Провідні посадовці держави – від Президента до Прем’єр-міністра України – неодноразово підкреслювали, що підготовка до опалювального сезону є загальнонаціональним завданням. Це підкреслює, що всі державні інституції та їхні представники повинні об’єднатися навколо забезпечення стабільності газотранспортної мережі України, яка є “життєво важливою системою” української енергетики.
У ланцюгу централізованого теплозабезпечення (ТЕЦ, котельні для міст) доля природного газу сягає майже 90% у структурі енергоносіїв. Від належного функціонування української газотранспортної мережі залежить наявність тепла в українських домівках взимку.
Без зайвих подробиць щодо транспортування газу, необхідно відзначити, що для забезпечення цього процесу, окрім самого трубопроводу, потрібна розгалужена інфраструктура, яка, зокрема, містить автоматизовані газорозподільні станції (АГРС). АГРС застосовуються для редукції високого тиску газу до заданого низького тиску та його точного підтримання. Також їх використовують для фільтрації, нагрівання та обліку витрати газу в мережі.
Без газорозподільних станцій повноцінна робота газотранспортної системи неможлива. З цієї причини Росія активно “націлюється” на подібні об’єкти.
Закупівлею мобільних газорозподільних станцій в Україні займається державне ТОВ “Оператор ГТС України”, яке у квітні поточного року оголосило проведення трьох тендерів на придбання 13 мобільних АГРС (продуктивністю 10 000 нм3/год, 50 000 нм3/год та 120 000 нм3/год) на суму понад 1,1 мільярда гривень.
Результати даних трьох тендерів дають підстави вважати, що критично необхідні для української газотранспортної мережі мобільні АГРС можуть так і не бути поставлені. Чому? Насамперед, компанії-переможці (ТОВ “Теплоенергокомплект” та ПрАТ “Факел”) вже мали випадки “відзначення” у зриві державних угод. А по-друге, вони пов’язані з колишнім головою Нафтогазу Юрієм Бойком, який зараз є чинним народним депутатом та очільником депутатської групи “Платформа за життя та мир” (колишня ОПЗЖ), куди, окрім нього, входив кум Путіна Віктор Медведчук. Іншими словами, проєкт із відновлення енергетичної безпеки України планують довірити підконтрольним особам Росії. Чи будуть вони його реалізовувати і як саме – питання без відповіді.
Нові “українські” виробники з непрозорими схемами
Однією з вимог для участі в тендерах є надання підтвердження ступеня локалізації – доказ того, що у виготовленні продукції є частка українського “складника”. Наприклад, що певні елементи продукції виготовляються безпосередньо на території України, або що питома вага витрат на оплату праці становить не менше, ніж визначений відсоток.
Підтверджує ступінь локалізації Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати запит про включення продукції до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації.
І тут починається найцікавіше. І ТОВ “Теплоенергокомплект”, і ПрАТ “Факел” подали запити до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно і всього за кілька днів до проведення закупівлі. Тобто раніше вони не знали, що є виробниками мобільних АГРС, ніколи до цього їх не виготовляли, а за кілька днів до тендера несподівано з’ясували, що вони “вітчизняний виробник”. Однак, як ми далі побачимо, з відсутнім досвідом…
Саме ці, вказані на сайті Prozorro компанії, за тиждень до торгів і отримали статус “вітчизняних виробників” АГРС для участі в багатомільйонних тендерах.
Іншими словами, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх раптово стало шість! Оскільки в цій ролі, окрім ТОВ “Теплоенергокомлект” та ПаАТ “Факел”, зареєструвалися ще чотири “прихвостні”. У цьому можна переконатися, просто ввівши слова “Мобільна автоматична газорозподільна станція” на офіційному сайті Prozorro в переліку локалізованих товарів.
Варто зазначити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але ж отримавши фіктивний статус “вітчизняного виробника”, можна приховати підконтрольність цих компаній проросійським силам.
Потрібні докази того, що статус фіктивний? Їх, як то кажуть, у нас вдосталь!
У заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник чітко вказує собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто шокують. Адже виявляється, що при порівнянні заявленої Міністерству економіки собівартості АГРС зі ставками на торгах, ТОВ “Теплоенергокомплект” і ПрАТ “Факел” перемогли з ціною, яка значно нижча за їхню ж собівартість! Тобто їм абсолютно не важливо, що реалізація цих проєктів призведе до збитків! Оскільки вони і не планують їх виконувати!
Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ще раз – ці документи знаходяться у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ “Теплоенергокомплект” зазначило, що собівартість однієї АГРС на 10 000 м3/год становить 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).
Ставка ТОВ “Теплоенергокомплект” на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м3/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Тобто 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ “Теплоенергокомплект” стверджує, що собівартість однієї АГРС його “виробництва” становить нібито 57 342 452,70 грн за одиницю, а через кілька днів (11 травня) це саме ТОВ “Теплоенергокомплект” пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижче собівартості – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ “Теплоенергокомплект” нібито готове зазнати збитків майже у 27 мільйонів гривень! Зрозуміло, чому?
Схожа ситуація і з двома іншими торгами. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м3/год ТОВ “Теплоенергокомплект” пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30 (!) відсотків нижче собівартості). Тут ТОВ “Теплоенергокомплект” нібито готове зазнати збитків на суму понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не підеш заради “матінки-росії”…
У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм3/год переможною виявилася ставка ПрАТ “Факел” у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ “Факел” заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажу трьох АГРС 120 000 нм3/год ПрАТ “Факел” готове зазнати збитків на суму понад 50 мільйонів гривень!
Отже, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб зазнати збитків на суму майже 200 мільйонів гривень! Це вже занадто!
А тепер просто розглянемо примітивну двохетапну схему. Спочатку реєструємось як “вітчизняний виробник”, щоб замаскувати сліди, які ведуть до росії (нагадуємо, що ні ТОВ “Теплоенергокомплект”, ні ПрАТ “Факел” жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не прибутку, а політичної волі “господаря”. Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення у своїх будинках через відсутність газорозподільних станцій. Старі АГРС зруйнували шахеди, а нові не поставили агенти впливу. Вигода!
Чому ми так впевнені, що контракти будуть зірвані? А ось погляньте.
Терміни поставки мобільних АГРС у тендерах дуже стислі. Максимум 5 місяців. А таку продукцію навіть досвідчені світові компанії, такі як EMERSON, зазвичай виготовляють не менше року. А наші “герої”, не маючи жодного досвіду (а АГРС – це дуже, дуже (!) складна річ), зобов’язуються їх виготовити майже за чотири місяці, та ще й продати на 30% нижче собівартості!
Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно заявляє державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне питання – за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки.
Особливо з огляду на те, що самі ж компанії в документах на локалізацію вказують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.
У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно заявленої собівартості або вказує на те, що розрахунки локалізації не відповідають дійсності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну можливість виконання самих контрактів такими “виробниками”.
Локалізація планувалася як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року продемонстрували зовсім іншу модель.
Ці закупівлі були сплановані та ініційовані ще попереднім керівництвом ТОВ “Оператор ГТС України”, проте, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке також мало тісні зв’язки з ОПЗЖ, ця відокремлена від розподілу державних коштів ланка продовжує намагатися керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – побачимо найближчим часом.
І на завершення кілька пояснень
Раптова зміна діяльності
ТОВ “ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ” має основний вид діяльності, пов’язаний з ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ “ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ” на Прозорро показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.
Компанія взагалі не позиціонувала себе виробником обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.
Аналогічна ситуація і з “виробником” ПрАТ “Факел”, який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптово вирішив поставити їх зі знижкою в 18 відсотків від власної собівартості.
Ще більш дивно виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку намалювали нашвидкуруч, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.
До чого тут Бойко?
За інформацією в ділових колах, ТОВ “ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ” та ПрАТ “Факел” не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії знаходяться в зоні впливу та контролюються народним депутатом України, головою депутатської групи “Платформа за життя та мир” Юрієм Бойком. До речі, протягом багатьох років головним консультантом і лобістом (по суті – “рішалом”) комерційних інтересів ПрАТ “Факел” був громадянин Білорусі такий собі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний з білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання щодо природного газу та газового обладнання в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок із розкраданням коштів Укртрансгазу “зам’яти” проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.
Абсолютно не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звичайно, завжди буде зручно перекласти відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.