Як пораненим і полоненим повернутися до життя

Як пораненим і полоненим повернутися до життя 16.07.2024 16:48 Укрінформ Вікторія Крамаренко з командою ініціативи «Айболить. На шляху до відновлення» допомагають важкопораненим бійцям

За десять років війни багато захисників і захисниць після важких поранень обмежені в пересуванні та потребують практично повсякденної реабілітації, щоб не наростав фізичний біль. Ініціатива «Айболить. На шляху до відновлення» понад рік забезпечує безоплатний медичний супровід та транспортування поранених учасників та учасниць бойових дій та організовує різні помічні для здоров’я заняття: плавання в басейні, терапію з кіньми та лікування фізкультурою.

Стартував проєкт з однією швидкою та 25-ма перевезеннями за місяць. На тепер задіяні три автівки. Без перебільшення: вже скоро усі поїздки за усіма маршрутами сумарно досягнуть довжини двох екваторів. Упродовж дня помічники можуть виконувати запити 10-ти й більше пацієнтів. Всього за рік ентузіасти підставили плече 1570-ом людям.

Укрінформ розповідає, хто і як надає допомогу. І за рахунок чого покриваються витрати на транспортування та реабілітацію. Номер машини, яка відразу написом на кузові сповіщала «Айболить» – знали на фронті всі ще із 2015-го. Тож минулого року не виникало питання, як назвати проєкт.

НАДІЙНІ ПРОВІДНИКИ ПОРАНЕНИМ БІЙЦЯМ У ТИЛУ

Ініціаторка проєкту «Айболить. На шляху до відновлення» – медик-доброволець та економіст за фахом Вікторія Крамаренко. Із 2014 року щомісяця їздила у вихідні дні на власному транспорті на схід, щоб довезти необхідні речі й надати медичну допомогу бійцям 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Своїми для неї стали тоді території навколо Докучаєвська (це між Донецьком та Маріуполем), Миколаївки (неподалік Слов’янська) та Петровського (цього року перейменовано на Давидовське, розташоване біля Волновахи). Вікторія допомагала пораненим по всій лінії розмежування. Відтоді особливу увагу вона звертала на випадки, коли важкопораненим людям після надання оперативної допомоги офіційна медицина відмовляла у подальшій реабілітації, передаючи їх під опіку часто розгубленим рідним.

Медик-доброволець Вікторія Крамаренко

Поблизу Києва, у Коцюбинському, ще з 2018 року Вікторія Крамаренко з командою почала опікуватися дітьми з особливими потребами. До неї часто зверталися й військові. Тому до минулого року визріло чітке бачення організації ініціативи, яка б допомагала вирішувати проблеми захисників, що зазнали складних поранень. Бо найголовніше – додати їм впевненості, здоров’я і сили залишатися титанами, навіть якщо втратили здатність рухатися як усі.

«Наша мета: надати підтримку тим, хто без вагань став на захист Батьківщини, ризикуючи власним здоров’ям і життям, – коментує Вікторія Крамаренко. – За понад рік ми пройшли вогонь, воду і мідні труби української бюрократії, почасти пробиваючись крізь товщу людської меркантильності та байдужості. Але нас це не зупиняє. Адже тим, хто вийшов із горнила війни обпеченим чи пошматованим, – як ніколи потрібні провідники тут, в тилу. Тепер щомісяця в середньому робимо до 170-и перевезень і більше 100 пацієнтам надаємо реабілітацію. Максимальні навантаження були цього року у квітні-травні, до 300 пацієнтів на місяць».

У команді – два водії, психолог, масажист, юрист, адміністратор, кейс-менеджер для роботи з пацієнтами в басейні, фінансисти проєкту. Створено 12 робочих місць, а також задіяні волонтери.

Вікторія Крамаренко донедавна була заступницею головного лікаря з питань медсестринства Київської міської клінічної лікарні № 2 «Опіковий центр». Має досвід очільниці медсестринської служби Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова, цивільні медики якого їздили в зону АТО, щоб допомагати цивільним та військовим. Буквально з перших днів повномасштабного вторгнення пані Вікторія з колегами Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова працювали в районі відомого тепер усьому світові Романівського мосту в Ірпені на Київщині.

В проєкті «Айболить. На шляху до відновлення» працює дві швидкі

Одна зі швидких проєкту є «ветераном» АТО. Цією машиною ще тоді рятували  людей на лінії розмежування. Зараз вона працює у проєкті «Айболить. На шляху до відновлення». Її водій Сергій Кисельов із Хмельницького має стаж роботи в екстремальних умовах бойових дій із 2014 року.

