Фото: ФБ Життя Зеленого Світу Підпишіться на нас у Google Додатки зараз
Через виснажливу спеку Європа зіткнулася з найглибшою гідрологічною кризою останніх десятиліть, яка загрожує судноплавству, енергетиці, сільському господарству, екосистемам і навіть збереженню історичних пам’яток. Коротко про головне – як природні фактори та людська діяльність поставили сучасних європейців на межу виживання.
Що спричинило цю ситуацію?
Відбулося те, про що говорили давно і наполегливо – зміни клімату. Цьому явищу сприяли й людські антропогенні дії, що призвело до катастрофічних наслідків. Звісно, це не перша така подія, але й не остання в історії людства.
Високі температури стали головною причиною проблем у Європі. До них додалися тривала нестача опадів, посилене випаровування, зменшення снігового покриву взимку та навесні, а також виснаження водних запасів у ґрунті, підземних водах, озерах та водосховищах.
Зазвичай європейські річки поповнюються переважно за рахунок танення снігу в Альпах, що робить їх своєрідним “природним банком води”. Якщо взимку випадає мало снігу, річки навесні можуть деякий час виглядати нормально завдяки дощам, але влітку стає очевидним, що запаси талої води майже вичерпані.
Саме це й сталося у 2026 році: малосніжна зима призвела до значного зниження річкового стоку влітку, що виявилося значно нижчим за норму.
Транспортна криза знову тут!
Висохлі річки в Європі перетворили кліматичну проблему на економічну. Наприклад, на Рейні в Німеччині під загрозою опинилося судноплавство через численні мілководдя. А Рейн є однією з найважливіших транспортних артерій європейської промисловості. Тому частину вантажів перенаправляють з барж на залізницю або автотранспорт (для заміни однієї баржі може знадобитися до 150 вантажівок).
Німеччина вже понад 30 років знає про проблему мілководдя на Рейні поблизу Кауба. Ще у 1992 році влада обіцяла поглибити фарватер, але до цього руки так і не дійшли. Зараз спантеличені німці знову обіцяють “поглибити та розширити” ділянку Рейну… до 2033 року.
В Італії басейн річки По є одним із ключових сільськогосподарських регіонів Європи. Запаси води в басейні та пов’язаних з ним альпійських озерах досягли критично низьких показників. Альпи не встигають компенсувати нестачу води, і фермери змушені залишати частину полів без зрошення, щоб зберегти хоча б залишки врожаю.
У Польщі рівень Вісли в липні опускався до 19 см, тоді як зазвичай він становить близько 230 см. 7 серпня польська гідрологічна служба повідомила про найнижчий рівень, зареєстрований на ділянці у Варшаві. З русла з’явилися величезні піщані мілини та затонулі предмети.
Німецько-чеська річка Ельба також належить до найбільш постраждалих великих річок. Її нинішнє обмілення викликає особливий інтерес не лише з гідрологічної точки зору: при низькому рівні води знову стають видимими історичні відмітки посух, включно зі знаменитими “каменями голоду”.
Одна з найбільших приток Дунаю – Тиса – також відчуває наслідки екстремального маловоддя в Центральній Європі. Важливо зазначити, що проблема Тиси не є ізольованою: зниження рівня цілого каскаду приток посилює кризу на головному руслі Дунаю.
Обмілення призвело до того, що багато річок перестали бути судноплавними. Фото: Andreas Rentz/Getty Images
Дунай, Дунай…
З Дунаєм ситуація ще серйозніша. У Румунії через екстремально низький рівень води довелося зупинити обидва реактори АЕС у Чернаводі. Ці два блоки станції забезпечують до 20% електроенергії країни. Уряд оголосив енергетичну надзвичайну ситуацію на серпень, а зупинка реакторів вже створює проблеми для сусідньої Молдови, яка значною мірою залежить від імпорту румунської електроенергії.
Влада намагалася буквально видобути з річки останні доступні сантиметри води. У руслі підривали кам’яні перешкоди, проводили роботи з поглиблення дна, встановлювали конструкції з наповнених каменем барж, щоб підняти рівень води біля насосних станцій АЕС. Але результату виявилося недостатньо.
В Угорщині ситуація з АЕС «Пакш» також стала надзвичайною. Її потужність на початку серпня впала приблизно до 10% від номінальної. Угорський уряд зараз розглядає будівництво спеціальної дамби на дні річки, яка має підняти рівень води приблизно на 1,2 метра. Але всі роботи проводяться так само неспішно…
Знахідки з минулого
Коли Дунай обмілів, з води почали з’являтися об’єкти, які десятиліттями чи навіть століттями ніхто не бачив.
Так, у Сербії на дні виявилися німецькі військові кораблі часів Другої світової війни. У районі Прахово видно корпуси суден, затоплених німецьким флотом у 1944 році під час відступу. Деякі з них потенційно досі містять боєприпаси та вибухові речовини.
І це не унікальне явище цього року. Практично ті самі кораблі були помічені під час посухи 2022-го. Тоді вода в Дунаї опустилася до одного з найнижчих рівнів за майже століття, а на поверхню вийшли понад 20 затонулих німецьких суден.
Цього року подібні знахідки з’являються також в інших країнах басейну Дунаю. З води виринають старі судна, залишки інфраструктури, військові артефакти та навіть сліди людської діяльності минулих епох.
У 2022 році, наприклад, в Іспанії знову з’явилося затоплене галісійське містечко Асередо: його вулиці, будинки та церква стали майже видимими.
А цього року в Римі з річки Тибр постали руїни античного мосту – через обмілення річки поблизу замку Святого Ангела.
Річка попереджає людство
У Центральній Європі існують так звані Hungersteine – «камені голоду». Це великі камені в руслах річок, на яких люди кілька століть тому відзначали надзвичайно низький рівень води. Ці позначки свідчили не лише про проблеми з судноплавством, але й про посуху, поганий урожай, нестачу продовольства, зростання цін та голод.
Найвідоміший «камінь голоду» знаходиться на Ельбі поблизу чеського Дечина. На ньому викарбуване похмуре попередження: “Якщо ти мене побачиш – плач”. Камінь фіксував рівні води під час історичних посух: збереглася дата 1616, а сліди більш ранніх позначок відносяться, ймовірно, до 1417 та 1473 років. Пізніші позначки відносяться до посушливих років XVIII–XIX століть.
Але Дечин – далеко не єдине джерело цієї інформації. Такі ж камені існували на Ельбі, Дунаї, Драві та інших річках Центральної Європи. У Будапешті на Дунаї зберігся так званий Ínség-szikla («камінь голоду»), який з’являється за дуже низького рівня води. На Драві біля Марібора зберігся камінь із позначкою 1834 року.
Особливо цікава Ельба: дослідники знайшли на її «камені голоду» відмітки посушливих років, починаючи як мінімум з 1616 року, а деякі старіші позначки відносяться до 1417 та 1473 років, хоча частина давніх написів була знищена або стерта.
“Камені голоду” нагадали про себе на багатьох річках Європи. Фото: ФБ Життя Зеленого Світу
Неприємні наслідки
Пересихання європейських річок призводить до зменшення об’єму води в них. Чим менше води – тим вищою стає її температура. Чим теплішою є річка, тим менше кисню в ній розчиняється. Для риби та інших водних організмів нестача простору та води створює додатковий стрес: зменшується площа їх проживання, пересихають дрібні притоки та заболочені території, порушується міграція риби. Одночасно зростає концентрація забруднюючих речовин, оскільки їх доводиться розчиняти у меншому об’ємі води.
З берегами також виникають проблеми: після тривалої посухи пересохлий ґрунт гірше поглинає воду, рослинність пошкоджена, а екстремальні опади можуть швидко стікати поверхнею. Тому Європа спочатку може пережити кілька тижнів майже без води, а згодом – раптову повінь.
Можна запитати себе: а раніше ж якось виживали? Є ще одна важлива відмінність від минулих часів – температурний фон. Європа переживала дуже сильні посухи ще до антропогенного глобального потепління. Зараз вища температура означає більше випаровування, швидше висихання ґрунту та більшу потребу рослин у воді.
Європейське агентство з навколишнього середовища чітко попереджає: через потепління на континенті стрімко висихають річки, озера та ґрунти, а сезонний дефіцит води торкнеться щонайменше 30% території ЄС, що значно обмежить можливості сільського господарства, гідро- та теплової енергетики. Тож зараз не просто спекотно і річки висихають, а це тривожний знак: Європа вже не може гарантовано розраховувати на стабільне водопостачання – доведеться нарешті шукати реальні рішення.