Фото: ФБ FIE – International Fencing Federation
24-річна Аліна Полозюк першою в історії українського рапірного фехтування досягла п’єдесталу чемпіонату світу. Українка здобула нагороду, на шляху до якої сенсаційно здолала багаторазову чемпіонку світу та лідерку світового рейтингу італійку Мартіну Батіні.
В інтерв’ю Коротко про Аліна Полозюк розповіла про відчуття від історичного успіху, задоволення від власного фехтування та значення підтримки коханого під час виступів.
Коли на кону медаль, це додає впевненості
– Аліно, ви стали бронзовою призеркою ЧС-2026 з фехтування. Які ваші думки та емоції після здобуття цього досягнення?
– Нарешті! Ми так довго до цього прагнули, так багато мріяли, наполегливо працювали, і ось бронзова медаль у мене в руках.
– Ви перша українська рапіристка, яка піднялася на п’єдестал на ЧС. Що для вас це означає?
– Бути призеркою чемпіонату світу – це справді мрія, а коли в жіночій рапірі ти досягла цього вперше для своєї країни, це неймовірно класно. Але зараз кожна з наших дівчат вписує своє ім’я в нову історію жіночого рапірного фехтування, тому поступово звикаємо.
– Чи був на цьому турнірі момент, коли ви відчули, що додому без нагороди не поїдете?
– Чесно кажучи, я це усвідомила тільки після перемоги у чвертьфіналі. Я намагаюся не переглядати сітку наперед, завжди зосереджуюся на першому поєдинку, а коли перемагаю, дивлюся лише на наступного суперника, не думаючи, хто там буде далі.
– На шляху до цієї нагороди ви здолали триразову чемпіонку світу та триразову чемпіонку Європи, лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з рахунком 15:9. Завдяки чому ця перемога стала можливою?
– Коли ми готувалися до бою за вихід у півфінал, тренерка (Людмила Янова. — Авт.) сказала: “Ти маєш перемогти, на кону медаль, наша мрія, тому вперед”. Потрібно було виграти цей поєдинок, розробити план, захопити ініціативу та нав’язати свою тактику, і, якщо чесно, я просто отримувала насолоду від ударів та свого фехтування. Ймовірно, саме те, що на кону була медаль, вселило впевненість та додало всієї тієї енергії, яка в мене була.
Італійки мотивують найбільше
– Коли ви виходите на поєдинок зі спортсменкою, яка має стільки досягнень – як це? Це хвилює, лякає, викликає мандраж? Як ви налаштовуєтеся на такі протистояння?
– Коли я виступаю проти більш досвідчених і титулованих спортсменок, а ще й проти італійок, мене це ще більше стимулює, адже вони у фехтуванні вважаються найсильнішими.
– Ви вихованка миколаївської школи фехтування. Кому першому з рідного міста відправили звістку про медаль?
– Рідному Миколаєву ця перемога також належить. Там моя база, там мене вчили робити перші випади. Усі знають, як нелегко було рідному місту в останні роки, але миколаївська школа тримає марку. Усі мої знайомі та близькі з Миколаєва одразу почали писати й вітати.
– Які завдання ставите перед собою на майбутнє?
– Незабаром розпочнеться боротьба за кваліфікацію на ОІ, тому завдання – зробити все, щоб потрапити туди командою. Працюємо далі, ще дуже багато того, що потрібно зробити, тому тільки вперед!
Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль ЧС. Фото: ФБ FIE – International Fencing Federation
Я стаю дорослішою та досвідченішою
– Минулого разу ми з вами спілкувалися у 2023 році, після вашого успіху на етапі Кубка світу в Турині. Як ви змінилися за цей час як спортсменка? Чим відрізняєтеся від себе ж версії 2023 року?
– Звісно, я стаю дорослішою, досвідченішою, більше розумію, над чим саме мені потрібно працювати більше, аби не забувати про психологічний стан. Як виявилося, у мене тут ще багато роботи. Я більше стала приділяти уваги своєму здоров’ю, перенесла важку операцію на коліні. Після хірургічного втручання зовсім інакше дивишся на фізичні навантаження: довелося заново вчитися відчувати суглоб, закладати більше часу на відновлення, щоб виходити на доріжку, не боячись рецидиву.
– Чого вас навчило фехтування на найвищому рівні за останні три роки?
– Швидше ухвалювати рішення у складних ситуаціях, швидше адаптуватися до того, що відбувається на доріжці. Стабільний психологічний стан – це запорука успішного результату.
– Як за цей час еволюціонував ваш стиль фехтування?
– З’явився необхідний рівень холоднокровності. Раніше могла розізлитися через один незарахований укол, а зараз навчилася стримувати емоції.
– Що сьогодні є вашою найбільшою силою як фехтувальниці: швидкість, тактика, психологія чи щось інше?
– Тривала праця та бажання, яке ще більше підсилювала моя тренерка, а також підтримка родини. Звісно, є моменти, коли опускаються руки, особливо якщо невдалий старт або не виходить гідне фехтування. Тоді я день, мабуть, ходжу без настрою, а потім розмова з тренеркою – і знову все по своїх місцях у голові, та й далі працювати.
– Що сьогодні знає про себе Аліна Полозюк такого, чого не знала три роки тому?
– Що можна мати перевагу над Батіні, першим номером світового рейтингу, з рахунком 9:0 (сміється. – Авт.).
Наречений був щасливий
– Хто першим отримав від вас повідомлення після завоювання бронзи? І що ви написали або сказали цій людині?
– Першим був мій наречений Дмитро (відомий український рапірист Дмитро Чучукало. – Авт.), він був просто неймовірно щасливим, знаю, як він сильно переживав і вірив у мене.
– Наскільки важливо для вас відчувати підтримку рідних під час великих турнірів? Чи є людина, думка якої після поєдинків для вас найважливіша?
– Для мене дуже важливо, щоб дивився наречений, оскільки він сам фехтувальник і чудово знає рапіру зсередини, тому ми завжди професійно та детально розбираємо мої виступи вдома. Знаю, що мама дивиться завжди: хоч це ніч, хоч вона на роботі, вона завжди знайде час подивитися мої змагання, тому завжди відчуваю цю сильну домашню енергію.
Головна підтримка для Аліни – це її наречений Дмитро. Фото: https://www.instagram.com/poloziuk