Фото: RALF HIRSCHBERGER/AFP через Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз
Поки Брюссель поглинають бюрократичні процедури, а партії, до яких європейці звикли за десятиліття ситого та безхмарного життя без війни, намагаються завоювати прихильність виборців половинчастими заходами, Європа швидко змінює своє політичне обличчя. Повернення Марін Ле Пен до президентської гонки у Франції – це лише попереджувальний сигнал. Сьогодні правий популізм перестав бути маргінальним страшилом, перетворившись на домінуючий електоральний тренд континенту. Журналіст Коротко про з’ясовував причини масового голосування європейців за радикалів та потенційні загрози цього зсуву електоральних симпатій для України.
Ле Пен отримала дозвіл брати участь у виборах президента Франції
Марін Ле Пен висловила намір балотуватися на президентських виборах у Франції у 2027 році. Нагадаємо, її звинувачували у нецільовому використанні та привласненні бюджетних коштів Європейського парламенту. У березні 2025 року суд першої інстанції визнав Марін Ле Пен винною. У липні 2026 року Апеляційний суд Парижа засудив її до трьох років ув’язнення. Суд зобов’язав її виплатити 100 000 євро, а також наклав заборону на обіймання виборних посад терміном на 45 місяців.
І ось тепер ця заборона фактично була скоригована. Апеляційний суд скоротив термін заборони балотуватися з початкових 5 років до 45 місяців, з яких 30 місяців є умовними. Оскільки відлік дискваліфікації розпочався 31 березня 2025 року, реальна заборона (15 місяців) завершиться значно раніше президентських виборів, запланованих на весну 2027 року.
Тому Ле Пен вже оголосила про участь у виборах у тандемі з формальним лідером партії Жорданом Барделлою. У разі своєї перемоги на президентських виборах вона пообіцяла призначити Барделлу на посаду прем’єр-міністра Франції. За словами Ле Пен, їх спільна передвиборча кампанія розпочнеться «дуже скоро».
Повернення Ле Пен до активної політики є яскравим підтвердженням різкого повороту громадської думки в Європі в бік правих сил. Більше того, праві та ультраправі рухи в Європі не просто починають новий наступ на владу, а переживають найпотужніший і найглибший електоральний підйом з часів Другої світової війни.
Марін Ле Пен візьме участь у виборах президента Франції і має шанси. Фото: Dimitar DILKOFF/AFP via Getty Images
Майже кожен четвертий європеєць підтримує праві та ультраправі сили
Згідно з дослідженнями європейських політологів, проведеними до літа 2026 року, майже кожен четвертий мешканець Європи на національних виборах віддає перевагу вкрай правим партіям. Останніми роками цей показник стрімко зростав, збільшившись майже вп’ятеро порівняно з серединою 1990-х.
У Франції партія «Національне об’єднання» послідовно зміцнює свій вплив на регіональному рівні та зберігає статус ключової опозиційної сили в країні.
У Німеччині, на загальнонаціональному партійному з’їзді в Ерфурті, що відбувся в липні 2026 року, правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) переобрала своїх лідерів (Алісу Вайдель та Тіно Хрупаллу) та офіційно заявила про наміри увійти до федерального уряду. Вона залишається найбільшою опозиційною партією країни.
В Італії уряд Джорджії Мелоні («Брати Італії») успішно утримує владу, демонструючи, що участь правих сил у державному управлінні більше не лякає виборців, а навпаки, зміцнює їхні позиції.
Лідер сувереністської та правої партії AUR Джордже Сіміон у Румунії, який переміг у першому турі президентських виборів у 2025 році, до середини 2026 року став головним бенефіціаром затяжної економічної кризи в країні та має високі шанси на перемогу на виборах у листопаді 2026 року.
Праві сили успішно закріпилися в політичних ландшафтах Данії, Фінляндії, Бельгії, Австрії та Угорщини. Зараз вони нав’язують свої умови мейнстрімним партіям, змушуючи навіть центристів переймати жорстку праву риторику, аби не втратити електорат.
Навіть у самому Європарламенті зараз фактично розмита традиційна проєвропейська центристська більшість. Помірно права Європейська народна партія (ЄНП) все частіше співпрацює з правими та ультраправими фракціями для ухвалення жорстких рішень – наприклад, щодо міграційної політики та створення центрів для депортації за межами ЄС.
Нинішня політика Євросоюзу сприяє приходу до влади правих та ультраправих
І якщо бути відвертими, то існують дуже вагомі причини зростання популярності правих та ультраправих в Європі. Тут накопичилося стільки політичних, соціальних та бюрократичних проблем, що симпатії виборців, а разом з ними і потенційна влада, просто «падають до рук» правих сил.
