Пам’яті Героя України, головного сержанта Андрія Орлова (позивний «Сармат») Хвилина мовчання 02.08.2026 09:00 Укрінформ
Першим отримав звання Героя України за визволення Херсона
Андрій Орлов пройшов бої на передовій у найгарячіших точках Донеччини, але з початком повномасштабної війни вдруге став на захист Батьківщини. Він був першим, хто був удостоєний звання Героя України за деокупацію Херсона.
Фото: сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
Андрій народився 29 жовтня 1983 року в Полтаві. Навчався у ліцеї №1 імені Івана Котляревського, відвідував різні гуртки, мав хист до мов, чудову пам’ять, багато читав, захоплювався спортом. Після завершення школи вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, здобув освіту викладача англійської мови.
«Він був надзвичайно освіченою, інтелектуальною людиною, дуже всебічно розвиненою. Це була моя дитина. Дуже розумний, надзвичайно відповідальний, з чудовим почуттям гумору. Ще з ліцейських та інститутських часів брав участь у командах КВК. Я пишалася. Мені ніколи не доводилося скаржитися на сина», – поділилася спогадами мати воїна, пані Олена.
Фото: сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
З 2006 по 2014 роки Андрій працював у міжнародних компаніях, був фахівцем з навчання персоналу Metro Cash&Carry та менеджером проєкту «Nestlé Україна» у Києві. У вільний час цікавився історією України, читав книги про козацькі походи, що значною мірою сформувало його світогляд. Друзі характеризують його як оптиміста з витонченим почуттям гумору, здатного розрядити напружену ситуацію жартом навіть у найскладніших обставинах. У Полтаві Андрій зустрів свою кохану Тетяну, і вони були щасливі, коли у них народився син Денис.
Фото: сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
Вперше на захист України він став у 2014 році. За словами матері, Андрій мав «білий квиток» і був частково придатний до військової служби в умовах воєнного стану. Однак, чоловік прийняв рішення йти захищати Україну. Через пів року був зарахований до лав батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас», обравши позивний «Сармат». «Я тоді запитала: "Синку, навіщо?" А він відповів: "Заради країни, заради сина". Він прагнув, щоб Україна стала європейською державою», – ділиться спогадами Олена Євгенівна.
Сам Андрій розповідав в одному з інтерв’ю: «2014 року я прийшов добровольцем до батальйону "Донбас" без військової підготовки, з цивільного життя. Вже тоді "Донбас" був відомою структурою. Ми проходили навчання у тренувальних центрах Нацгвардії. Нами займалися інструктори, зокрема іноземні. Мені все подобалося, я досить швидко засвоював нові знання. Перші півтора року я був стрільцем, потім командиром відділення. А вже потім став заступником командира снайперського взводу, який працював окремо». У складі батальйону «Сармат» прослужив два роки, брав участь у бойових діях на Донбасі, зокрема в Маріуполі, Широкиному та Дебальцевому.
Фото: сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
На початку 2017 року Андрій повернувся до мирного життя, працював у Полтаві перекладачем з англійської мови, а згодом знайшов роботу в Польщі. Під час відпустки в Україні розпочалася пандемія COVID-19, тож він залишився вдома. Потім знову виїхав за кордон на заробітки.
На момент повномасштабного вторгнення перебував у Багдаді, де працював охоронцем в одній із міжнародних компаній. Мати воїна згадує: «2022 року він мав можливість не йти, він був далеко від країни… Міг залишитися там, але прийняв таке рішення. Я його вмовляла: "Синку, не треба. Тут, дивися, які черги у військкомат стоять. Синку, тут вистачить". А він відповів: "Мамо, їх поки навчать. А я вже вмію". Він уже 24-го ввечері телефонував, що повертається. Дуже всі просили, і я, і дружина, щоб не повертався. Він: "Ні, я мушу бути там"».
