Як Європа оборонятиме Гренландію і скільки США готові викласти за неї

Фото: NILS MEILVANG/Ritzau Scanpix/AFP via Getty Images

Обговорення навколо острова Гренландія і питання його належності не вщухають. У Штатах міркують як про фінансовий варіант розв’язання питання щодо переходу Гренландії під контроль Штатів, так і про силовий (але поки що тільки натякають). Європа висловлює невдоволення і намагається знайти розв’язання, щоб, боронь боже, не викликати роздратування у президента Трампа, інакше буде тільки гірше. Коротко про – про те, яким чином найбільший у світі острів може стати причиною масштабного геополітичного протистояння між США та Європою.

Трохи з історії

Американці зацікавилися Гренландією не вчора, а ще в XIX столітті, після придбання Аляски у Російської імперії в 1867 році. Тодішній державний секретар США Вільям Сьюард роздумував, чи не придбати ще й Гренландію, яка приваблює своїми природними багатствами і стратегічно вигідним розташуванням між Північною Америкою та Європою. Обміркував і відмовився від цієї ідеї. У 1910 році американські дипломати пропонували Данії замість Гренландії та Вест-Індських островів (які також належали Данії) ділянку землі на Філіппінах, але Данія відповіла відмовою.

Після закінчення Другої світової війни в 1946 році Вашингтон офіційно запропонував Данії викупити Гренландію за 100 млн доларів у золоті. США активно включилися в Холодну війну з СРСР, і їм конче був потрібний цей острів для захисту від можливого радянського нападу. Данія вкотре відмовила, але погодилася на збільшення американської військової присутності. Саме тоді США фактично утвердилися на острові, розмістивши там військові об’єкти, включаючи майбутню базу Туле, яка зараз відома як Pituffik Space Base.

Це вже серйозно

До недавнього часу Штати та Гренландія жили спокійно без територіальних претензій, поки 45/47-му президенту США не спала на думку ідея все ж таки заволодіти островом. Гренландія ідеально розташована на перетині морських та повітряних шляхів між Північною Америкою та Європою, забезпечує контроль над Північно-Атлантичною протокою та так званим GIUK-рубежем (Гренландія – Ісландія – Великобританія) – надзвичайно важливим для захисту Північної Атлантики. Плюс військова база. Плюс російська військова активність в Арктиці та незмінний інтерес Китаю до цього регіону. Плюс через танення льодовиків в Арктиці відкриваються нові морські шляхи – а це доступ до родовищ нафти, газу та рідкісних металів. Не Гренландія, а омріяна країна!

Коли в 2019 році Трамп вперше публічно заявив про можливість придбання Гренландії, це викликало шок у Данії та шквал насмішок у світовій пресі. Після повернення Трампа до Білого дому в 2025 році ці розмови перестали бути жартівливими. В інтерв’ю та виступах Трамп стверджував, що Гренландія потрібна США «заради національної безпеки» і що Данія нібито не в змозі забезпечити належний захист острова (не уточнюючи, від кого ж).

– Ми гарантуємо вашу безпеку, ми зробимо вас заможними, разом піднімемо Гренландію до небачених вершин, – обіцяв Трамп у своєму зверненні до гренландців.

Острів не продається

Приголомшені таким тиском зазвичай незворушні жителі острова організували торік опитування: 85% гренландців висловилися проти приєднання острова до США, при цьому зазначивши, що в цьому американському інтересі вони бачать не можливість захисту, а загрозу.

Прем’єр-міністр Данії Метт Фредеріксен однозначно заявила, що острів «не продається» і США не мають права його анексувати, тим більше що це територія члена НАТО. Прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен наголосив, що такі пропозиції про купівлю виглядають недоречно.

– Ми не належимо нікому іншому. Ми самі визначаємо свою долю, – підкреслив Нільсен.

Втім, і самі американці не в захваті: лише третина опитаних соціологами громадян США підтримують ідею свого президента, причому майже всі вони виступають проти будь-якого силового варіанту «придбання» Гренландії. Навіть у Конгресі США чимало сенаторів, включно з представниками Республіканської партії, відкрито називали розмови про силовий варіант «деструктивними для НАТО» та «стратегічно безумними».

Візит віцепрезидента США Джей Ді Венса (у центрі) на американську військову базу Pituffik Space Base у березні 2025 року в Європі розглядали як провокацію. Фото: JIM WATSON/AFP/AFP via Getty Images

Дорожче за Аляску, але дешевше Луїзіани

Трамп не тільки політик, але й підприємець, тому варіант з придбанням території також досі обговорюється. Точніше, не так території, як її жителів, як це було не тільки з Аляскою, а й зі штатом Луїзіана (американці в 1803 році заплатили 15 млн доларів Франції, яка юридично володіла цією територією).

