27 Серпня 2026 10:30 RSS Стрічка, Алергічні захворювання, Корисно для фармацевта, Ліки, лікарські препарати та засоби. Ціни на ліки, Новини фармацевтики та фармації, Сезонні захворювання, Фармацевтика та фармація, Фармацевтичні компанії Поділитися
Вже котрий рік поспіль громадяни України перебувають у стані тривалого психоемоційного напруження. Сигнали повітряної тривоги, розлади сну, постійна невизначеність, необхідність адаптуватися до змін у щоденному житті формують хронічне стресове навантаження. На цьому тлі алергічні недуги також дають про себе знати. Наукові дані свідчать, що психологічний стрес може бути пов’язаний не лише з погіршенням суб’єктивного сприйняття симптомів, але й впливати на механізми алергічного запалення, зокрема через активацію тучних клітин та нейроімунні процеси (Kempuraj D. et al., 2017; Theoharides T.C., 2020). Водночас важливо зазначити, що воєнний або хронічний стрес не передбачає розробки окремого алгоритму лікування алергічного риніту чи кропив’янки і не змінює фундаментальних принципів антигістамінної терапії. Однак він може впливати на пріоритетність окремих критеріїв вибору медикаменту — насамперед, на його дію на центральну нервову систему, когнітивні функції, денну активність та здатність людини зберігати концентрацію. Саме в такому контексті постає питання: яким має бути антигістамінний препарат (АГП) для особи, яка одночасно страждає від алергічного захворювання та перебуває в умовах тривалого психоемоційного навантаження?
Коли алергія та стрес взаємодіють
Зв’язок між психологічним стресом та перебігом алергічних захворювань має наукове обґрунтування. Під впливом стресу активізуються нейроендокринні механізми, зокрема система кортикотропін-рилізинг-гормону (КРГ). Через відповідні рецептори ці сигнали можуть впливати на тучні клітини — один із ключових елементів алергічного запалення. У відповідь тучні клітини виділяють широкий спектр медіаторів, які беруть участь у розвитку та підтримці запальної реакції. Цей процес може додатково модулюватися іншими нейроімунними сигналами, зокрема нейротензином, субстанцією Р та інтерлейкіном-33 (Kempuraj D. et al., 2017; Theoharides T.C., 2020). Таким чином, психологічний стрес може виступати одним із факторів, що впливають на активність алергічного запалення та перебіг захворювання. Дані щодо осіб, які тривалий час перебувають у ситуаціях значного стресового навантаження, також демонструють зв’язок між хронічним стресом, змінами імунної відповіді та запальними процесами (Groer M.W. et al., 2015). Для українського населення, яке тривалий час живе в умовах війни, це має важливе практичне значення. Хронічне психоемоційне навантаження може бути одним із чинників, що ускладнюють контроль симптомів у пацієнтів з уже наявними алергічними захворюваннями. Однак сам факт наявності стресу не означає необхідності створення окремої фармакотерапевтичної схеми. Швидше йдеться про більш уважну оцінку профілю конкретного препарату та його потенційного впливу на повсякденне функціонування пацієнта.
Алергічні захворювання самі по собі можуть негативно впливати на якість життя. Закладеність носа, свербіж, чхання, нічні симптоми кропив’янки здатні порушувати сон, знижувати денну активність та погіршувати концентрацію уваги. Своєю чергою, недостатній або неякісний сон може посилювати втому та знижувати здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій. Сучасні дослідження також демонструють зв’язок алергічного риніту та кропив’янки з порушеннями сну, зниженням якості життя та погіршенням повсякденного функціонування (Feng X. et al., 2026; Liu H. et al., 2026).
У пацієнта, який одночасно переживає хронічний воєнний стрес і симптоми алергічного риніту чи кропив’янки, ці два «навантаження» накладаються одне на одне. Саме тому при виборі АГП доцільно враховувати не лише його здатність контролювати симптоми алергії, а й потенційний вплив на центральну нервову систему (ЦНС).
Чи змінює воєнний стрес вибір АГП?
Базовий підхід до лікування алергічного риніту та кропив’янки у воєнний час не змінюється — базова терапевтична стратегія — застосування АГП. Водночас в умовах, коли значна частина пацієнтів уже має порушення сну, підвищену тривожність, втому або необхідність зберігати високий рівень концентрації уваги, особливого значення набуває уникнення додаткового фармакологічного навантаження на ЦНС.
АГП 1-го покоління характеризуються здатністю проникати через гематоенцефалічний бар’єр та можуть чинити седативний вплив. Це може супроводжуватися сонливістю, зниженням концентрації уваги, уповільненням психомоторних реакцій і погіршенням когнітивного функціонування (Simons F.E. et al., 2008). У звичайних умовах ці ефекти вже можуть обмежувати повсякденну активність пацієнта. В умовах хронічного стресу, недосипання або необхідності швидко реагувати на зміни ситуації їхня практична значущість зростає.
Мінімальний вплив на ЦНС як важливий критерій вибору
Одним із об’єктивних критеріїв, що дозволяють оцінювати потенційний вплив АГП на ЦНС, є рівень зайнятості церебральних H1-рецепторів. Тому сучасні підходи до лікування алергічних захворювань передбачають перевагу АГП 2-го покоління з мінімальним проникненням у ЦНС та низьким ризиком седативного впливу (Kawauchi H. et al., 2019).
Саме до цієї категорії належить біластин — АГП 2-го покоління — діюча речовина препарату НІКСАР® від європейського виробника BERLIN-CHEMIE / MENARINI1.
