Андрій Русанов Автор новин “Межі” з чотирирічним досвідом редагування стрічки. Ґік у всьому, про що пишу, але найбільше у комп’ютерах. 28 серпня, 01:22 0
Особа, яка раніше працювала на складі Amazon, на умовах конфіденційності повідомила виданню 404 Media про утилізацію книг у цьому закладі. Працівник брав участь у процесі отримання книг, а про інші етапи він мав уявлення або здогадувався.
Співробітник трудився на складі Amazon VGT3, який розміщений у тому ж комплексі, що й LAS8, де Amazon здійснює друк на вимогу. Обидва підприємства входять до більшої групи об’єктів Amazon у Лас-Вегасі. Видання з’ясувало, що VGT3 використовувався для сканування та знищення книг, коли воно розмістило відстежувач у партії рідкісних видань, які, як припускалося, призначалися для навчання штучного інтелекту, а згодом для утилізації.
Журналісти спостерігали, як ця партія перетинала країну, перш ніж нарешті дістатися до VGT3. У мережі співробітники Amazon, які працювали у VGT3, описували процес отримання книг, видалення їхніх корінців та сканування окремих сторінок. Видання підготувало розширене інтерв’ю з одним із колишніх працівників.
“Нам доводиться проходити повз усе це, щоб потрапити до задньої частини складу. Саме там я вперше побачив усі ці сканери, і мені було дуже цікаво, що там відбувається. Пам’ятаю, я навіть запитав когось, що вони роблять, і вони сказали, що не впевнені, що навіть люди, які там працюють, знають, що вони роблять. Звичайно, коли я туди потрапив і почав складати два і два, я ніби зрозумів. Я вважаю, що люди, які там працюють, мабуть, знають, що там відбувається, але просто не хотіли про це говорити. Ми також бачили, як вони відрізали корінці книг та все інше. А після сканування вони кидали всі аркуші паперу у велику коробку. Тож вони всі змішані разом, немає можливості зібрати книгу назад”, – каже анонім.
Працівник бачив абсолютно різні видання, здебільшого нові, але деякі були й вживаними. Було помітно, що їх наче вилучили з бібліотек. Книги надходили навіть з-за меж США.
“Ми навіть отримували коробки з Лондона. Було багато книг з Лондонського університету. Було навіть щось на зразок скріплених разом паперів, на яких було написано, що вони були представлені Парламенту від імені Її Королівської Величності Королеви. Тож вони були схожі на урядові документи. Я не знаю, чи вони публічні. […] Ми бачили багато німецьких та російських книг, нам надходили цілі піддони японських книг. Деякі з цих книг абсолютно нові, ще запечатані”.
Завданням працівника було розпакування видань, проте він не знав, з якою метою це робиться. Він та його колеги складали книги у спеціальні пластикові контейнери та передавали особам, котрі видаляли обкладинки. Також вони окремо складали дублікати видань, про які їм повідомляли, що такі книги більше не потрібні. Розповідь містить багато технічних деталей щодо сортування книг. Анонім описав пристрій для видалення корінців.
“Це машина, якою керують люди. Кожна з цих машин схожа не невелику невеликої робочу станцію, і на кожній із цих станцій працювала одна людина. Вони справді безпечні, бо мають невелику кришку та невелику ділянку, куди оператор вставляє книгу, прибирає пальці та натискає кнопку. Лезо просто опускається та ріже її”.
Працівник згадує про щонайменше 20 сканерів книг на складі. Вони нагадують машини для підрахунку готівки, оскільки дуже швидко перегортають сторінки. На екранах пристроїв можна бачити відскановані сторінки. Залишки видань складали у хаотичному порядку у великі контейнери, просто як купу паперу. Спочатку співробітникам складу повідомляли, що це книги для наповнення електронної бібліотеки Kindle, але ця версія здавалася малоймовірною. У будь-якому разі, працівника засмутила неможливість повторного використання книг після їх сканування.