На згадку про історика, гранатометника В’ячеслава Зайцева Хвилина тиші 01.08.2026 09:00 Укрінформ
У боях захиснику допомагала віра у близьких
В’ячеслав Зайцев — воїн-десантник, учасник оборони Донецького аеропорту («кіборг»), історик, керівник інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутат Запорізької міської ради двох скликань. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, отримав два поранення. З першого дня повномасштабної агресії Росії проти України знову став на захист рідної землі.
Військовим журналістам АрміяInform випала нагода особисто знати В’ячеслава. Востаннє ми спілкувалися наприкінці листопада 2020 року під час тренувань резервістів в окремій повітрянодесантній бригаді. Тоді зібраний, приязний і розважливий молодший сержант Зайцев одразу привернув увагу та погодився розповісти про товаришів по службі, свій бойовий шлях, а також поділився спогадами про сутички на Донеччині.
Вже у березні 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, В’ячеслав з’явився до тодішнього військкомату, щоб записатися до добровольців. Мав за плечима строкову службу в бойовій десантній частині в Болграді, тому невдовзі у складі 79-ї аеромобільної бригади вирушив до адміністративного кордону з Кримом, у район Чонгара.
А у травні надійшов наказ про передислокацію в Донецьку область. На Донбасі воїн-десантник разом зі своїми бойовими товаришами визволяв українські населені пункти і пройшов з боями сотні кілометрів.
У ті дні В’ячеслав згадував, що під час АТО найзапекліші бої точилися в Донецькому аеропорту. Він був гранатометником. На початку жовтня, перебуваючи у старому терміналі, отримав своє перше поранення. Ворог активно обстрілював українських захисників із танка. Вогонь вівся по поверхах, і майже всі наші хлопці зазнали травм.
Поранення В’ячеслава в ділянку живота, на щастя, виявилося неважким — тоді його врятував бронежилет.
Рана не була небезпечною для життя, тому він відмовився від евакуації, залишився в терміналі та продовжив виконувати бойові завдання. Інтенсивність ворожих атак зростала, противник вів обстріли в усіх напрямках, і поранених ставало все більше. Обставини склалися так, що з гранатометників Славко залишився єдиним. Він знищував ворожі кулеметні точки, розташовані за кілька десятків метрів, і не дозволяв противнику просуватися.
Отримавши поранення, В’ячеслав пробув в аеропорту ще тиждень і вийшов із терміналу під час планової ротації.
У ті дні я поцікавився, що допомагало йому вистояти? На це В’ячеслав відповів: «ДАП я обороняв двічі — у жовтні та листопаді 2014-го. І завжди поруч були побратими, які теж йшли в бій. Адже відмовитися або сказати, що я не хочу чи нога болить, на фронті було реально соромно. І, звісно, допомагала віра в мою сім’ю — любов до мами, дружини та донечки».
24 лютого 2022 року В’ячеслав Зайцев знову долучився до лав Збройних Сил України. Він до останнього подиху боронив свою державу й загинув у бою в жовтні 2022 року.
Вічна пам’ять Герою!
Олександр Колесник
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, сторінка В’ячеслава Зайцева у Фейсбуці
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання