Схильність до песимізму не завжди вимагає лікування, проте в деяких ситуаціях необхідна кваліфікована підтримка
Фото: depositphotos.com
Найактуальніше просто зараз – у Telegram Дмитра Гордона!
Читати
Мається на увазі когнітивна помилка, коли людина мимоволі уявляє найбільш негативний результат подій. Це може виникати в звичайних ситуаціях, зазначає лікар Том Зоблер із Pegasus Psychiatry Associates.
Наприклад, отримавши запрошення на розмову з начальником, співробітник може одразу подумати про можливе звільнення, хоча раніше не було жодних передумов для проблем на роботі. Або якщо близька людина трохи спізнюється і не відповідає на повідомлення, у голові можуть з’являтися страшні картини аварії чи іншої біди, хоча доказів цьому теж немає.
За словами Зоблера, катастрофізація походить від природного механізму самозбереження – здатності людини реагувати на ймовірні загрози та заздалегідь “передбачати небезпеку”. У звичайних умовах це допомагає захищатися, але в хронічній формі система виявлення загроз стає надмірно чутливою і починає реагувати майже на будь-які обставини. У такому разі мислення стає деструктивним, оскільки людина постійно очікує найгіршого і може уникати дій або шансів через острах негативного підсумку.
Професор психології та психіатрії Вандербільтського університету Бунмі Олатунджі додає, що в періоди загальної нестабільності – під час війни, економічних криз або пандемій – люди набагато важче переносять невизначеність, і це підсилює тенденцію до катастрофічного мислення.
За його словами, зовнішні чинники також можуть ускладнювати відрізнення: це реалістична оцінка чи перебільшення.
Постійна катастрофізація може позначатися на якості життя, змушуючи людей уникати можливостей і приймати рішення на основі страху.
Разом із тим психологи підкреслюють, що є способи, які допомагають полегшити цей стан. Зокрема, у межах когнітивно-поведінкової терапії людині радять об’єктивно оцінити ймовірність найгіршого сценарію, зіставивши його з реальними фактами. Наприклад, людина, яка боїться авіакатастрофи, може зрозуміти, що ризик трагедії в польоті дуже малий, і порівняти це зі щоденною поїздкою на автомобілі.
Ще один метод – когнітивне дистанціювання: він допомагає сприймати тривожні думки не як істини, а як гіпотези. За словами Зоблера, додавання фрази “я думаю, що…” створює емоційну відстороненість.
Серед інших методів – “спостереження” за тривожними думками “зі сторони”. Наприклад, рекомендують “бачити” думки в образі листя, що пливе річкою: спостерігати й не зациклюватися на них. Також фахівці радять виділяти конкретний “час для тривоги”, коли людині пропонують “прокрутити в голові” найгірші сценарії протягом окремого відрізку часу (наприклад, 10 хвилин).
Фахівці зауважують, що не кожен випадок схильності до песимізму потребує терапії, проте якщо тривожні думки стають нав’язливими і заважають звичайному життю, потрібно звернутися по кваліфіковану допомогу.
Контекст
У серпні 2025 року Всеукраїнська програма ментального здоров’я “Ти як?” інформувала, що приблизно 47% українців мають високий рівень стресу, а в інших є певний рівень стійкості, який дає змогу пристосуватися до випробувань. Про це свідчать результати дослідження, яке провели спільно з ЮНІСЕФ. Найчастішими причинами стресу респонденти назвали фінансові труднощі, повітряні тривоги, новини та побутові конфлікти, а серед дітей – навчальні іспити й контрольні.