Фото: ФБ Володимир Зеленський Підпишіться на нас в Google додати зараз
В Україні розпочато чергове масштабне оновлення дипломатичного корпусу за кордоном. Очільник МЗС Андрій Сибіга наприкінці липня презентував главі держави перелік із 18 претендентів на дипломатичні місії. Серед них – як досвідчені дипломати, так і нові державні діячі. Головна мета кадрових призначень – ліквідація вакансій, заміна недієвих керівників дипустанов на дипломатів, здатних надати нову динаміку взаєминам з країнами акредитації. Аналітик Коротко про дослідив можливі наслідки кадрових перестановок.
Підвищення показників ефективності для кожного посла
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, анонсуючи масштабні кадрові зміни, окреслив три ключові цілі оновлення. По-перше, ротації та заповнення вакантних позицій є необхідними для забезпечення нової динаміки та зміни парадигми відносин із ключовими державами.
Наступною метою є потреба переорієнтації дипломатичного корпусу на жорсткі KPI (показники ефективності, за якими МЗС оцінює діяльність кожного посла). Якщо говорити простою мовою, дипломати воєнного часу повинні досягати швидких, конкретних результатів у питаннях отримання військової допомоги, залучення інвестицій та посилення санкційного тиску на РФ, а не займатися повільною класичною дипломатією.
І, нарешті, останній пункт – подолання дефіциту кадрів. Андрій Сибіга визнав, що наразі «найбільшим викликом є кадровий». Тому відомство уникає практики, коли посольства роками залишаються без повноцінних керівників, функціонуючи під управлінням тимчасових повірених.
Європейською інтеграцією займатиметься високопосадовець
Президент Володимир Зеленський призначив Тараса Качку представником України при Європейському Союзі в Брюсселі. Тарас Качка є високопосадовцем міністерського рівня. До призначення в Брюссель він обіймав посаду віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (в уряді Юлії Свириденко), а перед цим багато років був заступником міністра економіки та незмінним Торговим представником України.
На посаді посла в Брюсселі Тарас Качка буде поєднувати функції представника України при ЄС та Торгового представника України. Його головне завдання – детальна робота з просування вже відкритих та розблокування 4 переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС. Йому належить здійснювати найскладнішу комунікацію не лише з бюрократичними інституціями Брюсселя, але й точково взаємодіяти з національними урядами країн-членів ЄС (передусім долаючи регулярні вето та скептицизм Угорщини).
Якщо в конкретні країни Європи нових послів поки не призначили, то представлятиме Україну в ЄС буде досвідчений Тарас Качка. Фото: ФБ Тарас Качка
Від Південної Кореї до Бразилії
Основний акцент зроблено на країнах Глобального Півдня, Латинської Америки та Азії. Саме тут Україні найважливіше переламати російські наративи, здобути підтримку нейтральних держав та залучити нові оборонні та технологічні ресурси.
Наприклад, Південна Корея є одним із пріоритетних призначень для оборонного сектору України через свої оборонні технології та військово-промисловий комплекс. Ця країна має колосальні запаси артилерійських боєприпасів (155-мм) та передове озброєння (танки K2, САУ K9, системи ППО). Вона також є світовим лідером у сфері мікросхем та високих технологій. Тому завдання нового посла, на посаду якого номіновано Андрія Ніколаєнка, – домогтися прямих поставок летальної зброї, оминаючи жорсткі внутрішні законодавчі обмеження Сеула.
Або Бразилія – лідер Латинської Америки, член БРІКС і ключовий «важковаговик» Глобального Півдня. Призначення туди досвідченого дипломата Інни Огнівець покликане змінити нейтрально-прохолодну позицію президента країни Лули да Сілви щодо України. Посол має залучити Бразилію до реалізації української «Формули миру» та мінімізувати її взаємодію з РФ у рамках БРІКС. До того ж, Бразилія володіє величезними обсягами сировини та продовольства. Економічний аспект буде зосереджений на недопущенні дефіциту поставок та розширенні торговельного прагматизму.
Інна Огнівець переконуватиме бразильського президента Лулу змінити свою позицію. Фото: Henrique Casinhas/SOPA Images/LightRocket via Getty Images
Центральна Азія та Глобальний Південь
Далі за рівнем важливості йдуть країни Центральної Азії. Одночасна заміна послів майже у всіх республіках Центральної Азії (Юрій Мушка прямує до Узбекистану, Геннадій Брескаленко – до Таджикистану, Олексій Перевезенцев – до Туркменістану і Наталія Сіренко – до Киргизстану) націлена на послаблення тилу РФ.
Посли повинні стимулювати керівництво цих країн продовжувати курс на поступове віддалення від Москви та зміцнення суверенітету, зокрема через розвиток логістичного Транскаспійського маршруту в обхід РФ.
Не менш важливим є призначення послів до африканських країн Глобального Півдня – Ефіопії, Гани, Сенегалу. Призначення одразу кількох послів (Віктор Нікітюк – до Ефіопії, Олег Куць – до Гани, Віктор Гамоцький – до Сенегалу) є продовженням затвердженої Африканської стратегії України, спрямованої на інформаційне та дипломатичне витіснення Росії з континенту та завоювання підтримки Глобального Півдня. І для цього Київ має вагомі інструменти – африканські країни критично залежать від українського зерна. Посли мають координувати програму Grain from Ukraine, використовуючи гуманітарні поставки як інструмент м’якої сили проти російського впливу.
Нові посли – це «професійні кар’єрні дипломати» та «технократи-управлінці»
Кандидати з нового пулу ротацій МЗС складаються з поєднання досвідчених дипломатів та фахівців з міжнародного права, економіки і кризового менеджменту. Тобто це «професійні кар’єрні дипломати» високого рангу та «технократи-управлінці» для економічних проривів.
Наприклад, кандидати в посли до Узбекистану, Таджикистану та Австрії – Юрій Мушка, Геннадій Брескаленко та Артем Рибченко – це дипломати з найвищим рангом Надзвичайного та Повноважного Посла. Юрій Мушка працює в системі МЗС з 1991 року. Раніше очолював стратегічні посольства України в Угорщині (двічі), Південній Кореї та Словаччині. Його рівень – це рівень провідного переговорника, який знає специфіку як азіатського, так і європейського регіонів.
Геннадій Брескаленко також є дипломатом-практиком з величезним досвідом кризового менеджменту. Здобув широку популярність як консул України в РФ, коли в найтяжчих умовах 2014 року пробивав доступ і захищав українських політв’язнів (включно з Надією Савченко) у російських СІЗО. Також працював радником-посланцем в Ізраїлі.
Артем Рибченко – кар’єрний дипломат, який має великий досвід роботи у Західній Європі: з 2018 до 2022 року успішно очолював посольство України у Швейцарії та Ліхтенштейні. Його рівень відповідає складному завданню ведення переговорів у нейтральній Австрії.
Категорія «технократів-управлінців» представлена, наприклад, Олексієм Перевезенцевим, який є магістром міжнародного права та кандидатом юридичних наук. Його статус – державний службовець високого рівня. Андрій Ніколаєнко (Республіка Корея) – дипломат, економіст-міжнародник та управлінець. Ніколаєнка відправляють до Сеула як людину, яка чудово розуміє корейський політикум зсередини і здатна спілкуватися з прагматичним керівництвом Південної Кореї мовою цифр, інвестицій та ВПК.
З цього випливає, що українське МЗС свідомо відмовилося від практики призначення «випадкових» людей чи суто політичних кандидатів без досвіду. Усі 18 претендентів – або професійні дипломати з 20–30-річним стажем у МЗС, або профільні юристи-міжнародники та економісти, здатні вирішувати конкретні завдання воєнного часу.
Андрій Ніколаєнко вже працював у Сеулі аташе, тепер вирушає туди як посол. Фото: parlament.ua
Думка експерта
Роман Безсмертний, український дипломат у ранзі Надзвичайного та Повноважного Посла:
– У класичній дипломатичній практиці така масова ротація послів рідко трапляється. Зазвичай, посол має відпрацювати мінімальний контракт, який становить 4 роки. Але саме ця ротація зумовлена особливостями воєнного часу та відповідними потребами України.
Суть її полягає в наявності певної потреби коригування дипломатичних завдань. Це важливо для європейських країн, для Сполучених Штатів Америки. Однак у цих країнах масштабної дипломатичної ротації не спостерігається.
Натомість у країнах Латинської Америки, Глобального Півдня, Центральної Азії стоїть завдання не просто корекції дипломатичних відносин, а суттєвої зміни їхньої парадигми. Адже це регіони, де дуже сильний вплив Китаю та Росії. Отже, перед нашими дипломатами постає надзвичайно складне завдання – переламати російські наративи та вплив Росії у цих країнах.