Фото: Photo by Mykhailo Palinchak/SOPA Images/LightRocket via Getty Images
Протягом усього літа противник завдає ударів бомбами по складських приміщеннях та логістичних центрах українських видавничих компаній. Три послідовні влучання по торговельному центру біля станції метро «Почайна» — знакове місце книжкової торгівлі Києва — свідчать, що це не випадковість, а цілеспрямовані дії. Для своїх дронів, «Цирконів» та «Іскандерів» країна-агресор відкрила новий фронт. Які цілі вона ставить перед собою, розповіли експерти для видання «Коротко про».
Елемент загального плану
Пожежа на «Петрівці», як цей відомий ринок продовжують називати, спалахнула в ніч на 16 серпня. Вогонь охопив ряди в торгових павільйонах, пошкодив офіси та склади видавництв «Лабораторія» та «Наш Формат», знищивши значну кількість художньої, наукової літератури, підручників, щоденників, зошитів та іншої канцелярської продукції, яка готувалася до 1 вересня. Цьому нападу в липні-серпні передували руйнівні удари по логістичних комплексах Denka Logistics, видавництва «Ранок», мереж «Книголав», «КнигоЛенд», «ФабулаКнигоманія» та інших.
Для видавництва “Наш Формат” – це вже другий удар: від атаки 16 липня постраждав офіс видавництва, торік згорів склад з книжками. Фото: НАш Формат
— «Петрівка» — це не остання ціль. Вони продовжать подібні дії, — говорить голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. — Ворог має загальну мету — знищити українську ідентичність. Це включає не лише ракетно-дроновий терор проти населення, не лише бойові дії на лінії зіткнення, а й диверсії, інформаційно-психологічні атаки, руйнування нашого духовного простору.
Михайло Сидоржевський зазначає, що атаки на видавництва та книжкові склади посилюють напругу в українському суспільстві. Також це створює додаткові труднощі для сімей, де діти готуються до школи.
— Дехто вважає, що книжки не є предметом першої необхідності. Існують електронні версії, електронні підручники. Так, цифрові технології займають певну нішу, але саме «жива» книга є символом культурного збагачення — як ментального, так і матеріального. Погляньте, як це цінується в західних країнах: ледь з’являється новина про вихід друком твору сучасного класика, як одразу вишиковується електронна черга для замовлення паперової версії. Недарма фізичне знищення книг називають варварством, і саме це зараз практикує Росія. Це частина її пропаганди про те, що українці — це не нація, а в кращому разі молодший брат або наймит, який не має власної землі, мови та культури. І вони, на жаль, будуть це продовжувати, а ми повинні вистояти.
Пожежа на книжковому ринку після російського удару 16 серпня. Фото: ДСНС Києва
У кожного свої спогади
Кожен дорослий киянин і гість столиці має власні спогади, пов’язані з «Петрівкою». Згадують, як гортали книги, що спокусливо лежали на прилавках, календарі, художні альбоми, як діти просили комікси… Як обирали подарунки для друзів, купували касети та диски для популярних тоді відеомагнітофонів, а потім плеєрів — і, звісно, запитували про еротичну літературу. Як відмовляли дітей від зошитів, «за які сварять учителі», хоча ті бажали писати математику виключно під обкладинкою з Бетменом або Людиною-павуком.
З 1990-х років ринок довго служив місцем для відпочинку, де можна було навіть нічого не купувати, але цікаво провести час, доповнивши прогулянку кавою з хот-догом. Після перейменування станції метро на «Почайну» назва «Петрівка» залишилася в народі, оскільки здавалася невимушеною та дещо зухвалою. Неважливо, яке прізвище носив той комуністичний діяч, організатор Голодомору.
Окремою сторінкою були букіністичні ряди, де антиквари шукали раритети, звичайні люди купували та обмінювали детективи з любовними романами за копійки, а вчені мужі уважно досліджували запилені монографії.
Зараз «Петрівці» закидають, що вона була осередком піратської продукції та пропаганди російської книги. Однак це сталося через те, що після проголошення Незалежності ринок української книги опинився у стані банкрутства. Державні органи не почули видавців, які втратили конкурентоспроможність.
