Підприємиця з Рубіжного Євгенія Абдула, яка втратила все через російське вторгнення, відновила свій бізнес із виготовлення дитячих гойдалок на Буковині і паралельно допомагає українським військовим.
Євгенія Абдула заснувала бренд дитячих гойдалок «IFANCY» у 2017 році. Її продукція користувалася попитом по всьому світу, особливо її полюбили в американському Техасі.
Повномасштабне вторгнення Росії змусило Євгенію, її чоловіка та 6-річного сина покинути рідне Рубіжне. Вони переїхали на Буковину, оселившись у селі Чорногузи. Життя тут далеке від звичних умов: будинок без водогону, туалет і душ на вулиці. Однак, Євгенія власними силами відновила виробництво гойдалок і щотижня відправляє близько 40 замовлень. З березня вона також активно збирає кошти на потреби українських військових з Луганщини.
Про втрату бізнесу, життя в окупації, переїзд на Буковину та допомогу ЗСУ Євгенія розповіла в інтерв’ю.
Рубіжне під обстрілами
За день до повномасштабного вторгнення Євгенія з чоловіком брали участь у виставці дитячих товарів у Києві. 24 лютого вони прокинулися від гуркоту вибухів, схожих на ті, що чули раніше біля рідного Рубіжного.
Зі старшим сином Костиком, якому на той час було 6 років, вони виїхали потягом, який, як виявилося, був останнім. Після двотижневого перебування в Рубіжному, коли ситуація загострилася, а запаси їжі закінчилися, родина наважилася на евакуацію. Під час обстрілів їм доводилося ховатися в чужих під’їздах, адже власного підвалу не було. Снаряд влучив у дах їхнього будинку, були відключені світло, вода та зв’язок.
Новий дім на Буковині
Евакуюючись, родина не мала чіткого плану, лише бажання дістатися до безпечнішого регіону на заході України. Думки про майбутнє, зокрема про навчання сина, не давали спокою, адже заощаджень майже не було.
У Львові Євгенія згадала про знайомого з Буковини, який постачав їй деталі для гойдалок. Він запропонував їм житло в селі Чорногузи на Вижниччині. Це був сільський будинок, де знаходився його цех з виготовлення деталей, і залишилося багато заготовок.
Незважаючи на побутові незручності, Євгенія легко адаптувалася до сільського життя, адже сама виросла в подібних умовах на Луганщині. Вона зраділа можливості мати город та сповна насолоджуватися сільським життям.
Відновлення бізнесу з нуля
Хоча все обладнання для виробництва гойдалок залишилося в Рубіжному, Євгенія мала необхідні деталі. Матеріали для пошиття вона придбала на місцевому ринку, а швейну машинку знайшла у будинку – стара, бабусина, з ручним приводом. Попри те, що шити Євгенія раніше не вміла, вона наполегливо вчилася, спочатку навіть псуючи вироби. Син Костик допомагав, крутив ручку машинки, що додавало наснаги. Згодом Євгенія придбала електричний моторчик, але він швидко згорів, тож вона почала шукати професійну швачку.
У соцмережах Євгенія знайшла кравчиню – переселенку з Харкова, Інну, яка з родиною мешкає в сусідньому селі. Тепер одна кімната будинку слугує для них офісом, де вони складають, фотографують та пакують гойдалки. Зараз їхніми клієнтами переважно є українці, які виїхали за кордон. Щодня вони відправляють близько 40 замовлень.
Процес виготовлення гойдалок
Гойдалки шиються з міцної тканини, яка витримує до 80 кг. До комплекту входять два каната з дерев’яними елементами для розвитку дрібної моторики дітей та дерев’яний гризунець.
Євгенія також виготовляє спеціальні гойдалки для дітей з інвалідністю. Для немовлят, які не можуть самостійно триматися, вона створює “кокон” з тканини, щоб дитина могла безпечно гойдатися, отримуючи радість та емоції, як і інші діти.
Як почався бізнес
Ідея створення гойдалок виникла спонтанно. П’ять років тому, коли син переріс стрибунки, Євгенія вирішила зшити для нього гойдалку з клаптів тканини. Фото виробу в Instagram викликало неабиякий інтерес, і люди почали запитувати, де можна придбати таке диво. Так з’явився бренд «IFANCY», який за п’ять років пройшов шлях від хобі до успішного бізнесу.
Допомога військовим з Луганщини
У березні, вже перебуваючи на Буковині, Євгенія зв’язалася з військовим з Рубіжного, щоб дізнатися, чим допомогти. Першочерговою потребою було взуття, адже військові вийшли на завдання ще в зимових берцях, а їхню частину обстріляли, знищивши все майно.
Спочатку Євгенія зверталася до продавців взуття в Рубіжному та Сєвєродонецьку, а також до звичайних людей, які готові були віддати своє взуття. Згодом, використовуючи свої навички в маркетингу, вона почала збирати кошти на конкретні потреби, що підвищило ефективність збору.
Пізніше Євгенії запропонували співпрацю айтівці, і вони почали збирати кошти на більш значущі речі: берці, форму, а згодом – коліматорні приціли, прилади нічного бачення, тепловізори та планшети. Паралельно з роботою кравчині, Євгенія збирала гроші та звітувала про все в соцмережах.
Наразі, коли є вільний час, Євгенія та Інна також шиють футболки для військових.
Родина в Рубіжному
У Рубіжному залишилися мама та брат Євгенії. Мама проживає в їхній квартирі, адже її власний будинок повністю згорів. Хоча двері їхньої квартири виламали, а телевізор та пилососи винесли, мама відмовляється евакуюватися, попри відсутність вікон та елементарних умов. Лише минулого тижня в їхньому районі відновили світло, воду та газ, до цього жінка щодня підіймалася на четвертий поверх з баклагою води.
Євгенія не впевнена, чи повернеться до Рубіжного, але планує це зробити після перемоги, залежно від стану міста.
