Майбутнє Каховської ГЕС: відбудувати чи залишити так, як є?

Майбутнє Каховської ГЕС: відбудувати чи залишити так, як є? 07.07.2023 12:53 Укрінформ Укрінформ зібрав усі аргументи “за” і “проти” відновлення гідроелектростанції після нашої перемоги

Після руйнування греблі Каховської ГЕС фактично завершилась 70-річна історія однойменного водосховища. Того самого, яке одні називали “дивом радянської інженерної думки”, а інші – “вбивцею природи та історії”. Втім, навряд чи є сенс вкотре усе це згадувати, за останній місяць про греблю було написано сотні матеріалів. Зараз питання в іншому: що робити далі, чи є сенс відбудовувати найнижчу за течією гідроелектростанцію на Дніпрі?

Українці традиційно розділилися на два умовних табори: перші “за” відбудову, другі — “проти” цього. І кожна сторона чітко аргументує свою позицію. Тож пропонуємо ознайомитися.

ТРЕБА ВІДБУДУВАТИ   

Урбаніст Віталій Селик в коментарі “Укрінформу” заявив, що, можливо, було б добре залишити все як є — відкриється історичний Великий Луг, частково відновиться первинний стан довкілля.

Але на жаль, природа та економіка України за майже 70 років пристосувалися до ГЕС.

“Відсутність води у Каховському морі призведе до осушення полів півдня України з подальшим запустеленням. Треба розуміти, що таке велике водосховище варто опускати поступово, протягом кількох років і контрольовано ревіталізувати, висаджувати нові дерева, чагарники, різнотрави. Відновлювати грунти. При нинішньому різкому «спрацюванні» водосховища ми побачимо проблемні незворотні процеси”, – наголошує він.

Пан Селик каже, що останніми роками завдяки зрошенню водою з Каховського водосховища Запорізька, Херсонська, Миколаївська і Дніпропетровська області були в п’ятірці українських лідерів за врожайністю зернових.

“Херсонська область до повномасшабного вторгнення була лідером з овочів, вирощення у відкритих грунтах. Тепер такого не буде – це величезний удар по вітчизняному агросектору. Результат ми вже бачимо на цінниках. В рази зросли ціни на сезонні овочі та фрукти”.

Крім того, за словами експерта, якщо не відновлювати водосховище і ГЕС, доведеться закрити Запорізьку АЕС і десятки (якщо не сотні) великих заводів, які не матимуть достатньої кількості води та електроенергії для виробничих процесів.

“Відповідно населення масово виїде з цього регіону через неможливість жити у важких кліматичних умовах та через відсутність води і робочих місць. У довгостроковій перспективі це може бути до півтора мільйона кліматичних біженців. Це як населення всієї Запорізької області, включно з облцентром, – акцентує урбаніст. – Треба розуміти, що частина з них переїде до центральних та західних регіонів України, а частина мігрує за кордон. Економіка України втратить регіональну рівновагу. І ми отримаємо розліт економічної спроможності та зарплат подібний до російського, коли середня зарплата  у двох регіонах може  відрізнятися в 4 рази”.

Компромісним рішенням було б запроектувати оновлене водосховище з меншою водною площею, але це рішення мають детально пропрацювати науковці та економісти.

Зруйнована російськими окупантами Каховська ГЕС

Член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Сергій Афанасьєв каже, що ті, хто закликають не відновлювати греблю, не розбираються не тільки в економіці та розвитку країни, але й в екології: “Немає вже тих чорноземів і оспіваного в піснях і легендах Великого Лугу та козацького степу. На жаль, і не буде в найближчому майбутньому. Стабілізація територій, які тривалий час перебували під водою, відбувається тисячоліттями. І коли мені кажуть, що з висиханням Каховського водосховища тепер звільниться величезна площа родючої землі, я відповідаю, що звільниться понад 200 тисяч гектарів піску, глини та мулу з важкими металами. І на цих донних осадах зараз знаходиться 500 тисяч тонн дрейсени. Коли дрейсени, не кажучи вже про інші види молюсків і рибу, опиняться на суші, то почнуть розкладатися. Вода почне гнисти та стане джерелом кишкових хвороб”.

І коли все це попаде у річище Дніпра — наслідки можуть бути катастрофічні. Величезна кількість жижі, що гниє, просочуватиметься також і в підземні горизонти. Якість води зі свердловин з кожним днем погіршуватиметься.

“А смердюча жижа, насичена органікою та незрозуміло ще якоюсь хімією, залишиться на століття. Мул підсохне, зверху утвориться плівка, по якій навіть можна буде ходити, але техніка по ній не проїде. Рости там будуть тільки чужорідні бур’яни, які витіснять будь-які посаджені людиною верби чи лугові трави. Рекультивація таких земель неможлива”, – запевняє біолог.