В адміністрації Трампа говорять не тільки про купівлю території, а й про виплати жителям Гренландії фінансових заохочень – від 10 тисяч до 100 тисяч доларів кожному, щоб вони підтримали ідею незалежності від Данії та перехід до США.

У Гренландії, за даними на 2022 рік, проживає 56 583 особи, тобто за максимальним «тарифом» США повинні будуть виплатити їм 5 млрд 658 млн 300 тис. доларів.

Для порівняння: Аляска обійшлася США приблизно в 125-150 млн доларів за сучасними цінами, Луїзіана – в 300-350 млрд (!) доларів.

З безкоштовних варіантів приєднання розглядається Compact of Free Association (COFA). Це особливий тип угоди США з незалежними державами (наприклад, з Мікронезією та Палау), яка не робить територію частиною США, але дає американцям широкі права, включаючи оборону та військову присутність.

Щоправда, для цього Гренландії потрібно небагато: провести референдум про незалежність від Данії, а потім вже вступати в угоди або приєднуватися до США, і щоб Данія дала згоду. Однак ні бажання проводити референдуми, ні згоди взагалі обговорювати це питання Гренландія поки що не виявляє, та й Данія не дуже поспішає погоджуватися.

Спочатку стрілятимуть, а потім ставитимуть питання

Тому, як заявляє Білий дім, “не виключаються військові варіанти”. Це юридично суперечить міжнародному праву та створює загрозу для НАТО, але чи зупиняли Трампа ці формальності?

У Європі висловлюють обурення (і в США – також). Скупа на емоції Данія просто заявила, що у випадку вторгнення США до Гренландії вона спочатку відкриє вогонь, а потім буде ставити питання. Таке правило існує, його було ухвалено ще в 1952 році, і ніхто його не скасовував.

Європа пропонує декілька варіантів, наприклад, збільшення військової присутності євроальянсу в Арктиці на противагу Росії, щоб «заспокоїти» США. Фінансовий варіант також розглядається: Євросоюз готовий надати Гренландії у 2028 році до 530 млн євро, щоб вона точно не схилялася у бік США. Ну й інші «миротворчі» заходи Брюссель теж розглядає: розміщення військових з країн ЄС у Гренландії чи економічні інструменти впливу, якщо США почнуть тиснути чи вдаватися до шантажу.

Україна – важливий аргумент

Останніми днями з’явився ще один важливий аргумент, який можуть спробувати використати обидві сторони протистояння – у даному випадку США та ЄС. Це – Україна. За інформацією джерел видання Politico, одним з можливих сценаріїв є пакетна угода «безпека в обмін на безпеку»: Європа отримує тверді запевнення США щодо України, а натомість надає Штатам ширші повноваження в Гренландії.

Інсайдери видання називають такий сценарій «гіркою пігулкою», але він кращий, ніж викликати роздратування у президента США, який у гніві може запровадити болючі санкції, і підтримати Путіна в переговорах з Україною.

Наразі ситуація залишається напруженою, але стабільною. США не роблять реальних кроків щодо зміни статусу Гренландії, віддаючи перевагу «дражінню» Європи лозунгами та закликами. Данія зберігає повний суверенітет над островом, а населення Гренландії не має бажання збагачуватися американськими грошима. Але тема Гренландії та США надовго закріпилася у міжнародному порядку денному. Точніше Арктика, яка стала полем глобального суперництва між державами, де головний приз – Гренландія.

Довідка Коротко про

Гренландія отримала статус автономної території у складі Данії 1 травня 1979 року після референдуму, який було проведено за рік до цього. Острів отримав власний парламент (Інатсісартут) та уряд, а також право самостійно керувати внутрішніми справами (освітою, охороною здоров’я, рибальством, соціальною політикою та економікою).

До 1953 року Гренландія юридично вважалася данською колонією. Хоча Данія володіла островом ще з XVIII століття, формально він мав статус колонії, а управління здійснювалося через данську адміністрацію та торговельну монополію.

У 1953 році статус Гренландії було змінено: її було офіційно включено до складу Королівства Данії як рівноправну частину держави, нарівні з іншими регіонами. З цього моменту острів перестав вважатися колонією і отримав представництво в данському парламенті (Фолькетингу). Проте фактичної автономії Гренландія, як і раніше, не мала.

У період із 1953 по 1979 рік Гренландія перебувала у статусі інтегрованої території Данії без самоврядування. Саме невдоволення цією моделлю управління стало однією з головних причин проведення референдуму 1978 року.

21 червня 2009 року Закон про самоврядування (Self-Government Act) визнав гренландців окремим народом відповідно до міжнародного права та передав місцевій владі контроль над природними ресурсами, поліцією та судами. Цей закон також закріпив за Гренландією право у майбутньому провести референдум щодо повної незалежності від Данії. При цьому питання оборони, зовнішньої політики та громадянства, як і раніше, залишаються у компетенції Копенгагена.