Колеги згадують віртуоза-цимбаліста Івана Кавацюка
13 вересня у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Чернівцях відбулося прощання з народним артистом України, солістом-інструменталістом дуету «Писанка», віртуозом-цимбалістом Іваном Кавацюком. Митець пішов із життя у 65 років, віддавши сцені 35 років своєї творчої кар’єри.
На подвір’ї собору зібралися десятки людей, багато хто прийшов із червоними гвоздиками. Труну заносили до храму під звуки цимбалів.
Колеги Івана Кавацюка поділилися теплими спогадами про музиканта, з яким багато років працювали та виступали пліч-о-пліч.
«Не хочеться говорити про Іванка в минулому»
Володимир Лобурак, учасник дуету «Скриня», розповідає, що знайомство з Іваном Кавацюком та його дружиною Оксаною відбулося ще на початках створення «Писанки». Два колективи часто зустрічалися на фестивалях, відтоді тривала дружба, обговорення творчих планів та спільні мрії.
«Для всіх це чудовий музикант, прекрасна людина, гарний у спілкуванні, щирий, добрий, відвертий. Тому дуже шкода, що не стало Івана і його музики, що більше не буде цих звуків цимбалів», – ділиться Володимир Лобурак.
Василь Кошман, який очолював обласну філармонію з 1993 по 2003 рік, працював із дуетом «Писанка» ще тоді, коли був заступником директора.
«Не хочеться говорити про Іванка в минулому, але, на жаль, Господь Бог розпорядився по-іншому. Ви знаєте, це настільки правдива, чесна, добра людина. Й до того ж прекрасний фахівець.
Вони до роботи були, як кажуть на Буковині, прискіпливі. Настільки ретельно ставилися до своїх концертів, що жодна художня рада не могла мати жодних зауважень», – пригадує він.
Разом із «Писанкою» Василь Кошман неодноразово гастролював у США та Канаді. Він зазначає, що за роки спільної роботи не пригадує жодної ситуації, за яку міг би дорікнути Іванові.
«Коли сталася ця біда, я вечором так думав, аналізуючи всі наші поїздки, нашу роботу. Не було жодної претензії, що він колись щось не так зробив, чи не так поступив, чи не так сказав. Це була людина, яка об’єднувала всіх навколо себе», – розповідає чоловік.
Василь Кошман також додав, що Іван Кавацюк мав особливе ставлення до свого інструмента.
«В мене інколи складалося враження, що він народився з цимбалами. Іван ставився до інструменту, як до самого себе. Він любив, леліяв та обожнював ті цимбали, як Оксанку. Це для нього були дві найважливіші частини життя, без яких він просто не міг», – каже Василь Кошман.
Звукорежисер Василь Васкан працював у філармонії з 1988 року. Він пригадує, що «Писанка» прийшла до філармонії у 1990 році після фестивалю «Червона рута». За його словами, він знав Івана Кавацюка 37 років.
«З «Писанкою» я знайомий з першого дня. Я працював в ансамблі «Смерічка» з покійним Назарієм Яремчуком до кінця 1995 року. А з ними ми співпрацювали. Назарій любив цей дует. Ми навіть два місяці гастролювали разом по США з «Писанкою». У 1993 році виступали там разом», – розповідає звукорежисер.
Івана Кавацюка він згадує як світлу, спокійну, веселу та добру людину. Васкан пригадує, як після концертів артисти зустрічалися, спілкувалися, розповідали анекдоти та ділилися різними історіями.
Що відомо про Івана Кавацюка
Іван Кавацюк народився у 1961 році в селі Мишин Івано-Франківської області. Професійну музичну освіту здобув у Дрогобицькому музичному училищі та Рівненському державному інституті культури.
Пізніше викладав у дитячій музичній школі міста Делятина на Прикарпатті, а також грав в оркестрі народних інструментів «Аркан».
У 1989 році цимбаліст взяв участь у першому всеукраїнському фестивалі «Червона рута», де познайомився зі співачкою з Буковини Оксаною Савчук. Згодом вони одружилися та створили музичний дует.
Наступного року Кавацюк і Савчук представили першу сольну програму. Завдяки компліментам глядачів щодо їхніх яскравих костюмів виникла назва творчого об’єднання – «Писанка».
Понад три десятиліття Іван Кавацюк виступав разом з Оксаною Савчук. У 1990 році вони вперше вийшли разом на професійну сцену. Відтоді працювали у Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка.
Дует «Писанка» представляв українське мистецтво на численних міжнародних фестивалях та концертних сценах. Звуки цимбалів Івана Кавацюка лунали у США, Канаді, Франції, Італії, Німеччині, Австрії, Фінляндії, Швеції, Греції, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, Ізраїлі та інших країнах.
За роки творчості репертуар музиканта налічував сотні творів, а за деякими даними – близько тисячі. Серед них – народні пісні, балади, думи, легенди, романси, духовна та інструментальна музика.
Ще у 1980-х роках цимбаліст здобув нагороди міжнародних конкурсів та фестивалів у Бая-Маре (Румунія), Будапешті та Балатоні (Угорщина), а також на грецькому острові Лефкада.
У 1997 році Іван Кавацюк отримав звання заслуженого, а у 2015 році – народного артиста України. Окрім того, у 2008 році його нагородили орденом «За заслуги» III ступеня.
Раніше друзі та рідні музиканта оголошували збір коштів на його лікування. Проте 11 вересня стало відомо про смерть митця.
Поховання Івана Кавацюка відбудеться 14 вересня об 11:00. Церемонія розпочнеться у родинному домі в місті Кіцмань.
