрию секрет, але саме це ми закликаємо зробити наших американських колег».
Зараз Ушаков відомий фразою про те, що якщо Україна прагне переговорів, то вона має вивести війська з Донбасу. Одні вбачають у цьому непохитну впевненість РФ у перемозі, інші – дипломатичне благання про будь-які «домовленості». І якщо щось піде не так – це не Путін сказав, а його помічник, не судіть суворо!
Публічні появи диктатора без Ушакова не обходяться. Фото: Andrew Harnik/Getty Images
Дуже багато знає
Ушаков – наступник? Навряд чи – Ушакову 79 років. Він уже давно переступив 70-річний віковий поріг для державних службовців у Росії. Його недолюблює зациклений Лавров, який остаточно втратив прихильність, але при цьому він пильно стежить за кожним промахом Ушакова, чи то провалені переговори Росії та України навесні 2022 року, чи відмова вірменського президента Пашиняна підписати підсумкову декларацію саміту ОДКБ у Єревані.
Промахів у Ушакова достатньо. ЗМІ неодноразово відправляли його у відставку, ще далекого 2016 року. У 2022 році знову поширювалися чутки, що він піде разом з іншими «важковаговиками» зовнішньополітичного блоку. Але щоразу він залишався: у нового покоління зовнішньополітичних «вовкодавів» бракує сміливості протистояти колишньому послу!
Тому що Ушаков – не силовик і не ідеолог, яких поряд із Путіним безліч. Він людина, яка надто довго перебувала всередині західної системи, щоб сприймати її примітивно, на рівні «америкоси-пендоси». І, можливо, саме тому він виявився особливо цінним для Путіна. Ушаков здатний пояснювати Кремлю – Америку і водночас пояснювати Америці – Кремль. Наприклад, у США цим займається радник із національної безпеки.
Поки Лавров відповідає за загальний контроль над зовнішньою політикою Росії, Ушаков курує питання, в яких Путін повинен бути «безпосередньо залучений». Це включає й неофіційні переговори із західними офіційними особами. Настільки йому довіряє Путін, що дає дозвіл вести кулуарні переговори.
Ця робота не обтяжлива і приносить дивіденди: у 2022 році журналістське розслідування виявило у родини Ушакових нерухомість у престижних московських висотках вартістю мільйони рублів, а також автопарк дорогих автомобілів. У 2016 році дружина Юрія Ушакова Світлана разом із супутницею життя прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова – Тетяною Навкою – стала найбагатшою серед дружин кремлівських чиновників, її дохід у 37 мільйонів рублів перевищив заробіток чоловіка, який становив лише 8 мільйонів.