Одне з досліджень продемонструвало низький рівень зв’язування біластину з H1-рецепторами головного мозку порівняно з представником АГП 1-го покоління, що підтверджує його мінімальне проникнення в ЦНС.
Важливо, що низький потенціал впливу на ЦНС підтверджувався також у дослідженнях, де оцінювали когнітивні та психомоторні функції. Зокрема, в дослідженні за участю здорових добровольців в умовах барокамери одноразовий прийом біластину в дозі 20 мг не призводив до погіршення пильності та когнітивної працездатності (Farré M. et al., 2014).
Це відрізняє біластин (НІКСАР®) від седативних і частини неседативних АГП та має пряме клінічне значення для пацієнта, який уже може відчувати наслідки хронічного стресу — втому, порушення сну або зниження концентрації. Адже мета фармакотерапії полягає не лише в контролі алергічних симптомів, а й у тому, щоб лікування не створювало додаткових обмежень для повсякденної активності.
Яким має бути сучасний АГП?
Відповідно до міжнародних консенсусних настанов ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma) та EAACI (European Academy of Allergology and Clinical Immunology), концепція «ідеального» АГП передбачає високу селективність до H1-рецепторів, швидке настання ефекту, тривалу дію (до 24 год) та відсутність седативного, антихолінергічного й кардіотоксичного впливу.
Серед сучасних антигістамінних препаратів 2-го покоління саме біластин — основна діюча речовина лікарського засобу НІКСАР®, найповніше відтворює характеристики «ідеального» препарату та демонструє сприятливий профіль безпеки у пацієнтів різних вікових груп (від дітей шкільного віку до осіб похилого віку) (Ridolo E. et al., 2015; Church M.K. et al., 2020; Canonica G.W. et al., 2024).
Примітно, що лікарський засіб НІКСАР® — це оригінальний біластин2, що доступний до застосування у 2 дозуваннях — 20 мг для дорослих та дітей (віком від 12 років)3 та, за оновленими даними, 10 мг для дітей віком 2–11 років із масою тіла не менше 15 кг4.
Важливо, що низький потенціал впливу на ЦНС підтверджувався також у дослідженнях, де оцінювали когнітивні та психомоторні функції. Зокрема, в дослідженні за участю здорових добровольців в умовах барокамери одноразовий прийом біластину в дозі 20 мг не призводив до погіршення пильності та когнітивної працездатності (Valk P.J. et al., 2016). Звичайно, що результати такого дослідження не можуть безпосередньо моделювати повсякденне життя людини в умовах війни. Однак вони підтверджують важливу фармакологічну характеристику препарату — мінімальний вплив на функції, необхідні для збереження концентрації та психомоторної активності, — під час роботи, керування автомобілем чи повсякденної діяльності, наприклад, на тлі тих самих повітряних тривог.
Важливий аспект — супутня терапія
В умовах хронічного стресу частина пацієнтів може одночасно отримувати декілька лікарських засобів, зокрема, приймати седативні препарати, анксіолітики чи снодійні засоби для корекції тривожних і стресових розладів. Тому при виборі АГП важливо враховувати потенційні міжлікарські взаємодії.
Біластин (НІКСАР®) не метаболізується в організмі та не взаємодіє із системою цитохрому Р450, що суттєво знижує потенціал міжлікарських взаємодій — важливий аспект для пацієнтів, які в основному одночасно отримують кілька видів терапії.
Окрім того, біластин характеризується швидким початком дії та тривалістю ефекту понад 24 год при однократному прийомі, що може забезпечувати потенційно зручний режим дозування (Wang X.Y. et al., 2016). Це важливо саме в умовах непередбачуваного розпорядку дня, коли пацієнт не завжди може дотримуватися суворого графіка прийому ліків.
Також клінічно значущим є те, що біластин (НІКСАР®) не посилює пригнічувального впливу на ЦНС в поєднанні з алкоголем чи транквілізаторами, а також не потребує корекції дози в осіб літнього віку та за наявності ниркової чи печінкової недостатності (Church M.K. et al., 2020).
Як бачимо, воєнний стрес не змінює принципів антигістамінної терапії, але робить профіль безпеки препарату щодо впливу на ЦНС одним із особливо важливих критеріїв індивідуального вибору, посилюючи значення характеристик, які дозволяють контролювати симптоми алергічних розладів, як-от алергічний риніт та кропив’янка, без додаткового негативного впливу на сон, денну активність, концентрацію уваги та психомоторні функції.
Зокрема, в умовах війни та постійного стресу оригінальний препарат НІКСАР®2 на основі біластину, показаний для лікування алергічного риніту та кропив’янки3, 4, є потенційно зручним і практичним вибором. Важливо, що лікарський засіб НІКСАР® (біластин) можна приймати в будь-яких умовах без корекції дози при нормальній функції нирок і печінки чи з огляду на літній вік3, 4.
Слід також звернути увагу на спрощений режим дозування препарату НІКСАР® для зменшення вираженості симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки — 1 таблетка 1 раз на добу3, 4, що є одним із ключових аспектів покращення прихильності до лікування, особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями, що потребують тривалої терапії.
Інна Грабова1За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua).
2За даними Переліку оригінальних (інноваційних) лікарських засобів (www.dec.gov.ua).
3Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР®, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 20.10.2025 р. № 1594, РП UA/13866/01/01. Лікарський засіб, що відпускається без рецепта лікаря (www.drlz.com.ua).
4Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР® 10 мг, затверджена наказом МОЗ України від 07.04.2026 р. № 477, РП UA/13866/02/01. Лікарський засіб, що відпускається за рецептом лікаря (www.drlz.com.ua).
Список використаної літератури
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді