Пам’яті штурмовика з Австралії Брока Тенанта Грінвуда Хвилина тиші 06.08.2026 09:00 Укрінформ
Він прибув боронити Україну, хоча тут не мав жодного коріння
Брок Грінвуд народився в місті Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія. З юних років захоплювався історією, вивченням чужих мов та літературою.
«Брок був найменшим серед чотирьох дітей у сім’ї, дуже добрим та щирим юнаком», – ділиться спогадами про сина його мати Кассандра Паркер.
Жінка зізнається, на своїй батьківщині, в Австралії, вона не бажала, щоб син вирушав на війну до України. Намагалася його відмовити, але всі спроби були марними.
«Першого разу він не встиг на літак, але це його не зупинило. Через пів року він полетів в Україну» – пригадує Кассандра для ТРК Надвірна.
У березні 2023 року Брок приєднався до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». Обрав собі позивний Chippy, що є скороченням від Fish and Chips – риба в клярі з картоплею фрі, яка була його улюбленою стравою і він часто купував її на узбережжі океану у рідному Харві-Бей.
«Чіппі був одним із перших членів команди Thorne Group. Понад рік він ніс службу по всій Україні, виконуючи диверсійно-розвідувальні завдання на півночі та беручи участь у позиційних боях на Донбасі. Без нього команда не була б такою, якою є зараз», – констатував його командир Джейк Ваддінгтон із Великої Британії.
Під час війни Брок розпочав написання книги. Маючи хист до графічного дизайну, самостійно створював шеврони, логотипи та елементи мерчу для «Thorne Group».
«Ми познайомилися з Броком взимку 2023 року у Львові, де я навчалася. Тоді він прибув захищати Україну, хоча тут не мав жодного коріння… Брок був неймовірно відважним, гарним і прагнув допомогти всім, навіть тим, кого не знав особисто. Про Україну він дізнався з підручників», – розповідає Софія.
Каже, щойно Брок дізнався про російську агресію, він вирушив боронити Україну зі своєї рідної Австралії. Його боротьба тривала понад 15 місяців.
«Коли Брок їхав на позиції, записував для мене короткі відео. Казав, що він надто великий, аби його вбили. Просив не хвилюватися… Ми планували з ним багато мандрувати», – пригадує Софія.
Свою останню відпустку Брок провів із Софією у Надвірній, що на Івано-Франківщині.
«Я була дуже горда ним і рада, що він прийняв моє запрошення святкувати Великдень разом з моєю родиною. Йому сподобалося наше місто, і він сказав, що хотів би жити в такому охайному, маленькому містечку біля гір. Броку дуже подобалися наші Карпати», – додає Софія.
Брок загинув під артилерійським обстрілом 5 липня 2024 року в Серебрянських лісах, неподалік міста Кремінна, що на Луганщині. Він останнім залишав позиції, аби зберегти особовий склад. Його побратими доклали всіх зусиль, аби винести тіло Брока з поля бою. У Києві з ним прощалися на Байковому кладовищі 17 липня 2024 року. Після цього відбулася кремація. Прах відправили до Австралії, де Брока поховали 23 серпня 2024 року.
«Тепер я намагаюся якомога більше розповідати про Україну, аби більше людей знали про цю війну і докладали більше зусиль для її завершення. Зараз для мене Україна – це частина мене і частина моєї родини теж тепер живе в Україні», – розповіла Кассандра Паркер, коли вперше приїхала в Україну, аби взяти участь у заходах до другої річниці загибелі сина.
Ці заходи провели на Алеї Слави у Надвірній, де встановили банер на вшанування пам’яті 24-річного Брока.
«Прийшло багато людей. Було дуже зворушливо…», – ділиться Кассандра.
В Івано-Франківську Кассандрі Паркер вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», якою її сина посмертно відзначили за мужність, самопожертву та вагомий внесок у боротьбу за свободу й незалежність України.
«Твоя мама проїхала тисячі кілометрів, щоб дістатись до міста, де знаходиться твоє знамено пам’яті, і зустрітись зі мною, тому що ти хотів, аби ми завжди були разом… Люди, які ніколи не бачили тебе і яких ти ніколи не мав шансу зустріти, прийшли вшанувати Твоє життя і Твою пожертву. До Твого портрету люди принесли стільки квітів, мій Брок… Але жодна церемонія і жодна нагорода ніколи не зменшать мого болю від втрати Тебе», – напише пізніше дівчина Брока, Софія.
Брок Тенант Грінвуд нагороджений Хрестом Добровольця «Честь і слава».
У Брока залишилися батько Стівен, брати Шейн і Вілсон, сестра Коуді, кохана Софія та мати Кассандра. Попри біль втрати, тепер вона продовжує справу свого сина — підтримує українських дітей та родини, які постраждали від війни.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Австралія Пам’ять Загибель Хвилина тиші