Олександр Харченко, директор "Центру дослідження енергетики", пояснює: “Каховська ГЕС дуже потрібна для України з погляду забезпечення електроенергією”.

Але є нюанс — останні півтора року, після захоплення ГЕС російськими військами, Каховська станція не працювала та відповідно не постачала електрику в єдину енергосистему. Проте країна, хоч і з труднощами, змогла пройти важкий зимовий період і зараз забезпечує себе енергетикою з інших джерел, передусім атомних станцій.

“Проведімо аналогію, – зауважує на це Олександр Харченко, – Припустимо, що у вас у квартирі протягом якогось часу не буде холодильника. Чи ви загинете від цього? Ні. Але чи буде вам комфортно і зручно? Думаю, що ні. Чи будете ви нести збитки? 100%, бо у вас будуть псуватись продукти”.

Так само і Каховська ГЕС, стверджує експерт, надзвичайно необхідна для української енергосистеми, оскільки це, по-перше, додаткові “маневрові потужності”, що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це “чиста енергетика”, тобто та, яка не несе забруднення.

Крім того, за словами пана Харченка, без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.

Його думку продовжує ще один економіст — Олександр Хмелевський: “Вже зараз виникли проблеми із забезпеченням водою Кривого Рогу. 75% залежало від цього водосховища. Без ГЕС не зможе працювати Запорізька АЕС, яка відіграє провідну роль в енергосистемі України. Тому одразу після війни потрібно негайно відновлювати Каховську ГЕС. Затримка буде погіршувати екологічну ситуацію в регіоні та завдаватиме економіці України величезних збитків”.

З певною іронією на користь відбудови ГЕС виступив також політолог, керуючий партнер «Національної антикризової групи» Тарас Загородній: “Після підриву Каховської ГЕС в українському сегменті Facebook почалися дивні рефлексії стосовно того, що ГЕС не потрібно відновлювати. Начебто під час побудови споруди у радянські часи були знищені якісь сакральні місця «сили козацтва», типу Великого Лугу. Що його потрібно ледь не відновити, відбудувати там хутори, садити помідори, вирощувати пшеницю. З’явилися якісь «грети тунберг» на пенсії, які починають розповідати, чому нічого не треба тепер міняти та відновлювати. Ще трохи та мова зайде про відновлення скіфських богинь та пошуку нових-старих скреп для поклоніння. Шановні, нам не скрепи потрібні”.

Він наголошує, що зараз єдине джерело поклоніння та натхнення є українська Армія, яка зберігає нашу націю і буде це робити у майбутньому. Але нашій Армії потрібна зброя.

“Зброя виробляється не на хуторах, не на городах чи полях пшениці, а на промислових підприємствах, які розташовані в містах. Каховська ГЕС – це частина великого промислового кластера, який забезпечує життєдіяльність промислових підприємств та міст Запорізької та Дніпропетровської областей. На цих підприємствах виробляється метал. Він потрібен для ВПК. Місто – це місце концентрації наукових кадрів, які створюють те, що дасть нам переваги у майбутньому, в XXI столітті”.

Каховське водосховище перетворюється на пустелю

Більше того, наголошує пан Загородній, Каховська ГЕС забезпечувала меліорацією декілька областей України: Херсонську, Миколаївську, забезпечувала водою Крим.

“Це великий господарсько-промисловий комплекс, який потрібен нам для відновлення економіки. А розмови про Великий Луг – це намагання слідувати якимось архаїчним символам, що не несуть за собою ніякого смислового навантаження. Адже зрозуміло, що хутори та городи мало що дадуть Україні у XXI столітті для розвитку ВПК та економіки в цілому. Якщо хочете знайти сакральні місця, то проведіть розкопки на території Великого Лугу та перемістіть всі знайдені речі, артефакти, в музеї. Ходіть в музеї, які будуть знаходитися в містах. Бо саме в містах відбувається модернізація, а не на городах чи в хуторах”, – підкреслив політолог.

З вище сказаним можна погоджуватися, а можна — погоджуватися не зовсім. Тож — що кажуть ті, хто виступають проти?

 НЕ ТРЕБА ВІДБУДОВУВАТИ 

Доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко найперше загадав про природоохоронну програму, яку ухвалив Євросоюз, і якою передбачено відновлення 25 тисяч км річок. Це стосується саме тих європейських водойм, які обмежені дамбами, греблями чи каналами.

“Це нормальна практика в Європі, коли вони почали відновлюють природність течії річок і руйнують дамби”, – каже біолог.

Він наполягає, що таким шляхом має піти і Україна, щоб відновити Великий Луг, знищений 70 років тому при будівництві Каховської ГЕС: “Я підтримую думку, що його (водосховище, – Ред.) не треба відновлювати. Це був старий радянський проект, я думаю треба шукати альтернативні шляхи”.

На думку експерта, основні проблеми, а саме наповнення каналів для поливу сільгоспугідь, забезпечення достатньою кількістю води Запорізької АЕС, населення та підприємств Дніпропетровської області, можна вирішити або шляхом створення водосховищ в балках на менших річках, або збудувавши насосні станції на Дніпрі.

“Шанс відновити унікальний Великий Луг не можна втрачати, – зауважує професор Мойсієнко. – Через зникнення "Каховського моря" тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів. Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше”.

За його прогнозами, самостійне відновлення екосистеми займе близько 50 років, але за сприяння людини цей термін можна скоротити до 10 років.

“Західні країни і глобальні природоохоронні організації мають допомогти Україні. Знову звести ГЕС – це найпростіше рішення. Уряд має розглянути інші варіанти, які б враховували інтереси і природи, і промисловості”, – додав еколог.

Марк Желєзняк, професор Інституту радіоактивності навколишнього середовища в Університеті Фукусіми радить уникати крайнощів у питаннях долі Каховського водосховища: “Для відновлення іригації, наповнення Північно-Кримського каналу і створення умов для безпечного повернення очищеної води у природній коло обіг є підходи, що вже активно застосовують у розвинутих країнах, зокрема Японії. Передусім варто наголосити, що має значення не стільки площа водосховища, а його корисна ємність. Крім того, важать втрати води у процесі доставки і використання. Сучасні технології дозволяють із цим впоратися. Скажімо, укріплення берегів водосховища, застосування крапельного поливу тощо. Коли споруджувалася Каховська ГЕС такі варіанти або були недоступними, або ними просто нехтували через екстенсивне господарювання та неповоротку командну економіку. Оскільки кошти на подолання наслідків надходитимуть від міжнародних донорів, то вони вимагатимуть як максимального ефекту, так і екологічності рішень”.

Великий Луг: затопити історичні памʼятки, які становлять частину національної ідентичності, вдруге — складне рішення

Гідроархеолог Максим Остапенко вважає, що відновлення Каховської ГЕС нашкодить екології нижньої течії Дніпра.

"Відновлення Каховської ГЕС стане новою катастрофою. Першою катастрофою було будівництво Каховської ГЕС, другою – знищення, а третьою – її відновлення. Треба шукати нові принципи та філософію відновлення екології нижньої течії Дніпра", – пояснив пан Остапенко.

Він також наголосив, що екологія Дніпра може бути відновлена після знищення Каховської ГЕС.

"Каховська ГЕС не була Дніпром. Це було стояче болото, яке влітку гнило, а взимку промерзало. Таким чином знищувалась екологія Дніпра. Тому потрібно повністю переглядати цю історію і залучати міжнародних експертів з цієї проблематики", – додав гідролог.

Прямо виступає проти відновлення ГЕС і гідробіолог Юрій Квач. Його аргументи такі: “Очевидно, що цей підрив — це злочин і катастрофа, але також катастрофою для ареалу було саме створення водосховища. Треба розуміти з якою метою його створили: щоби дати воду для сільського господарства Криму та вирощування там зернових. Такою була політика СРСР, який потребував зерна, але, якщо розібратися, то самому Криму та Півдню України вирощення зерна необхідним не було. Це території, на яких споконвіку займалися тваринництвом, і які зараз (у зв’язку з кліматичними змінами та потеплінням, – Ред.) набагато логічніше переорієнтувати на вирощення горіхових культур. Крім того, нова екосистема може знову дозволити нереститися в плавнях Дніпра осетровим, які покинули ці території після створення ГЕС. Зрештою, є й археологічна та історична цінність всіх тих територій, що їх раніше ховалось під водою ”.

В контексті археології… Історик Олександр Алфьоров зазначає: “Перед нами постане закрита, законсервована територія, серцевина Запорожжя. Ми побачимо різноманітні маршрути, протоки, кургани. Для дослідників це буде надважливе явище”. Затопити історичні памʼятки, які становлять частину національної ідентичності, вдруге — складне рішення”.

А як же українське судноплавство? Хіба через відсутність Каховського гідровузла не виникнуть проблеми?