«Тоді, у лютому 2022 року, коли ворог хотів за три дні захопити Київ, нашому екіпажу («Кисіль» і «Лімфа») «чуйка» допомагала заїжджати у найнебезпечніші райони, – згадує Вікторія Крамаренко. – До нас долучився народжений у Львові лікар із Франції з дуже великим досвідом роботи у гарячих точках, легіонер Тарас Панкевич (позивний «Корса»). Це нам надало більших можливостей для порятунку життя людей: наприклад, я знала, де заправити кисневі балони в охопленому війною Києві. Наш інтернаціональний екіпаж від Романівського мосту до «Охматдиту» долітав за 18-23 хвилини. Після Київщини ми поїхали за нашими захисниками на схід».

Коли повернулася – довелося самій лікуватися. Одночасно спілкувалася з хлопцями, яких знала з 2014-го. Тоді було багато звернень до Вікторії – приїхати подивитися людей після поранень. «І я побачила картину запустіння й самотності, а ще розпачу сімей, які не розуміли, що і як їм робити далі. Тому й виник проєкт «Айболить», – розповідає Вікторія Крамаренко.

Тепер двома швидкими надають транспортні послуги лікарняним закладам Києва та області, яким треба перевозити бійців на додаткові діагностичні інструментальні обстеження в інші лікарні. На початку роботи проєкту «Айболить» ще одною машиною ініціативу забезпечив Благодійний фонд Святого Мартіна Де Поррес із міста Фастова.

Оскільки у сім’ях поранених захисників, як правило, немає медиків, то після виписки зі шпиталів виникає дуже багато питань щодо догляду й лікування в домашніх умовах. Часто немає з ким порадитися, як правильно накладати компрес чи допомогти робити, здавалося б, нескладну вправу. До того ж, через певний період – кілька тижнів чи місяців треба міняти попередні призначення лікарів. Відповіді на всі «як, коли, на який термін?» можна отримати у медиків-консультантів проєкту «Айболить».

ВОДА, КОНІ І РУХ – ЗАПОРУКА РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Кожен військовий, який віддав своє здоров’я у боях за Україну, має отримати якомога більше уваги і реабілітаційних послуг. Ця теза ні в кого не викликає сумнівів і заперечень. Однак її непросто реалізувати в умовах, коли майже 2,5 роки точиться повномасштабна російсько-українська війна. Тому дуже важливо такими доброчинними проєктами як «Айболить. На шляху до відновлення» допомогти реабілітації важкопоранених бійців – підсилювати державну і комерційну медицину. Бо, по-перше, дістатися до спеціалістів часто непросто. По-друге, комерційні ціни на масажі й інші види допомоги стартують від 1 тис. грн за сеанс.

Після тривалого лежання в лікарні у захисників стають слабкими м’язи й виникає багато інших супутніх ускладнень. А зміцнюють опорно-руховий апарат у рази заняття у воді й лікувальна фізкультура. «Коли людина стає на протез – це шалені болі хребта, фантомні, – констатує Вікторія Крамаренко. – Зрозуміло, що страждає психіка. А коли людина перебуває у воді, вона знімає напругу. Тому ми почали шукати партнерів, які б могли допомогти з реабілітаційним плаванням. Відгукнулися в одному з басейнів у Києві. Із захисниками працює знаменитий тренер Вадим Домбровський, який тренує паралімпійську збірну».

За домовленістю сформовані групи з мотивованих чоловіків, які прагнуть не здаватися, доводити собі й іншим «я можу», не зважаючи на набуті у війні фізичні недосконалості свого тіла. Вони вже є членами збірних команд паралімпійців. Це надважливо для вчорашніх захисників, їхніх рідних, дітей, власне всієї країни, якій, попри всі біди і втрати, треба вистояти й перемогти. Нагадаємо, результат України на Іграх Нескорених (Invictus Games) 2023 року став найкращим за всю історію участі команди в цих змаганнях. Українці завоювали 34 медалі: 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових.

У воді організм людини розслабляється і тренується

За місяць для кожного учасника програми проєкту «Айболить» проводять 12 реабілітаційних занять у басейні. Кожному тренер підбирає оптимальний стиль. «У нас є хлопець Сергій, який не має руки й ноги, але зараз уже плаває як Іхтіандр», – розповідає пані Вікторія.

Одне з найголовніших завдань, коли відбувається реабілітація, не допустити травмування вже «побутового». Бо людині з однією рукою чи ногою складніше втримати рівновагу чи не посковзнутися біля басейну.