По-перше, європейців дедалі більше обурює міграційна політика Євросоюзу. Традиційні партії тривалий час ігнорували масштаби проблеми, що дозволило правим перехопити ініціативу. Їхні вимоги щодо жорсткого обмеження надання притулку, посилення прикордонного контролю та запуску програм масової депортації («реміграції») нелегалів стали сприйматися суспільством не як радикальні гасла, а як нагальна необхідність.
Далі йдуть економічні труднощі. Багаторічне зростання інфляції, зниження реальних доходів населення та дефіцити національних бюджетів серйозно підірвали довіру до традиційних центристських урядів. Праві популісти вміло використовують невдоволення громадян, звинувачуючи чинну владу в неефективному витрачанні коштів, зростанні податків та нездатності захистити вітчизняний бізнес від глобальної конкуренції.
«Зелена» політика Євросоюзу – ще один аргумент на користь правих та ультраправих. Жорсткі екологічні реформи Брюсселя, спрямовані на декарбонізацію (відмову від традиційних джерел енергії на користь екологічно чистої енергетики), стали важким фінансовим тягарем для європейської промисловості, фермерів та пересічних споживачів. Зростання цін на енергоносії та пальне, а також суворі обмеження для аграрного сектору спричинили масові страйки по всій Європі, зробивши праві партії головними захисниками інтересів робітничого класу.
Окрім цього, європейців відверто дратує бюрократія Євросоюзу, що призводить до стрімкого зростання євроскептицизму в європейському суспільстві. Праві сили успішно використовують цей тренд, просуваючи ідеї суверенізму. Вони вимагають повернути ключові важелі управління та прийняття рішень із Брюсселя до національних парламентів, захищаючи місцеву ідентичність від розмивання в рамках наддержави ЄС.
Демонстрацій з радикальною символікою в європейських містах стає дедалі більше. Фото: Mateo Lanzuela/Europa Press via Getty Images
Україні слід бути насторожі
Зростання популярності ультраправих сил у Європі створює серйозні довгострокові ризики для стабільності, обсягів та передбачуваності військової та фінансової допомоги Україні. Попри те, що багато лідерів правих популістів, як-от Марін Ле Пен, після 2022 року публічно засудили дії Росії, їхня позиція може виявитися лише прагматичним передвиборчим кроком, а не фундаментальною зміною переконань.
Зокрема, прихід до влади правих та ультраправих сил у країнах Європи може призвести до наступних наслідків: затягування ухвалення рішень на користь України та розмивання консенсусу щодо надання допомоги Києву. Це також може спричинити зміщення фокусу уваги виборців з України на внутрішні проблеми. Праві популісти часто будують свої кампанії на гаслі «Своя країна – насамперед» (приклад Угорщини та Польщі).
Прихід до влади цих сил також несе серйозніші загрози для Києва. Це може призвести до повного блокування євроінтеграції України, адже праві партії є жорсткими прихильниками суверенітету та євроскептиками. Вони категорично проти розширення Євросоюзу за рахунок нових держав.
Далі можуть виникнути вимоги від правих партій, які перемогли в Європі, щодо негайних мирних переговорів на умовах поступок з боку України (відмова від анексованих територій).
Найгірший сценарій – це ризик формування проросійської коаліції в межах ЄС. Якщо сьогодні блокуванням ініціатив на користь України системно займалася Угорщина, то з приходом до влади правих сил у Німеччині, Франції, Австрії, Румунії та інших державах може утворитися потужний блок усередині ЄС. Такий альянс зможе повністю паралізувати санкційну політику проти Росії та припинити спільні закупівлі озброєнь для ЗСУ.
Думка політолога
Віталій Кулик, експерт-міжнародник:
– Зростання популярності правих та ультраправих стало наслідком цілого комплексу соціальних, економічних та інших проблем. Наприклад, очевидна криза мультикультуралізму в європейському проєкті. Це питання тривалий час не вирішувалося, а навпаки, замовчувалося та ігнорувалося європейським істеблішментом. Відповідно, міграційні хвилі після «арабської весни» фактично виявили проблему, з якою європейський проєкт не справляється.
Посилилася криміногенна ситуація, виникло відторгнення або сегрегація всередині суспільства, і, як наслідок, досить швидко накопичилися інші проблеми, з якими інші політичні партії не могли впоратися. Праві сили скористалися цим. Вони просувають ідею повернення до національних держав, захист їхніх кордонів, суверенітету, ідентичності та збереження чи повернення до звичного способу життя.
А все це резонує із загальносвітовим трендом MAGA (Make America Great Again), якому дав поштовх Дональд Трамп. І тепер багато політичних проєктів, бачачи його популярність, мімікрують під цей рух. Нинішній бюрократії та істеблішменту Євросоюзу просто нема чого протиставити правим та ультраправим гаслам. Вони щось пропонують, але це здається пересічному європейцю половинчастими заходами.