«Побратими»: історія дружби військового та його собаки, яку покажуть у фільмі
На Буковині знімають фільм «Побратими» про українського військового Олега Ревегу та його вірного чотирилапого друга – собаку Паркера. Стрічка розповідатиме про нерозривну дружбу, що зародилася під час війни, покаже архівні кадри з фронту та місця, що стали важливими для обох.
Олег Ревега та Паркер, порода курцхаар, разом вже майже чотири роки. Вони живуть, подорожують і навіть їздять на бойові завдання пліч-о-пліч. За цей час Паркер став для Олега не просто домашнім улюбленцем, а справжнім «побратимом», який допомагає долати труднощі та зберігати ментальне здоров’я.
Історія їхньої дружби почалася несподівано. Паркер колись належав відомому українському режисеру Олегу Сенцову. Під час одного з бойових виїздів Сенцов довірив піклування про свого собаку Олегу Ревезі. Відтоді вони стали нерозлучними.
Разом 24/7
Олег Ревега зізнається, що раніше добре ставився до собак, але не планував заводити власного. Все змінилося, коли доля звела його з Паркером.
Паркера знайшли у селищі Мощун на Київщині. Собака, ймовірно, виріс неподалік, у мисливських угіддях, і його залишили там. Під час обстрілів Паркер шукав прихистку у бліндажах, а після чергового «прильоту» його вдалося врятувати.
«Були вибухи, він прибіг до хлопців в бліндаж, забився туди і перечікував. Далі вийшов погуляти. Знову стався приліт. Паркер встиг заховатись до когось іншого. Так, його й ходили потім шукати, щоб врятувати», – розповідає Олег.
Спочатку Паркер був собакою українського режисера Олега Сенцова. Під час одного з виїздів на бойове завдання Сенцов довірив тварину Олегу Ревезі. Після цього чоловік і собака вже не хотіли розлучатися.
На запитання, чи не захоче Сенцов повернути Паркера після виходу фільму, Олег з усмішкою відповідає:
«Такий сюжет навіть не обдумував, але сподіваюся, що ні. Проте насправді ми ж з Сенцовим навіть епізод відзняли. Він повіз нас туди, де підібрав Паркера».
Олег підкреслює, що присутність Паркера позитивно впливає на його стан і стан його побратимів. Відповідальність за собаку, за словами військового, також допомагає залишатися сильним.
«Коли в мене поганий настрій, він підходить і хоче, щоб його за вушком почухати, починає дуркувати… Якось розряджає ті негативні думки», – розповідає Олег.
У 2023 році, під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, Олегу довелося на деякий час залишити Паркера у місцевих мешканців. До того пес завжди був поруч. Військові жили у бліндажах і наметах, а Олег із собакою – у машині.
Люди, яким довірили Паркера, були добрими, але їхня власна собака не подружилася з Паркером, ревнуючи його.
«Вона ревнувала і не підпускала Паркера. Їхні тварини жили в будинку. Мій же ж так само живе в будинку. Я його на вулиці ніколи не залишав. Пам’ятаю, вони сказали, що десь на дворі під накриттям його залишать. І мені тоді було дуже важко лишати його ось так, він ще й такими очима дивився. Думав: не дай Боже зі мною щось станеться… Хоча я уже розповідав, що з ним робити та куди відправляти у разі моєї загибелі. Але розумію, що так, як я, за ним ніхто не доглядатиме», – пригадує Олег.
Коли Олег повернувся, Паркер був надзвичайно щасливий. Наступне розлучення сталося, коли військовий поїхав на навчання до Німеччини. Тоді собаку залишили у батька Олега.
«Коли приїхав через місяць, то Паркер був ширший, ніж довший. Знаєте, це як до бабусі відправити дитину, коли на тобі це, на тобі те. Тоді він ледве на четвертий поверх вилазив. Пам’ятаю: відкриваю двері, він мене як побачив, то це скільки радості було! Коли собака дарує такі емоції військовому, то це дійсно певна реабілітація, яка допомагає тримати ментальне здоров’я», – розповідає чоловік.
Нині Олег і Паркер разом 24/7. Для подорожей за кордон для собаки виготовили паспорт, а для поїздок на море роблять необхідні щеплення та готують документи.
Пес був поруч із господарем і під час бойових завдань. Олег зазначає, що Паркер досі лякається вибухів. Зараз у собаки є проблеми із серцем – воно погано перекачує кров, через що до організму надходить мало кисню.
Побратими Олега також вважають Паркера частиною свого братства.
«Коли хтось на вулиці може сказати: «Забери собаку», всі в один голос відповідають – «Це не собака, це – побратим». До нього ставляться з повагою. Це розумний та справді мудрий пес», – каже Олег.
«В його руці з’являється собача лапа»
Ідея створити фільм про Олега та Паркера належить Зоряні Биндас – авторці ідеї та продюсерці стрічки. Все почалося зі знайомства з Олегом Ревегою.
Чоловік приїхав у Тернопіль у справах і попросив Зоряну зустрітися, щоб обговорити певні питання.
«Приходжу на цю зустріч. Олег каже: «Йдемо, зараз вип’ємо каву, але я не сам». Відповіла: та гаразд. І тут військовий бус, але через вікна не видно, хто всередині. Він відчиняє цю дверку, подає руку. Я ж чекаю, що зараз якась пані вийде з того буса, а в його руці з’являється собача лапа», – пригадує Зоряна.
Тоді продюсерка подумала, що було б цікаво зняти фільм про дружбу Олега та Паркера. Згодом вона переконалася, наскільки сильно вони прив’язані одне до одного.
Якось Олег розповів їй, що має багато архівних відео з бойових дій, і запитав, чи можна їх використати.
«Я це послухала, і мені все склалося. Подумала, що про війну ми говоримо в дуже різні способи, і тут можна розказати про війну через собачку, через цю дружбу. А там ще історія про те, що він вкрав собаку в Олега Сенцова. Тому у фільмі якраз дослідимо, чи пробачив Сенцов йому ту крадіжку», – пояснює продюсерка.
Спочатку Зоряна поділилася ідеєю з Мишком Адамчаком, керівником проєкту та військовослужбовцем. Він її підтримав. Після цього розповіла про задум Олегу Ревезі.
За словами Мишка, цю ідею із зацікавленістю сприйняли Олег, його побратими та інші люди, дотичні до зйомок.
«Враховуючи те, що Паркер з нами щодня пліч-о-пліч по всіх наших завданнях, то це абсолютно позитивно сприйнялося. Тому спільно почали процес підготовки та пошуку можливих варіантів для фінансування», – пояснює Адамчак.
Команда, яка працює над фільмом, невелика. Це продюсерка Зоряна Биндас, режисерка Людмила Семпьйол, головні герої – Олег із Паркером, команда відеопродакшну та Мишко Адамчак.
«Це максимально щира і правдива історія. Ми намагаємося показати все так, як справді відбувається в повсякденному житті», – додає Адамчак.
«Купол Гуцула»
Частину фільму вже зняли на Буковині. Також зйомки відбувалися на Київщині. Окремий епізод знімали на «Куполі Гуцула» – місці, яке Олег Ревега почав будувати у 2022 році після київських боїв.
Він каже, ще за часів АТО розумів, що військовослужбовцям буде потрібна реабілітація. У 2023 році простір почав працювати. Нині сюди приїжджають військові, ветерани та люди, які повернулися з полону.
Зараз Олег реставрує старий будинок, щоб збільшити простір і приймати більше військових. Там планують проводити ретрити та працювати з психологами.
«У будинку підняли дах, зробили другий поверх. Зараз там тепло. Але шукаю меценатів, фінансування та гранти, бо самому стає дедалі важче цим займатися», – розповідає Олег.
«Побратими» покажуть у жовтні
Фільм «Побратими» створюють за підтримки Українського культурного фонду. Зоряна Биндас подавала проєктну заявку на конкурс, а Мишко Адамчак займався бюджетом.
На створення стрічки УКФ виділив 500 тисяч гривень. Також передбачено співфінансування у розмірі 60 тисяч гривень.
«Але ми ще шукаємо додаткових партнерів, тому що цієї суми дуже мало для того, щоб зняти фільм. Усе дорожчає. Коли ми робили бюджет, ціни були одні. Навіть вартість пального значно зросла за цей час, і це впливає на остаточний бюджет фільму», – каже продюсерка.
Тривалість фільму «Побратими» буде до години. Побачити стрічку можна буде вже у жовтні. Презентації планують провести у Києві, Чернівцях та на «Куполі Гуцула».
