Фото: wikipedia.org Підпишіться на нас в Google додати зараз
У мирні часи від нового головнокомандувача не очікували б негайних результатів. Однак в умовах повномасштабної війни кожен день має значення, а численні труднощі, що накопичилися на фронті та в тилу, потребують оперативних рішень. Саме тому суспільний запит щодо дій Михайла Драпатого є надзвичайно високим. Щодо перших кроків нового главкома, його реформ та їхньої ефективності, журналіст Коротко про поспілкувався з військовим аналітиком Олегом Ждановим.
Драпатий особисто знає, на що здатний кожен військовий командир і як він працює
– Новий Головнокомандувач ЗСУ розпочав із точкових кадрових та оперативних рішень для аналізу дій попереднього керівництва. Чи це правильний підхід?
Військовий експерт Олег Жданов. Фото: ngu.com.ua
– Безумовно, він проводить переатестацію посадовців, особливо на ключових посадах, таких як командування логістики, начальник штабу сухопутних військ та інші. Адже це ключові позиції, що впливають на боєздатність. Стосовно військових частин, він також почав їхню переатестацію щодо їхньої боєздатності та боєготовності.
Два критерії визначають боєздатність частин. Перший – це забезпеченість особовим складом та озброєнням. І другий критерій – це забезпеченість фахівцями посад чи спеціальностей, які визначають боєздатність частини. Саме з цього Драпатий і розпочав.
– Звільнення генералів старої команди (Карпенка, Грузевича, Лебеденка) та призначення бойових офіцерів (як-от полковника Погрібного) – це системна реформа чи просто заміна людей Сирського на лояльні кадри?
– Це нагальна потреба поставити на ключові посади справді ефективних людей. Драпатий особисто зсередини знає, на що хто здатен і як працює. І маючи відповідні повноваження, він може оцінити, наскільки ця людина необхідна або непридатна. Я, наприклад, довіряю Драпатому і хочу побачити результат, який дасть ця необхідна заміна.
Адже попередній главком Олександр Сирський – за духом був генералом старої радянської армії. Відповідно, він призначав на ключові посади людей, які відповідали його критеріям. А у нас зараз фактично в ЗСУ існують дві армії: маленька радянська, яка кульгає, створена Сирським, і новітня армія, яку намагаються, всупереч методам Сирського, створити новітні командири, які пройшли школу НАТО і прагнуть втілити це в життя. Так от, Драпатий прагне поширити цю нову методологію і відновити горизонтальні зв’язки, яких у нашій армії зараз немає абсолютно.
– Начальником Генштабу призначено екскомандувача ДШВ Ігоря Скибюка. Що це за воєначальник і яка його репутація в армії?
– Це дуже ефективний воєначальник, якого попередній главком утискав. І навіть сам факт, що Сирський його тиснув, уже свідчить про те, що він нормальна людина і командир. І Скибюк будував свій авторитет не в кабінетах, а безпосередньо на полі бою. Тому в нього дуже позитивний імідж у Збройних силах України, особливо серед десантно-штурмових військ. А те, що саме Драпатий наполіг на призначенні Скибюка начальником Генштабу, означає, що вони працюватимуть у тандемі. А такий тандем завжди дає добрий результат.
Не варто боятися, що коней на переправі міняють
– Участь у боях – це добре, але чи має новий начальник Генштабу тактичний і стратегічний хист, адже одне діло – керувати бригадою, а інше – усіма збройними силами країни та їхніми стратегічними і тактичними операціями?
– Масштабувати оперативно-тактичне мистецтво бригади до рівня Генштабу цілком можливо та реально. А Скибюк, до того ж, закінчив Академію Генштабу, тому я не сумніваюся, що він на це здатен. Тим більше, що він давно вже обіймав саме штабні посади.
– А чи безпечно одночасно міняти керівництво Сил логістики (генерала Карпенка) та Ракетних військ (генерала Малиновського) у розпал бойових дій?
– Ну, знаєте, якщо ми пережили звільнення Валерія Залужного та його команди (загалом до 20 генералів), і фронт не обвалився, то ЗСУ переживуть і цю зміну. Річ у тім, якщо звернутися до військової історії, то війна завжди народжує своїх героїв, нових командирів. Хто не справляється, того одразу відсіюють, а хто тягне, той піднімається вгору і досягає певних позитивних результатів. Тому не варто боятися, що коней на переправі міняють. Це зовсім не про війну.
– Ви згадали генералів із команди Залужного, то чи не буде Михайло Драпатий повертати їх до керівництва, чи в нього є своя команда?
– Я думаю, що насамперед у нього є своя команда з тих людей, з якими він воював, яких він знає, яким він довіряє. Але я абсолютно не виключаю, що можуть повернутися і генерали з команди Залужного.
– Михайло Драпатий запровадив заборону на ексклюзивне поповнення штурмових частин (як-от «Скеля» чи 225-а ОШБ) через ТЦК. Що це: спроба врятувати від дефіциту людей звичайні лінійні бригади чи реакція на гучні скандали в цих підрозділах?