— Експорт книг зупинився, імпорт сягнув нових висот. У 1999 році внутрішній ринок остаточно зруйнували, і протягом кількох років книгарні або зачинялися, або… переходили у власність росіян. «Почайна» (тоді «Петрівка») для багатьох українських видавців стала майже єдиним місцем продажу (книгарні не брали книги українською, інтернету не було). Так, ринок переважно був місцем продажу російської книги, і читач чекав майже лише на неї. Але саме тоді «Фоліо» вдалося започаткувати «Бібліотеку світової літератури», «Графіті» та інші серії книг, багато з яких продаються й досі, — згадує гендиректор «Фоліо» Олександр Красовицький.
Видавець не заперечує, що на ринку й досі можна було придбати російські книги, видані до 2022 року, або надруковані українськими піратами з крадених файлів. Однак він зазначає, що вже станом на 2024 рік обсяги продажів української книги переважали. Саме на «Петрівку» приходили бібліофіли, щоб замінити зарубіжну класику російською на українські перевидання.
Можливо, саме в цьому криється відповідь, чому росіяни завдали ударів і «по собі», як пишуть коментатори в соціальних мережах.
Книжковий ринок “Петрівка” після прильоту 30 липня вистояв. Фото: Ярослав Куліш
В першу чергу, окупанти заходили в силові структури, в другу – до шкіл та бібліотек
У ніч на 1 серпня цього року під час російського обстрілу вибухнув складський логістичний хаб видавництва «Ранок» у Харкові. Було знищено близько 600 тисяч підручників та 8 мільйонів примірників книг різних найменувань. Постраждала продукція суміжних видавництв та партнерів.
— Ворог усвідомлює, що без української культури не може бути України. Усі перемоги відбуваються спочатку в свідомості людей, а книги — це те, що формує наш культурний код та забезпечує його збереження крізь покоління. Ми бачимо, як багато зараз друкується українських класиків, класиків «Розстріляного відродження». Без книг Україна не відбудеться, — впевнений генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов. — Коли росіяни окуповували наші міста, вони заходили, насамперед, у силові структури, а потім — у школи та бібліотеки. Вони знищували українські книги та підручники й завозили свою пропаганду.
Видавець згадує Валуєвський циркуляр 1863 року — таємний наказ міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва про заборону видання навчальної, релігійної та науково-популярної літератури «малоросійським наріччям».
— Те саме повторюється і зараз. З’явився навіть новий термін — лінгвоцид, або культурний геноцид. На сьогодні по всіх видавництвах знищено понад 10 мільйонів книг та мільйони підручників. Росія зосереджується на 1 вересня, бо діти — це наше майбутнє, яке ворог прагне унеможливити. Я був у логістичному центрі в Харкові в ніч атак. Їх було дві — одна за одною. Влучали реактивні «шахеди» з великою бойовою частиною, їхня вартість сягає тисяч доларів. Якщо ворог витрачає такі кошти на знищення книг, то він чітко розуміє, що робить.
У видавництві “Ранок” було знищено більше мільйона підручників. Фото: ДСНС
Що необхідно зробити
Очевидно, що видавнича справа потребує підтримки — як з боку шанувальників літератури, так і з боку держави.
— Ми розуміємо, що страждає не лише наш бізнес, що коштів обмаль, але дещо можна зробити, — каже Віктор Круглов. — Насамперед, необхідно розширити гранти на відновлення для видавництв, які нині діють для переробної промисловості. Зараз ми таких не маємо. По-друге, слід стимулювати попит на книги. Мають бути закупівлі художніх творів для шкільних бібліотек, бо здебільшого діти починають читати саме в школі. Це стосується й публічних бібліотек. У наших публічних бібліотеках досі майже половина книг російською мовою. Їх не прибирають, щоб полиці не залишалися порожніми. Українська книга — це елемент національної безпеки. Якщо не буде нашої книги, не буде нашої ідентичності.
Ще один шлях — це популяризація державної програми «єКнижка», за умовами якої громадяни України, яким виповнилося 18 років, отримують кошти на придбання книг українською мовою. Оформити виплату можна через застосунок «Дія».
— Четвертий пункт — це підтримка книгарень, — наголошує гендиректор «Ранку». — Існує закон, ухвалений у 2023 році, про часткове субсидування орендної плати для книжкових магазинів, які використовують касовий апарат. Однак цей закон наразі практично не діє, оскільки Мінфін блокує виділення коштів. Якби книжкових магазинів було багато, то книги не лежали б на складах, а через торгові полиці потрапляли б до домівок українців.
На завершення Віктор Круглов та інші видавці висловлюють подяку всім українцям, які сьогодні купують книги.