Виставка Сергія Ахременка триватиме до 20 вересня
У Чернівцях відкрили виставку фотографій митця Сергія Ахременка. Експозиція налічує 62 роботи, серед яких як вже відомі та відзначені нагородами світлини, так і твори, які демонструються вперше.
Дружина фотографа Любов Ахременко висловила радість з приводу відкриття виставки, наголосивши на вічній природі мистецтва та фотографії.
«Я дуже рада, що є мистецтво, тому що мистецтво є вічним і фотографії завжди будуть жити», — сказала Любов Ахременко.
Любов Ахременко зазначила, що частину робіт уже демонстрували на попередніх виставках, деякі з них були номіновані або здобували призи. Водночас, поточна експозиція містить фотографії, які досі ніхто не бачив.
«Саме в цьому залі знаходяться роботи, які ніколи ще ніхто не бачив. Це гібрид роботи і постобробки у фотошопі. Це дуже цікаво, тому що, якби не було цього гібридного процесу, ми би їх не побачили. Ось таке в нього було бачення», — розповіла дружина фотографа.
Вона підкреслила, що Сергій Ахременко мав унікальну здатність помічати деталі, на які більшість людей не звертає уваги — гру тіней, гру світла, елементи архітектури чи незвичні предмети.
«Це митець, це фотограф, який міг помітити те, про що ми, попри те, що проходили кожен день, не помічали. Якась тінь, якесь світло, якась незвичайна, дивна деталь. Але коли він її фотографував, це були не просто фотографії», — зазначила дружина митця.
За словами Любові Ахременко, фотографії її чоловіка викликали у глядачів сильні емоції та спонукали по-новому сприймати звичні речі.
«Ти на нього дивишся і в тебе зразу з’являються якісь емоції, враження. І навіть, якщо ти дивишся через декілька років, то думаєш: “О, дивися, оце та маленька башенька на тому будинку, яка вона чудова. Я повз неї проходив і ніколи не помічав”. Або, наприклад, я навіть не піднімав голову вгору і не дивився», — розповіла дружина фотографа.
«Це була людина, яка могла зупинити мить, і ця мить, мені здається, вона переживе нас усіх», — додала Любов Ахременко.
Особливе місце в експозиції для неї займає робота «Альтер Его», що розташована в центрі зали. Поруч представлені твори «Вершниця» та «Хранитель драконів».
«Це досить символічно, тому що посередині знаходиться автор цієї виставки, а по боках знаходиться його муза. Це досить цікаві роботи», — сказала Ахременко.
Водночас вона зазначила, що виділити одну роботу надзвичайно складно.
«Кожна робота, навіть подивіться ось на цю, наскільки в ній енергії, позитиву. Неможливо просто пройти. Ти проходиш, зупиняєшся і хочеш подивитися, і ще раз подивитися. І на наступний день ти навіть хочеш повернутися, все згадуючи і думаючи: “Яка чудова робота”», — розповіла вона.
Фотохудожник Тарас Перун поділився спогадами про Сергія Ахременка, якого знав близько 15 років. Вони познайомилися в колі фотохудожників, брали участь у спільних виставках та проєктах. Він розповів про спільну роботу над друком фотографій у темній кімнаті.
Перун зізнався, що шкодує про відносно нечасті зустрічі з колегою.
Він також зазначив, що звістка про смерть Сергія Ахременка стала для нього несподіванкою.
«Мені здавалося завжди, що це якийсь взірець чоловічої сили, здоров’я. Такий красивий, знаєш, такий позитив», — розповів фотохудожник.
За словами Перуна, Сергій Ахременко запам’ятався йому своїм позитивним характером та ставленням до людей.
«Він запам’ятався, по-перше, якимось таким ось позитивом. Коли я його бачив здалеку, в мене чогось постійно настрій піднімався. Він постійно усміхнений, у хорошому гуморі», — розповів Перун.
Він припустив, що фотограф міг не демонструвати оточенню власні проблеми та переживання, однак його позитивна енергетика передавалася іншим.
Тарас Перун також наголосив на багатогранності таланту Сергія Ахременка, який яскраво виявився в його роботах. Для нього самого частина представленої на виставці експозиції стала справжнім відкриттям.
«Про те, що він був дуже багатогранним, талановитим, зараз нікому доводити не треба. Я ознайомився з тим, що він робив тут зараз, — це просто якась зовсім незнайома для мене експозиція», — сказав Перун.
Він окремо відзначив сміливість Ахременка у творчих експериментах.
«Є такий момент, коли творча людина починає свою кар’єру, вона хоче комусь сподобатися, сучасними словами — лайків заробити в соціальних мережах, на фотосайтах. А потім вона росте і замість того, щоб старатися комусь сподобатися, вже сама формує ці смаки», — пояснив фотограф.
За словами Перуна, власний стиль митця з часом може стати впізнаваним і впливати на інших фотографів.
Він провів паралель із розвитком чернівецької фотографії, згадавши митців Слюсарєва та Савельєва, які свого часу фіксували прості міські деталі — тіні, будинки, бруківку.
«Людині з того часу, яка виховувалася на якомусь соцреалізмі, для неї це було щось дуже незрозуміле. Тим не менше, з цього виріс цілий напрямок у фотографії, вони стали класиками», — зазначив Тарас Перун.