– Він заборонив направляти особовий склад до окремих штурмових полків не лише з ТЦК, а й з резервних батальйонів. Я думаю, що це пов’язано, по-перше, з аудитом цих частин, і в тому числі з тим, що там зараз відбувається з особовим складом.
Бо є такі штурмові полки, які роздуті до масштабів дивізії. При потребі в півтори-дві тисячі особового складу вони мають 8-10 тисяч, по 15-20 батальйонів. Тому їхнє поповнення і припинено, аби надати мобресурс для бойових частин, які сьогодні захлинаються від дефіциту особового складу. А з іншого боку, потрібно привести ці полки до якогось розумного штату та визначити їхню подальшу долю. Я думаю, що, найімовірніше, вони будуть включені в корпусні комплекти і будуть як бойовий засіб у розпорядженні командира корпусу.
Спочатку потрібно провести переатестацію ТЦК
– А Сирський хіба не бачив цієї проблеми, що нічого не робив із цим?
– Він це не тільки знав, а й використовував такі роздуті штурмові полки як «пожежну команду» для гасіння найгостріших моментів на фронті. Він тримав їх безпосередньо під власним управлінням, і ніхто, крім нього, не знав, куди який полк перекидають, яке завдання він виконує. Для самого Генштабу це був «темний ліс».
– У резерв також відправили генерал-майора Грузевича, якого вважали одним із архітекторів жорсткої мобілізації та “бусифікації”. Яких змін у роботі ТЦК тепер слід очікувати від Драпатого?
– Поки що все буде, як і раніше. Річ у тім, що для того, щоб щось змінити, спочатку потрібно провести переатестацію ТЦК, переглянути їхні повноваження та функціонал. Потім замінити їх чи реформувати, але тільки в межах користі для Збройних Сил. Бо інакше ми можемо втратити механізм поповнення особовим складом.
– Які прозорі механізми рекрутингу Драпатому слід запропонувати разом із Міноборони, щоб не зірвати темпи мобілізації?
– Річ у тім, що насправді роль Драпатого, скажімо так, найменша в цьому процесі. Тому що реально за мобілізацію відповідає президент як Верховний головнокомандувач, прем’єр-міністр і весь Кабінет міністрів. І тут Збройні сили – останні в цій черзі відповідальних за мобілізацію в країні.
Тому що мобресурс – це проблема всієї країни. І якщо держава не долучиться до цього процесу, то мало що зміниться. Наприклад, де зараз активна соціальна реклама, що треба йти у військо і захищати країну? Де виховання суспільства та формування суспільної думки щодо того, що якщо ти не воюєш, то ти програєш і завтра співатимеш радянський гімн.
А ми все це перекладаємо на главкома Драпатого, у якого таких повноважень немає абсолютно. Він може лише трохи скоригувати механізми, які є в його розпорядженні. Але для того, щоб повністю реформувати ТЦК, потрібно внести зміни до закону.
Михайло Драпатий та Євген Хмара. Фото: ТГ-канал Володимира Зеленського
З Драпатого та Хмари може скластися ефективний дует
– А що саме може виправити Драпатий у цьому питанні?
– Саму методику роботи територіальних центрів комплектування. На мою думку, треба почати з самої назви – ТЦК, змінити її. Бо ця назва вже так набридла, що народ просто жахається від них. Він може змінити структуру, порядок дій, але масштабна програма інформування населення та агітації для підписання військових контрактів – це завдання держави. Знову ж таки, де новий контракт? Верховна Рада його ухвалила? Ні. То які можуть бути претензії до главкома Драпатого?
– Він уже заявив про тісну співпрацю з Міноборони та його очільником Євгеном Хмарою. Чи означає це кінець тривалого конфлікту між Генштабом і Міноборони, який і призвів до відставок Сирського та Федорова?
– Давайте скажемо так: це дуже гарна спроба, і я дуже сподіваюся, що вона буде вдалою. Бо дійсно Міноборони має працювати на інтереси Збройних сил, що їм потрібно і що вимагається. Тому я думаю, що Хмара і Драпатий будуть дуже гарним тандемом.
– Дива та миттєвого перелому на фронті не буде, але перші кроки дають армії надію на зміни. На чому тримається ця надія і який перший результат стане маркером того, що Драпатий впорається?
– На мою думку, на його військовому таланті. Він здатен досягти позитивних змін в армії та на фронті. Доказ цьому – його біографія. Починаючи з прориву з Маріуполя, потім вихід з оточення біля Ізвариного, Куп’янська операція, де зачистка міста відбувалася безпосередньо під керівництвом саме Драпатого, а не Сирського.
– Знову ж таки, у нього є хист стратега, тактика?
– Безперечно. На мою думку, у нього є хист до планування та проведення військових операцій. Він бачить усю картину поля бою, і щось у нього в голові народжується таке, що потім може призвести до позитивного результату. До речі, будь-який видатний полководець починав саме з низів, розвиваючи свої тактичні навички, а потім і стратегію. Тобто Драпатий може масштабувати свої знання та досвід. Я не хочу його надмірно ідеалізувати, але на сьогодні, я думаю, є ще низка генералів, які тактично та стратегічно виросли, як він. Ну і зараз Драпатий – це популярна людина як у війську, так і в суспільстві.