Відмова від усіх балетів Чайковського не врятувала жодного життя: Раду Поклітару про долю російської культури
Творець і постійний керівник “Київ Модерн-балету” Раду Поклітару, а також суддя шоу “Танцюють всі!” повністю відновив під час війни роботу свого театру і навіть встигає займатися постановками в інших країнах. Але при цьому вважає, що не на часі зараз займатися російською культурою і не тільки виключив зі свого репертуару три балети Чайковського, а й відмовляється ставити російську класику, коли йому пропонують це зробити в іншій країні. Також в інтерв’ю проєкту “Наодинці” YouTube-каналу ТСН він розповів про контакти з російськими зірками на початку війни та розчарування в другому “батьку”.
“Мені телефонувала Чулпан Хаматова. На той момент вона вже була в Латвії. Страшно вибачалася і плакала в трубку. Але потім якось дивно. Я покликав її на прем’єру “Вія” в латиському театрі – це був наш український проєкт, тільки трупа місцева. Але у Чулпан не було можливості прийти. Я не знаю, з чим це було пов’язано. Але я поважаю її за те, що вона дотримується чіткої антивоєнної позиції. І я так думаю, що чим більше справжніх великих артистів з великої літери дотримуватимуться такої позиції, то більше в нашому таборі людей. Тим емоційно ми ближче до перемоги.
Дуже цікаво те, що багато людей до війни були одними, а стали іншими. Не знаю, який зараз Женя Миронов. Думаю, що він змушений змінитися в будь-якому разі. Але до війни був абсолютно інтелігентною, розумною і дотепною людиною.
Під час війни в багатьох траплялися страшні метаморфози. Я закінчував пермське училище, де в педагогічному складі є людина, яку я називав своїм другим батьком. А він завжди пишався тим, що я його так називаю. Він справив величезний вплив на мене як на особистість і розширив мій музичний кругозір. Але я був вражений, коли дізнався, що він займає антиукраїнську позицію і називає всіх українців фашистами. При цьому він знає, що я живу в Україні і де-факто я є українським хореографом. Я зрозумів, наскільки телевізор і пропаганда може, як ракова пухлина, вразити свідомість порядної, розумної людини і змінити її. І це страшно.
Із Сергієм Безруковим спілкування неможливе ні під яким приводом. Це теж страшне розчарування. Я не знаю, що має статися, щоб ми знову почали спілкуватися. Боюся, що це зовсім неможливо уявити. Я думаю, що Сергій прекрасно розумів, якою буде моя відповідь, якщо він мені напише”, – згадує Раду Поклітару.
Ми відмовилися від трьох балетів Чайковського
Припинивши спілкування з росіянами, Поклітару також відмовився і від російської культури. Керівник театру вважає, що зараз зовсім не на часі ставити вистави на музику їхніх композиторів. Тому прибрав із репертуару “Київ Модерн-балету” три постановки на музику Чайковського. Але при цьому вірить, що коли-небудь їхні твори повернуться в театри.
“Київ Модерн-балет” виключив із репертуару все, що має стосунок до російської культури. А це величезний пласт. Серед них три балети на музику Чайковського, “Пікова дама” і “Палата номер 6” Чехова. Мені пропонують інші робити “Пікову даму”, але я відмовляюся.
Я не думаю, що це приносить якусь фактичну користь. Точно, що відмова від усіх балетів Чайковського не врятувала жодного життя на фронті і не врятувала жодної дитини. Але моє внутрішнє відчуття, як людини, що зараз це не на часі. І я знаю точно, що все під цим Сонцем тимчасове – все мине. Буде цей період, коли цей кенселінг закінчиться і все повернеться на круги своя в тому чи іншому вигляді. Але саме зараз, у цю гостру фазу, точно не треба займатися популяризацією російської культури“, – каже хореограф.
Ми не їздимо зараз на гастролі за кордон, тому що дуже важко гарантувати, що прикордонна служба випустить чоловіків
При цьому він продовжує створювати нові вистави для свого театру і Поклітару вдалося у воєнний час відродити свій театр. Єдина різниця з довоєнним часом у тому, що трупа перестала виїжджати на гастролі за кордон.
“Ми не їздимо зараз на гастролі за кордон, тому що дуже важко гарантувати, що прикордонна служба випустить чоловіків. Гастролі можна організувати, а потім потрапити в ситуацію, що ти не можеш виконати взяті зобов’язання перед закордонними колегами. Насамперед через проблеми з документами. Хоча я вільно переміщаюся з України в країни Європи і назад тільки тому, що я не громадянин України. У мене є білоруський паспорт, тому що його неможливо здати. Оскільки немає посольства Білорусі в Україні. Та і його просто не візьмуть назад. А живу я як громадянин Молдови”, – розповідає Раду.
Проблема, з якою зіткнулися всі українські театри зараз у тому, що багато артистів виїхали за кордон. Різниця тільки в тому, що іноземні резиденти зробили це ще до початку вторгнення.
“Японську балерину, яка працювала в одному з наших театрів, із чоловіком українцем і маленьким сином у наказовому порядку коштом японського уряду вислали з країни десь за два тижні до початку війни. Їм дали квитки і сказали: “Ви повинні виїхати”. І це в той час, коли всі ми думали, буде війна чи ні. А всі розвідки світу вже знали, що війна буде неминуче. Ось це мене вражає”, – згадує Поклітару.
Свого Расті Поклітару взяв з притулку для тварин
Сам же Раду Поклітару виїжджав із Києва в перший день війни в такому поспіху, що забув удома теплі речі. Хоча при цьому взяв усе необхідне для свого собаки.
“У день початку війни я був у Києві вдома. Буквально напередодні війни я якраз закінчив будувати будинок. За пів години я зібрався, взяв собаку під пахву і виїхав у бік Львова, просто на захід. Тікав, як і мільйони людей від війни, бо я не знав чого чекати. Звісно, з висоти прожитих цих двох із гаком років я, звісно ж, спокійно б зібрався, усе підготував би, усе вимкнув б і поїхав, можливо, через два-три дні. До речі, тоді, для собаки я взяв усе: одяг, корм, повідці і таблетки. А сам поїхав навіть без куртки. От як був у светрі, так я в ньому і поїхав у лютому”, – каже хореограф.
Його новий пес Расті, напевно, найближча для нього істота. Навіть на зйомку інтерв’ю він прийшов разом із ним. Каже. що ніколи з ним не розлучається і Расті поруч із ним у всіх його поїздках не лише по Україні, а й за кордон.
“Собаки діляться на дві категорії. Одні, це ті, які бояться грози, грому, вибухів і гучних звуків. А іншим – все одно. Мій собака Расті дуже боїться грози, грому і жахливо боїться вибухів. Дивно, що він зміг провести паралель між тривогою і подальшими вибухами. І тепер у нього паніка на звук повітряної тривоги навіть якщо вибухів потім немає. Він одразу починає кудись ховатися”, — каже Поклітару.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
