На нашу вулицю росіяни боялися заходити: відомий телеведучий пережив окупацію і пішов у ЗСУ
Колишній ведучий телепрограми “Підйом” на “Новому каналі” Геннадій Попенко розповів про те, як пережив із сім’єю 35 днів окупації у Іванкові. Зізнався, що було самим жахливим та чого найбільше боялися росіяни. Про це він розповів у проєкті ТСН “Наодинці”.
“35 днів окупації ми жили не під землею. Так ми провели лише день-два. А коли стало зрозуміло, що вони забрали цю територію і вона повністю їхня і не відомо, наші повернуться чи ні, то боятися обстрілів було не варто. Тому на другий день я почав наших виводи з погребів. Це було важко, тому що всі трималися за консервні банки та полиці. Але я знаю людей, котрі в Іванкові під час окупації всі дні просиділи в підвалі.
Найскладніше було те, що ти не знаєш, коли це закінчиться. Спершу були якісь новини, але ж потім тобі обрізали інтернет, телебачення, мобільний та стаціонарний зв’язки. Рятувало тільки радіо. Тільки для цього потрібно було економити батарейки, тому що їх ніде не було. Досі пам’ятаю, як вночі лежав на підлозі і крутив колесо радіо. Бо найстрашніше саме у ночі”, – згадує Геннадій Попенко.
Ми вже на другий день вийшли з погребів, але були люди, котрі просиділи там всі 35 днів
Небезпека була всюди і постійно. Коли окупанти приходили в інші будинки вони часто когось забирали – то хлопців, невідомо для чого. Деякі з них досі невідомо куди зникли після цього. Іншим разом дівчат, а потім і дітей, щоб вивезти їх у свої табори.
“Добре, що про нас ніхто з них не знав. Бо ми живимо на тупиковій вулиці, а на такі вони боялися заходити. Окупанти ходили тільки по центральних вулицях, а не якісь лісові стежки взагалі боялися ступати. На нашій вулиці залишилося окрім нас ще дві сім’ї. Росіяни один раз зайшли до тих, хто жив на початку вулиці, їм сказали, що далі нікого немає і вони до нас так і не дісталися.
Хоча один раз було, коли над нашим побдвір’ям завис гвинтокрил К-52. Я як раз в цей час гуляв з молодшою донькою, котрій на той момент було два роки. І він висів над нами настільки низько, що ми бачили обличчя пілота, а він нас. Кудись бігти від нього не було сенсу, бо я розумів, що його боєкомплекту вистачить на те, щоб рознести все, що знаходиться навколо на 100 метрів. Він подивився на нас, розгорнувся, та полетів. На головну вулицю за цей період ми жодного разу так і не вийшли, тільки через задню хвіртку на маленьку вулицю. Причому потім, за собою сніжком притрушували, щоб слідів не залишалося”. – розповідає телеведучий.
В магазинах були лише пельмені, котрі злиплися та морозиво, яке розтануло та змішалося
Їжа стала дефіцитом і навіть за гроші мало що можливо було купити. Частіше був натуробмін. Траплялися люди у котрих взагалі не було ніяких запасів, тому їм взагалі не було що їсти. Звісно, їм допомагали, віддаючи мішок картоплі, але це виглядало як злочин проти своєї родини, тому що невідомо було, наскільки вистачить твоїх запасів.
“Гроші у людей в окупації були, але не було ніякого товару. Іноді хтось без всякої реклами з’являвся на місцевому базарі і він продавав свій товар не завжди за реальну ціну, а за те, що могли дати. Або іноді заходиш до магазину де немає електрики. Тому там лежали пельмені які перетворилися на якусь масу або морозиво, де декілька видів вже розплилися та змішалися. Але ти все одно це береш. Тому почалися товарообміни.
У нас були деякі базові продукти – картопля та макарони. Було ще трішки м’яса, але як його зберегти, коли немає електрики. Тому ми вночі заморожували воду, щоб потім цим льодом обкласти це м’ясо. І це ще не погано у порівнянні з тим, як виходила з ситуації дружина одного з моїх побратимів, яка теж з дитиною опинилася в окупації. Вони одне стегно варили декілька разів, щоб дитина могла попити бульйон”. – каже Попенко.
Після життя в окупації мало хто залишається без наслідків. Доньки та дружина помітно змінилися і досі цей негативний вплив дається в знаки.
“Старшій доньці, якій на той час було 10 років, усе було зрозуміло. Її, як мале дитя вже не обдуриш. Тому в неї починалося заціпеніння, коли вночі над дахом пролітав бомбардувальник і від його гулу тріскалися будинки, настільки низько він пролітав. Тоді донька забивалася у куточок і її дуже важко було вивести з цього емоційного стану. Під кінець окупації у неї був нервовий тік і зміна стану. У дружини змінився емоційний стан. який ще досі не повернувся до норми. Менша теж постраждала. Вона досі боїться гучних звуків”, – каже телеведучий.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
