Фото: FB Євромайдан Прес Підпишіться на нас в Google додати зараз
Ключова стратегія України у поточній війні базується на двох фундаментальних елементах. На передовій українські збройні сили втримують ворога, виснажуючи його особовий склад та військову техніку. Водночас, українські засоби повітряного нападу, включаючи далекобійні дрони та ракети, цілеспрямовано руйнують російську економіку, завдаючи ударів по нафтовій промисловості, бензинових запасах, морській логістиці та логістичних центрах, що забезпечують постачання російських військ. Журналіст видання Коротко про детально проаналізував ефективність цієї стратегії, особливо щодо атак глибоко на території Росії.
Сфокусовані атаки на серце нафтової промисловості
Останнім часом Україна значно трансформувала тактику ударів по російській нафтовій галузі. Якщо раніше атаки спрямовувалися на резервуари з нафтопродуктами, спричиняючи вибухи та вражаючі картини для росіян, то зараз Київ перейшов до високоточних ударів по критично важливих вузлах, які є найскладнішими для заміни.
Перед вильотом оператори безпілотників консультуються з українськими інженерами-нафтовиками щодо ймовірного розташування конкретних технологічних елементів нафтопереробних або бензинових об’єктів. Знищення цих елементів може зупинити роботу заводу на місяці. Натомість, здійснюються повторні удари саме по них, нерідко безпосередньо перед завершенням ремонту або одразу після нього. Це повністю нівелює всі відновлювальні зусилля Російської Федерації.
Класичним прикладом такої зміненої тактики є удар по Московському нафтопереробному заводу в Капотні. Дрони атакували не загальні сховища палива, а установки первинної переробки нафти. Після цього було застосовано принцип «повторного удару». 16 червня перший дрон пошкодив одну установку, припинивши роботу 53% потужностей. Через два дні, 18 червня, повторний удар припав точно на другу установку, що призвело до виведення з ладу ще 47% потужностей. Результат: завод, який забезпечує до 70% потреб Москви у бензині, повністю зупинив свою роботу через знищення критично важливого обладнання, ремонт якого неможливий без західних комплектуючих.
Оскільки це переважно високотехнологічні вузли та агрегати, які Росія не в змозі швидко придбати, подібні об’єкти виявляються паралізованими на тривалий термін. Як наслідок, до середини липня обсяги переробки нафти в Росії знизилися до найнижчого показника за останні 20 років. Протягом весни та літа було виведено з експлуатації щонайменше 55% російських нафтопереробних потужностей.
Після точкових ударів по нафтовій галузі її об’єкти можуть відновлювати роками. Фото: vaticannews.va
Чорне, Азовське та Каспійське моря під вогневим контролем
Не менш успішною виявилася й стратегія ударів по морській логістиці противника. Морські ударні операції України з використанням надводних дронів-камікадзе (Magura V5, Sea Baby) та ракетних комплексів суттєво змінили розклад сил у Чорному та Азовському морях на користь України.
Внаслідок цього російський військово-морський флот фактично заблокований у Новоросійську та розосереджений по незначних базах, втративши контроль над західною та центральною частиною Чорного моря.
Однак, головним є те, що під прицілом перебувають термінали для відвантаження сирої нафти та нафтопродуктів (включно з портами Новоросійськ, Усть-Луга та Тамань). Пошкодження портової інфраструктури призводить до простоїв танкерів, зривів міжнародних контрактів та різкого зростання вартості фрахту й страхування для суден, що прямують до російських портів. А оскільки морський шлях є ключовим для обходу нафтового ембарго в Азію, удари по портовій логістиці скорочують надходження «нафтодоларів» до російського бюджету.
І, звісно, ціллю стали також російські судна, що належать до «тіньового флоту» — малі та середні танкери водотоннажністю до 7000 тонн. Ці судна транспортують нафтопродукти через річкові шляхи (Волго-Донський канал) та порти Азовського моря, перевантажуючи сировину на більші танкери в морі в обхід санкцій, а також постачають російські угруповання в Криму.
У середині липня Україна активізувала свої дії в акваторії Чорного моря. У ніч на 15 липня Сили безпілотних систем провели масштабний рейд, уразивши 20 суден за одну ніч, серед яких було 17 нафтових танкерів та 2 газовози.
