DJ Паша, він же Павло Шилько, відзначає 30 років роботи в медіасфері. Його шлях почався на радіо, але за ці роки він встиг двічі провести “Євробачення”, написати книги та стати генеральним продюсером музичної премії YUNA. У ексклюзивному інтерв’ю для “Коротко про” Павло розповів про свою кар’єру, ставлення до сучасного шоу-бізнесу, прогнози щодо майбутніх хітів та ювілейний концерт.
Навчання на касетах та любов до музики з дитинства
– Павле, цього року музичне радіо святкує 120 років. Як ви бачите еволюцію радіо сьогодні і чи довго йому ще жити?
– Думаю, радіо буде жити, доки люди їздять автівками. Зараз 90% прослуховувань припадає саме на автомобілі. Попри наявність стрімінгових платформ, радіо все ще пропонує не лише музику, а й інформацію та розваги, об’єднуючи все в єдиний потік. На відміну від телебачення, доля якого не така певна, радіо має міцні позиції.
– Чи були у вас вчителі на радіо?
– Мій головний наставник – Ярослав Черненький (Слава Говорун), який поділився дорослим досвідом. Також великий вплив мали касети з роботою американських радіостанцій Z100 New York, Kiss FM, Capital FM London, які надавав власник “Гала Радіо” Джозеф. Я вчився подавати інформацію, структурувати ефіри, спілкуватися з аудиторією, наслідуючи цих англомовних діджеїв.
– Закінчивши виш за спеціальністю перекладача, ви пішли в діджеї. Це був свідомий вибір?
– Я завжди любив музику. Мій батько був фанатом музики, і з дитинства я слухав Чака Беррі, Елвіса, Led Zeppelin, The Beatles. Ще зі школи я мав власну колекцію касет та вінілу, музичні журнали. Також грав у КВК, ставив вистави. Любов до музики, знання мов та досвід виступів на сцені логічно привели мене на радіо.
– Яку першу пісню ви поставили в ефірі?
– Це була Hello Лайонела Річі. Перед першим ефіром я довго думав, як звернутися до слухачів, і вирішив почати з простого “Привіт!”. Пісня Hello була моєю улюбленою тоді, і мій друг-музикант просив допомогти з текстом. Так я її відслухав і виписав.
– Ви самі співаєте?
– Ні, але займаюся декламацією. Ми з Артемом Пивоваровим записали композицію “Арфами, арфами…” на слова Павла Тичини для проєкту “Твої Вірші. Мої Ноти”. Я читаю поезію, Артем співає, а Євген Хмара грає на фортепіано.
“Секс-символ” та любов до костюмів
– Ваш тембр голосу часто називають звабливим. Чи використовували ви це у своїй кар’єрі?
– У 1997 році, під час туру Україною як ведучий концертів, де виступали “Плач Єремії” та “Океан Ельзи”, я відчував увагу дівчат. Тоді я справді відчував себе секс-символом, але це було в молодості. З віком цей титул мене перестав цікавити.
– Де можна побачити вас “в розважальному періоді”?
– На моєму шоу “Битва імен” у Pepper’s Club. Це концертний формат хіт-параду, де виконуються хіти відомих гуртів. 9 вересня відбудеться ювілейний 45-й епізод, присвячений Nirvana, Depeche Mode та INXS.
– Чому ви віддаєте перевагу суворим костюмам?
– Мені комфортно в костюмах, вони доповнюють мене. Останнім часом полюбив костюми-трійки. Найбільший комфорт для мене – у смокінгу та спортивному одязі для тенісу. Кежуал ношу рідко.
– Скільки у вас костюмів?
– П’ять смокінгів, а костюмів – понад три десятки. Є цінні італійські костюми з історією.
– Чи є костюм з цікавою історією?
– Маю штани, які зберіг як антиеталон. У 2006 році, після “Євробачення”, я набрав вагу, і ці штани 56-го розміру ледве застібалися. Вони нагадують мені про той період і мотивують не повертатися до нього.
– Як ви підтримуєте таку фізичну форму зараз?
– Останні три роки я стабільно тримаю вагу. Додав більше спорту, харчуюся збалансовано, шість разів на день, близько 2800 калорій. Щодня роблю щонайменше 10 000 кроків.
– Ви також відомі як тенісист.
– Так, займаюся тенісом як аматор багато років, брав участь у турнірах. Професійно коментую теніс. Написав книгу про Роджера Федерера “Maestro FoRever”, яка вийшла англійською мовою.
– Ви автор кількох книг.
– Так. Перша – “English with DJ Pasha” (2002), потім “Гала – це життя” (2003), дві розважальні – “Ой-кью тест” та “Енциклопедія гарного настрою”. У жовтні презентую навчальну книгу “Fingertips” про креативний тайм-менеджмент.