Колишній міністр Інфраструктури Володимир Омелян каже, що проблем не буде: “Для відновлення судноплавства по Дніпру не обов’язково потрібно відбудовувати дамбу. Достатньо буде побудувати судноплавний канал разом з механізмами, що підійматимуть чи опускатимуть судна. (…) Річковими перевезеннями ми зможемо перевозити значно більшу кількість вантажу. Свого часу за радянських часів по Дніпру перевозили 50 млн т вантажів. В 2016-2019 роках ми перевозили 19 млн т. Теоретично потужність річок українського басейну сягає 30-40 млн т. Це цифра до якої ми можемо йти, бо так ми знімемо суттєве навантаження з доріг, але чи для цього потрібно відбудовувати Каховську греблю я не впевнений. До цього питання ми повернемось після війни й воно буде актуальним в дискусіях щодо повоєнної відбудови України”.

І ще важливе… Каховська ГЕС не була надпотужною – лише 334 МВт, вона виробляла 1% енергії в Україні. Для ілюстрації, найменша ТЕЦ в Україні має потужність у 500 МВт, а один енергоблок ЗАЕС — близько 1000 МВт. За оцінками на відновлення зруйнованого обʼєкта піде до п’яти років, і це коштуватиме до одного мільярда євро. Натомість нестачу в енергетичній системі можна заповнити альтернативними шляхами й розглядати це як можливість впровадити інновації.

“Питання доцільності відбудови електростанції потребує окремого вивчення, особливо в контексті того, що в майбутньому український Уряд планує розвивати невеликі атомні електростанції”, – підкреслив пан Омелян.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПІВДНЯ ПРИСТОСУЄТЬСЯ

Лариса Гук, експерт у галузі сільського господарства інформаційно-аналітичного центру "АГРО ПЕРСПЕКТИВА" каже, що руйнування Каховської ГЕС і проблеми із системами зрошення автоматично означають повернення до традиційного сільського господарства.

“Так, зміниться структура виробництва сільськогосподарської продукції. Тимчасово можна забути про вітчизняний рис, але внутрішній ринок і так здебільшого споживає продукцію від іноземних фермерів. Без зрошення неможливо вирощувати на півдні кукурудзу та сою. Рекордного 2021 року Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська області сумарно зібрали 12 млн тонн зерна. – нагадує вона. – Аби отримати запланований урожай кукурудзи на рівні 11 тонн з гектара, потрібно 570 мм продуктивної вологи в чітко визначені періоди росту та дозрівання. Культивація кукурудзи потребує 8–10 поливів, а це колосальні витрати води. Локальні фермери кажуть, що соняшник, пшеницю, ячмінь можна сіяти, просто врожайність буде іншою. А ще можна розвивати крапельне зрошення, як в Ізраїлі, де розуміють цінність води”.

Ні херсонських кавунів, ні помідорів 2023-го не буде, як не було їх і торік. Однак на ринку кавуни й томати будуть, як і минулого року, зокрема з Одещини

Схожим чином висловилися в Інституті сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України: “У Запорізькій, Херсонській і Дніпропетровській областях залишиться можливість вирощувати культури, які не потребують багато вологи – пшеницю, ячмінь, озимі, горох, при цьому для овочів та технічних культур такої можливості не буде”.

Проте без кавунів та помідорів не залишимося.

“Ні херсонських кавунів, ні помідорів 2023-го не буде, як не було їх і торік. Однак на ринку кавуни й томати будуть, як і минулого року. По-перше, традиційно виручить імпорт. По-друге, місце фермерів з півдня частково посідають виробники інших областей України. Зокрема активно нарощує виробництво кавунів Одещина. Крім того, максимально намагалися розмінувати навесні Миколаївщину, адже там працює один із найбільших у Європі виробників томатної пасти. А, зважаючи на ціну “борщового набору”, центральні та західні області теж долучилися, збільшили площі на 25%”, – розповідає Лариса Гук.

В СУХОМУ ЗАЛИШКУ

У даному разі, не виступатимемо в ролі арбітрів, адже, як бачимо, питання подальшої долі Каховської ГЕС є дуже складним. Не можна просто ігнорувати аргументи однієї сторони і віддавати перевагу іншій. І там, і там є зерно для роздумів. З одного боку, можемо побудувати нову гідроелектростанцію, використовуючи більш сучасні технології, які були розроблені після побудови попередньої. З іншого — можемо збільшити увагу до екологічних аспектів та зменшити негативний вплив ГЕС на навколишнє середовище. Або ж знайти компроміс: наприклад, провести археологічні розкопки до заповнення водосховища знову чи зменшити його розміри. В будь-якому разі, треба провести кілька великих дискусій щодо бажань, можливостей, вартості й ризиків, залучивши і тих, хто “за”, і тих, хто “проти”. Плюс — вислухати думки міжнародних фахівців. А після — прийняти рішення щодо єдиної стратегії. Втім, робити це потрібно вже зараз, оскільки як регіон змінився через будівництво ГЕС, так само швидко він може адаптуватися до її відсутності.

Мирослав Ліскович. Київ

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *