Інструмент, що зберігався поколіннями, зазвучав знову завдяки спільним зусиллям
У Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї вперше за довгий час пролунала музика старовинного рояля. Інструменту понад сто років, і він належав одній родині, яка згодом передала його на зберігання до музею. Відновити та налаштувати цей унікальний рояль вдалося завдяки благодійному збору коштів.
«Музика лунала на всю вулицю»
Рояль був виготовлений у 1905 році австрійською фірмою «Antonín Petrof». Андрій Кравченко, нинішній власник, розповідає, що цей інструмент був сімейною реліквією і асоціювався насамперед із його дитинством.
«Компанія виготовляла інструменти поштучно, тобто це не серійне виробництво. Практично кожен інструмент автентичний, і його створювали лише на замовлення. Щодо цього рояля, не знаю, хто та коли його замовив», — пояснює Андрій.
У 1940 році бабусю та дідуся Андрія Кравченка, які були педагогами, направили з Києва на роботу на Буковину. Коли їм надали житло, рояль уже був у будинку. Кому саме він належав до цього, точно невідомо.
«Він потрапив у добрі руки. Мій дід грав на роялі, проте ніколи не навчався цьому професійно, був самоучкою. Але грав дуже добре», — пригадує Андрій.
У родині лунали класичні композиції Бетховена, Моцарта та Шопена. Згодом на роялі навчилася грати і старша сестра Андрія, яка, на відміну від діда, таки закінчила музичну школу.
«Я був малим, рояль стояв біля вікна, дід відчиняв вікна — і музика лунала на всю вулицю. Люди проходили, іноді зупинялися, щоб послухати. Він грав для себе, для сусідів і для всієї вулиці. Жодного разу ніхто не скаржився на гучну гру», — розповідає Андрій.
Його дід помер у 1976 році, а минулого року — сестра. Чоловік залишився єдиним із родини, хто успадкував рояль разом із пов’язаними з ним дитячими спогадами.
Андрій не грає на музичних інструментах. До того ж рояль тривалий час стояв без використання, тому потребував реставрації та налаштування. Чоловік вирішив передати його музею.
«Буду радий, якщо тут відбуватимуться заходи, люди будуть приходити і слухати музику. Вважаю, що це найкраще рішення в моєму випадку, бо речі повинні дарувати людям радість, а не стояти десь під чохлом у кутку», — каже він.
Кошти зібрали за 10 днів
Відновленням рояля зайнялися після того, як кураторка культурних проєктів та культурна менеджерка Оксана Чміль, яка працює у громадській організації «Лабораторія культурних досліджень», почала співпрацювати з музеєм. Вони знімали вебсеріал про музей і згодом вирішили розширити цю співпрацю.
Тоді директорка музею Тетяна Мінаєва розповіла Оксані про рояль, який не був у робочому стані.
«У межах нашого грантового проєкту ми не могли це профінансувати, бо в нас це не було передбачено. Але подумала, що як приватна особа можу долучитися, організувати збір», — каже Оксана.
Тетяна Мінаєва вже тоді спілкувалася з майстром, який обслуговує деякі інструменти філармонії. Він оглянув рояль і визначив, що його можна відремонтувати та налаштувати.
Оксана відкрила банку для збору коштів. Необхідну суму вдалося зібрати всього за 10 днів.
«Долучилися до збору дуже багато людей — і знайомих мені, і незнайомих, з якими я познайомилася завдяки цьому збору. Навіть люди не з Чернівців жертвували гроші», — розповідає вона.
Майстер забрав знімну частину рояля до своєї майстерні, де її почистив та відремонтував. Інструмент, імовірно, давно не обслуговували, тому деякі деталі потребували ремонту.
На знятій частині знайшли серійний номер, за яким можна простежити інформацію про виготовлення рояля. Також майстер виявив запис про те, що у 1967 році інший фахівець уже обслуговував цей інструмент. Свій підпис майстер, який відновлював рояль нині, також залишив на невидимій частині всередині.
Після ремонту інструмент налаштували. Також відремонтували клавіші, які постраждали від тривалого невикористання.
«Чернівчани схильні займатися благодійністю, і це чудово, що вони відгукнулися на таку музейну історію, бо музей — це публічне місце, яке доступне багатьом. Тепер ми маємо можливість слухати цей відновлений звук. Бо зараз роялі виготовляють за іншою технологією, вони не звучать, як цей», — підсумовує Оксана.