Україна розширила масштаби своїх атак на Азовське море. Лише в рамках операції «МоЛочка» за перші тижні липня українські ударні безпілотники паралізували навігацію в Азовському морі. За 9 діб операції було атаковано 116 російських суден. А згідно з офіційним звітом командувача Сил безпілотних систем України Роберта Бровді («Мадяра»), за цей час було уражено 201 судно у Чорному та Азовському морях.
Проте найвіддаленішою ціллю українських дронів стало Каспійське море, розташоване на відстані 1200 кілометрів від українського кордону. Метою є руйнування тилового коридору постачання між Іраном та Росією, а також завдання ударів по російській каспійській енергетичній інфраструктурі. Українські безпілотники успішно атакували два великі судна — вантажне судно Port Olya 2 (вантажопідйомність 5 тис. тонн) та суховантажне судно Begey (1600 тонн), які перевозили іранську зброю до Росії. Отже, розширення радіусу українських атак на Каспійське, Чорне та Азовське моря означає ліквідацію так званих “безпечних гаваней” РФ.
Удари по ворожих кораблях завдаються відразу в Азовському, Чорному та Каспійському морях. Фото: united24media
Удари по Wildberries мають стратегічне значення
Однією з найефективніших стратегій руйнування російської економіки стали атаки на цивільну логістику противника, його хаби та склади. Атака на логістичну мережу маркетплейсу Wildberries у липні 2026 року стала принципово новим елементом української стратегії економічного та військового виснаження РФ.
Ці атаки — не випадкові нальоти, а системні удари по об’єктах подвійного призначення. По-перше, інфраструктура Wildberries активно використовується для постачання російської армії. По-друге, це удари по внутрішній економіці. Wildberries є ключовим розподільчим вузлом споживчого сектора РФ. Параліч його складів миттєво впливає на ланцюжки постачання цивільних товарів, спричиняючи логістичний колапс усередині країни.
Повітряна кампанія охопила понад 14 великих логістичних центрів та розподільних хабів Wildberries на території РФ та в тимчасово окупованому Криму. Внаслідок точкових влучень та масштабних пожеж було знищено понад 10% усіх складських потужностей компанії в Росії. Сукупні збитки від знищення інфраструктури, обладнання та товарів, що згоріли, оцінюються більш ніж у 2 мільярди доларів.
Тривалий час Кремль переконував росіян, що війна відбувається десь далеко і не стосується їхнього благополучного життя. Палаючі склади улюбленого маркетплейсу, порожні бензобаки на заправках і сирени, що виють над головою, примусово повертають обивателя до реальності. Війна увійшла в їхні домівки і б’є по їхніх гаманцях (зростання цін, інфляція, дефіцит). А це вже може призвести до глибокого та прихованого невдоволення мас.
Удари по складах Wildberries знищують товари військового призначення і моральний дух росіян. Фото facebook.com/GeneralStaff.ua
Думка експерта
Тарас Загородній, експерт-міжнародник:
– Окрім прямих збитків для оборонно-промислового комплексу та бюджету РФ, українські удари по глибокому тилу Росії створюють хаос у російському суспільстві, що призводить до позбавлення Путіна соціальної бази підтримки його політики. Росіяни відверто скаржаться на безсилля влади захистити їхні домівки та бізнес.
Як це працює на практиці? Знищення маркетплейсу Wildberries — це прямий удар щонайменше по трьох мільйонах росіян, які заробляли на ньому. Як мінімум, вони задіяли у своїх бізнес-схемах ще одну людину. Це вже шість мільйонів. Кожен із них має свої сім’ї — це вже щонайменше 12 мільйонів людей. А якщо додати тих, хто незадоволений тотальним дефіцитом, то це вже десятки мільйонів. І це «підшкірне» і глухе невдоволення лише посилюватиметься.
Отже, кумулятивний ефект від цих факторів створює в межах РФ гігантську прірву соціального невдоволення. Це процес, який неможливо зупинити точковими заходами. І перші руйнівні наслідки для російського режиму стануть очевидними вже цієї осені. Якщо, звісно, Україна не припинить свої атаки вглиб Росії, а Київ цього робити не збирається.