– Ваша працездатність вражає. Скільки годин у вашій добі?
– Секрет у розроблених схемах роботи, які описані в моїй книзі “Fingertips”. Головне – вчасно переключати мозок на нові завдання, коли він втомлюється від попереднього. Це дозволяє встигати набагато більше.
Шоу-бізнес 90-х та інгредієнти хіта
– У 90-х роках комерційного шоу-бізнесу в Україні майже не було. Як формувалися відносини між артистами та радіо?
– Тоді ніхто не думав про великі гроші. Артисти мріяли про ротації на радіо, бо це був єдиний доступний шлях до слухача. Якщо тебе не брали на радіо, ти був “мертвий”. Я завжди підтримував українську музику, але ставив її лише тоді, коли вона відповідала високим стандартам якості звуку та продакшену. Я з великим задоволенням крутив хіти Ірини Білик, “Океану Ельзи”, “Братів Гадюкіних”.
– Що для вас означає пісня-хіт і які її головні інгредієнти?
– Хіт – це пісня, мотив якої крутиться в голові ще через кілька годин після прослуховування. Останнє розуміння потенціалу хіта приходить після третього прослуховування. Зараз в Україні важливі не лише музичний хук, а й глибина та влучний текст. Навіть проста, але влучна фраза може стати основою для хіта, як у пісні Альони Омаргалієвої “Я не п’яна, я просто закохана”.
– Як ви ставитеся до впливу TikTok на долю артиста?
– Раніше пісні обирали лейбли та радіо. Сьогодні головне – контент. Це призводить до того, що трендами стають не завжди якісні музичні речі. TikTok-хіти, як фастфуд, приходять і швидко минають, а справжня музика залишається.
Нові імена та феномен Пивоварова
– Як війна змінила український шоу-бізнес?
– Початок війни пришвидшив підйом таких артистів, як Артем Пивоваров. Він ще до війни отримав нагороду YUNA за “Найкращу пісню року”. Шумей має унікальний вокал, а Kola – вражаючу працездатність. Ці імена, думаю, зайняли б свою нішу і без війни. Так, Потап і Винник “вилетіли”, але загалом шоу-бізнес не змінився повністю.
Гурт “Океан Ельзи” – це українська класика на всі часи. Їхні пісні знає і співає кожен українець.
– У чому феномен Артема Пивоварова?
– Артем став проповідником, дає людям моральну підтримку. Він харизматичний, емоційно спілкується зі сцени. Під час війни з’явилася потреба в символі музичної незламності, і Пивоваров зайняв цю нішу.
Музичні тренди та майбутнє YUNA
– Які музичні тренди ви бачите сьогодні?
– Українська поп-музика розвивається добре. Премія YUNA відображає реальний стан українського шоу-бізнесу. На мою думку, у номінацію “Найкращі пісні” на YUNA-2027 потраплять:
- Viva La Vida Артема Пивоварова
- “Хочу танцювати” Альони Омаргалієвої
- Boeing 747 DOROFEEVA
Особисто я б хотів, щоб у номінацію потрапила нова пісня Джамали “Замовкни”.
– Як премія YUNA трансформується під час війни?
– YUNA – це дзеркало української музичної індустрії. Її майбутнє залежить від економічної ситуації в країні та можливостей спонсорів. Премія розвивається разом з музикою, і, своєю чергою, впливає на артистів.
– Цього року відбулася величезна кількість пісенних прем’єр. Що ви про це думаєте?
– З одного боку, це добре – багато музики, багато споживання. Але це не означає збільшення якості. Хочеться більше якісної, змістовної музики, яка важлива для українців, а не “шароварщини” чи несмаку.
– Чи залежить музичний смак від виховання?
– Так, він залежить від виховання та наслуханності. Мені приємно, коли люди кажуть, що виросли на музиці “Гала Радіо”, бо це означає, що ми формували їхній смак. Сьогодні, коли музика ллється звідусіль, дуже не вистачає джерел, які б транслювали музику від людей, що на ній знаються. Важливо, щоб українці свідомо обирали найкращу музику.
“Історія 30-річчя української музики через мою призму”
– 12 жовтня у Національній філармонії ви проведете акустичний вечір, присвячений 30-річчю вашої діяльності. Розкажіть про цей концерт.
– Це буде не стільки мій ювілей, скільки історія 30-річчя української музики через мою призму. Я розповім, як музика вплинула на українців. Це буде подорож у форматі MTV Unplugged – легка, красива акустична стилістика. На сцені буде камерний оркестр, акустичні гітари, барабани, перкусія, духова секція, струнний квартет та п’ять беквокалістів.
