Сестра Магучіх – Анастасія Григорович: На перше тренування Ярославу привела я

Фото: ФБ Ярослава Магучіх

Зірка світової легкої атлетики  Ярослава Магучіх зараз занурилась у підготовку до чемпіонату Європи. Готуватиметься до важливих стартів у теплих країнах. Але перед від’їздом поділилась у своїх соціальних мережах чимось важливим і чуттєвим. Спортсменка показала дуже особисті фотографії разом з Анастасією Григорович.

«Протягом моєї кар’єри – ти одна з найбільших підтримок, які в мене є. Люблю тебе», – написала Ярослава Магучіх у себе на сторінці у  Facebook.

Кореспондент Коротко про запитав у Ярослави, чи може поспілкуватися з її подругою. Чемпіонка відповіла, що поцікавиться у “подруги”, і доповнила повідомлення у відповідь смайликом-усмішкою. Що це означало, ми довідалися, лише коли нам передзвонила сама Анастасія.

“Зараз Ярослава – одна із найближчих для мене”

– Анастасіє, як ви познайомились з Ярославою? Пригадайте цей момент.

– Оскільки я не просто подруга, а і старша сестра, то Ярославу знаю з самого народження (посміхається).

– А на фото не схожі! Ви рідні чи двоюрідні?

– Ми рідні і по мамі, і по татові. У нас 8 років різниці, і, наприклад, у моєму підлітковому віці ця різниця була відчутна, я тоді більше спілкувалася з нашою двоюрідною сестрою, бо ми однолітки. Але зараз ця межа стерлась.

– Хто з вас двох більше схожий на маму, а хто – на тата?

– Я більше на тата, але у нас обох, звичайно, є певні риси від мами і тата.

– Коли саме ви відчули, що сестра вам стає ближчою?

 – У нас достатньо велика різниця у віці, тому ми не завжди були дуже близькі. Десь починаючи з 14 років ми вже почали більше спілкуватися. І зараз – це одна з найближчих мені людей.

У дівчат багато в чому сходяться смаки. Не дивно – рідні сестри. Фото: ФБ Ярослава Магучіх

З котами по життю

– А пригадаєте цікаві або веселі історії з дитинства, які пов’язані з Ярославою? 

– Одного разу Ярослава випадково прийшла в школу з кішкою. Наша кішка дуже любила спати в речах і якось залізла в  форму для фізкультури, там вона і проспала до останнього уроку. Але потім їй вже не хотілось там сидіти, і Ярославі довелось навіть сказати, що то вона нявкнула, аби вчитель не дізнався про кішку. Наприкінці занять, поки Ярослава збирала свої речі, то залишила кішку у роздягальні свого класу. Освітлення там не було, і коли хтось зайшов, то побачив, як на нього світяться два ока-ліхтаря. Трошки налякала. Взагалі все добре закінчилось, кішку всі погладили, погрались.

– Схоже, її любов до тварин разом з нею не лише від дитинства, а й є зараз?

– Так. Вона любить тварин. У неї є свій улюбленець – кіт Блек. Він чудовий. Любить стрибати, активний, грайливий, а ще такий муркотун.

– Ми всі знаємо Ярославу як спортсменку. Та яка вона в житті?

– Дуже позитивна, добра, весела, активна. У неї немає жодної краплі зірковості. Це перше, що спадає на думку.

Коли Ярослава приїжджає додому, намагається якомога частіше зустрічатися з сестрою. Фото: ФБ Ярослава Магучіх

У сімейному чаті пишемо

– Анастасіє, розкажіть, будь ласка, про себе. Чим займаєтесь у житті? Чим захоплюєтесь?

– Я ще в декретній відпустці, тому більшість часу проводжу з дитиною. А у вільний час люблю малювати, зараз як раз проходжу невеличкий курс по ілюстрації у Procreate. Також мені подобаються психологія і стиль, періодично вивчаю щось нове.

– Чи допомагає вам Ярослава, поки ви в декреті? Можливо, коли має час, то грається з дитиною?

– Так, звичайно. Моя дочка її обожнює. Ми навіть жартуємо, що, коли поруч Ярослава, мама вже не так потрібна, бо відразу: «я хочу з Ясею грати, йти за ручку, сидіти поруч тощо». В них класна взаємодія.

– Так, дивись, і шляхом тітки у великий спорт піде. А ви займались спортом?

– Так, і легкою атлетикою, і карате. Я майстер спорту з карате, в легкій атлетиці якийсь розряд також був.  Проте на певному етапі я вирішила не будувати  спортивну карʼєру і займатися просто для себе.

– До речі, а пам’ятаєте, як Ярослава опинилася у спорті?

–  Вона була дуже активною дитиною, і якось я її взяла з собою на тренування – легка атлетика сподобалась їй більше, ніж мені.

– Але ви точно залишилися у віпгрупі підтримки Ярослави. Як допомагаєте її під час виступів?

– Оскільки ми часто не разом в цей момент, то переписуємося перед змаганнями. Ще в нас є спільний чат з батьками, де ми також спілкуємося. І туди ж, зазвичай, перед виходом Ярослава відправляє фото, і там вже є у кожного якісь свої слова, коронні вирази для підтримки.

– У чому у вас з Ярославою збігаються смаки? А в чому ні?

– По-різному в різних сферах, напевно. Наприклад, якщо взяти найпростіше – їжу: у нас є улюблена піца, яку зазвичай замовляємо, ми обидві любимо вареники, борщ, проте я люблю роли, суші, а Ярослава не дуже. Ярослава любить водні розваги, аквапарки, а я не фанат такого відпочинку.

– Що можете сказати тим, хто вважає, що жіночої дружби не буває?

– Треба просто знайти своїх людей, друзів, які завжди будуть за тебе. Можна разом і посумувати, і посміятися. Думаю, тут ще важливо, щоб людина могла підтримувати тебе не тільки у складні якісь періоди, а й щиро порадіти за тебе, твої успіхи.

Источник: kp.ua