Фото: Зміст
24 лютого 2022 року Андрій Орлов розірвав робочий контракт, з березня служив на посаді головного сержанта 3-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Був командиром групи «Браво», яка спеціалізувалася на розвідці. Він навчав підлеглих уникати помилок, наголошуючи на важливості координації, що врятувало не одне життя. Гасло розвідників залишається незмінним: «Завжди попереду». Андрій, як батько, мав і особисту мотивацію: не хотів, щоб його син, коли виросте, брав до рук зброю і йшов воювати. А його особистим бажанням було вийти на російський кордон і пройти ще кілометрів 20 вглиб, все зачистити й перетворити на «сіру» зону.
«Сармат» воював переважно на Херсонському напрямку. Телефоном підтримував зв’язок із рідними й запевняв, що все гаразд. Родина завжди була для нього опорою, дружина та син були джерелом сили. За час війни йому вдавалося відвідувати родину лише кілька разів. Спілкуючись з близькими, про військову службу розповідав мало, бажаючи захистити їх від переживань. «Він із тих, хто казав: "У мене все добре". Дізнавалися про щось зі ЗМІ або коли хтось із друзів випадково проговорювався. Я про перше поранення дізналася від Президента. Друге поранення – це коли він уже приїхав після лікування додому, я побачила свіжий шрам. Телефонував, ми спілкувалися, але він не казав, що телефонує з госпіталю. Мало розповідав. І про 2014-й рік трохи розповідав, уже будучи демобілізованим. Він казав, що це різні війни. І за інтенсивністю, і за способом ведення, якою зброєю, і хто з того боку та з цього», – розповідає Олена Євгенівна.
Фото: сторінка у Фейсбуці Наталія Нагорна
У вересні 2022 року у складі розвідувальної групи «Сармат» успішно коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню ворога поблизу села Мала Сейдеминуха Бериславського району на Херсонщині. Було знищено техніку та особовий склад противника. Розвідувальна група вела стрілецький бій із переважаючими силами ворога. Ворог відступив. Під час бою сержант Орлов отримав осколкове поранення шиї.
10 листопада 2022 року у складі розвідувального загону Андрій брав участь у звільненні Снігурівки Миколаївської області (місто перебувало під російською окупацією з березня 2022 року). Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на річці Дніпро біля Херсона.
Фото: сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
У листопаді 2022 року головному сержанту Андрію Орлову було присвоєно звання Героя України. Нагороду вручив Президент Володимир Зеленський 14 листопада. У відеозверненні того дня глава держави зазначив, що Андрій Орлов ще у вересні проявив відвагу та результативність у боях на Херсонщині. Був поранений, одужав, після чого повернувся на передову. Першим ділом, що зробив «Сармат» після отримання найвищої державної нагороди, – відправив фото своєму синові, якого любив понад усе на світі. Останнім із рідних, хто спілкувався з ним, також був Денис. Батько повідомив, що вирушає на завдання, а через два дні зателефонує.
Фото: Офіс Президента
6 вересня 2023 року під час виконання розвідувальних завдань поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області головний сержант Андрій Орлов отримав численні поранення. Олена Євгенівна згадує: «Того дня вранці побратим сина зателефонував своєму другові. І вже його друг зателефонував мені та дружині. Він нас заспокоював, казав, що не думає, що в Андрія буде щось складне. Мовляв, обійдеться невеликою операцією».
Однак, реальність виявилася іншою: «Сармат» помер у Бериславській районній лікарні того ж дня. Йому було 39 років…
Прощання з Героєм України відбулося 11 вересня у Полтаві. Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища. В Андрія залишилися мати, дружина та син.
Фото: Суспільне Полтава
У листопаді 2023 року Герой України Андрій Орлов був нагороджений відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно).
Фото: Зміст
В пам’ять про Героя у грудні 2023 року Студентський сквер у Полтаві було перейменовано на честь Андрія Орлова. У червні 2024 року встановили дві меморіальні дошки на алеях у Студентському сквері, який названо його ім’ям. 19 грудня 2024 року на фасаді полтавського ліцею №1, де навчався Андрій, було відкрито меморіальну дошку.
Фото: Зміст
Честь і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур’єр, ВУЕ, Експрес
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Полтава Війна Війна з Росією Хвилина мовчання