«Проєкт орієнтований на допомогу і соціалізацію наших хлопчиків, які повертаються з війни, щоб вони не відчували себе тут, у тилу, покинутими. Маємо віддавати борги нашим синочкам», – каже кейс-менеджер групи з плавання, реабілітолог зі стажем Олександр Соколівський, сини якого, рідний і названий, воюють.

Тренажери допомагають повернути здоров’я

Ще один напрямок реабілітації – відновлення організму за допомогою фізичних вправ. Лікування рухом називалося раніше просто лікувальна фізкультура, а тепер використовують термін кінезіотерапія. У цьому сегменті заняття у комерційних центрах тривалістю 45 хвилин можуть стартувати від 5 тис грн. У «Мілітарі-хабі» КМДА спеціалісти проєкту «Айболить» проводять заняття, зокрема, на спеціальних тренажерах безплатно, вартість покривається за рахунок грантових грошей і коштів доброчинців, як і всі інші реабілітаційні та транспортні послуги.

Чудова нагода відпочити душею та думками для кожного – спілкування з кіньми. Утім, це ще й особливе лікування для людей з проблемами хребта. «Прогулянки на конях позитивно впливають не лише на ментальне здоровʼя вершника, – констатує Ірина Мулява, з якою співпрацює проєкт «Айболить». – Поступальна хода коня відновлює роботу опорно-рухового апарату, знімає спастику мʼязів, адаптує вестибулярний апарат. Тварина з кожним кроком передає вершнику імпульс, який точно повторює роботу тулуба людини при ходьбі. Це допомагає усуненню проблем із хребтом. Так, коней використовують для рухової терапії та гімнастики».

Поступальна хода коня відновлює роботу опорно-рухового апарату людини

Їздили на пробне заняття з повернутими з полону. Також туди запросили бійців 114-ї бригади територіальної оборони (це партнер з перших днів роботи ініціативи «Айболить»). Усього – з півсотні людей. «Ми спостерігали за унікальним спілкуванням хлопців, які ще недавно були військовополоненими, з конями. Вони до того були замкнутими у собі, дуже неохоче йшли на контакт. Їхній емоційний план був дуже гнітючим і важким, але на полі серед коней вони сміялися, розчісуючи і гладячи тварин, розповідали історії зі свого дитинства», – згадує Вікторія Крамаренко.

Щоправда, для лікувальних прогулянок потрібні спеціально навчені коні, яких тепер мало. Проєкт знайшов і купив для лікувальних занять кобилу Барселону – ніжну красуню, яка обожнює дітей і дорослих. На ній безпечно їздити як у сідлі, так і без сідла.

СВОЄЧАСНА ДОПОМОГА ЗАБЕЗПЕЧУЄ ОДУЖАННЯ НА 80-90 ВІДСОТКІВ

Вартісні напрямки дуже важко утримувати, каже Вікторія Крамаренко. Басейн для однієї людини у середньому обходиться у 20 тис грн на місяць. Приблизно така ж вартість і кінезіотерапії (враховуються зарплати тренера та людей, які обслуговують; транспортні витрати, робота водія). Працюють як належить, з маршрутними листами для кожного виїзду.

Проєкт не має того, що називається «ветеранський простір», оскільки у Києві на оренду такого приміщення із кількома обов’язковими параметрами (пандуси, 1 поверх, зручний під’їзд тощо) треба мати до 3 тис євро щомісяця.

«Як людина, що пов’язана з медициною, я розумію, що своєчасне надання якісної кваліфікованої допомоги зберігає життя і гарантує одужання на 80-90 процентів. Плюс реабілітація, звісно».

Як тільки воїни з пораненнями можуть піднятися – багато хто сідає за кермо власних авто. Ті, хто живе «по дорозі», – можуть «підхоплювати» на процедури інших. Лежачими «Айболить» опікується, коли вони перебувають у стабільному стані; їх перевозять у супроводі рідних або медика.

У розпорядженні проєкту «Айболить» є спеціально облаштований пасажирський автобус для інвалідів, які втратили здоров’я, захищаючи кожного з нас. Ним вони їздять, наприклад, на навчання зі складання дронів. Щоразу двічі на тиждень по 9 осіб з пораненнями, але вже у стабільному стані, долучаються до справи, щоб ворог отримав заслужене покарання. Бо ми – на своїй землі. А російський агресор має зазнати остаточної поразки. І це надзавдання для кожного, хто може.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото надані проєктом ««Айболить. На шляху до відновлення»

Реабілітація Війна

Источник: www.ukrinform.ua