Фото: інстаграм Валентини Давидової Підпишіться на нас в Google додати зараз
Для багатьох з нас пляжний волейбол асоціюється з невимушеною відпусткою, теплим піском, прохолодними напоями та легким перекиданням м’яча через сітку під спів чайок. Однак для цих спортсменок піщаний майданчик є ареною для надзвичайних фізичних навантажень, де найменший порив вітру може вплинути на результат боротьби за найвищі нагороди. Нещодавно жіноча збірна України з пляжного волейболу здобула блискучу перемогу, вийшовши у фінал Кубка націй. Лідерка нашої команди, 38-річна Валентина Давидова, поділилася з журналістом Коротко про секретами збереження високої форми, коли партнерки значно молодші, чому на професійному рівні неможливо покладатися лише на напарницю, та які відчуття, коли здобуваєш перемогу в Європі, а думками та серцем ти залишаєшся в обстрілюваному Запоріжжі.
Готові боротися до останнього розіграшу
– Валентино, ви та ваші партнерки по збірній здобули вихід у фінал Кубка націй. Що означає цей успіх особисто для вас і для команди?
– Це величезна гордість та значна відповідальність для кожної з нас. Для мене, як для досвідченого гравця, цей успіх є підтвердженням того, що всі наші старання, щоденні тренування та численні переїзди приносять плідні результати. А для команди це неймовірний крок уперед. Ми довели, що український пляжний волейбол здатний конкурувати на найвищому європейському рівні. Особливо зараз, коли кожен наш виступ на майданчику – це можливість підняти прапор України та нагадати світові про нашу державу.
– Ви не віддали жодного сету суперницям з Бельгії, Англії та Франції. Чим пояснити таку вражаючу та впевнену гру?
– Секрет криється в максимальній зосередженості та ретельному аналізі суперників. Ми з Ангеліною (Хміль. – Авт.), моєю партнеркою, а також іншими членами команди – Євою Сердюк та Дарією Романюк, виходили на кожен поєдинок з наміром боротися за кожен м’яч, незалежно від поточного рахунку. Нам вдалося чинити тиск на супротивниць потужною подачею, ефективно блокувати та грати дуже чисто в захисті. Коли супернику не вдається налагодити свою гру з самого початку, він починає допускати помилки. Ми скористалися цим сповна.
– У чому полягають сильні сторони вашої команди зараз? Що робить вас сильнішими за інших?
– Наша головна перевага – це поєднання досвіду та молодої, нестримної енергії. У нас у збірній чудовий баланс. Ми чудово розуміємо одна одну на майданчику, здатні швидко адаптуватися до стилю гри кожної пари суперниць і, найголовніше, маємо справжній український бойовий дух. Пляжний волейбол – це гра емоцій, і наша психологічна стійкість, уміння підтримати партнерку в складний момент, роблять нас справжньою командою.
З партнеркою по майданчику Ангеліною Хміль. Фото: інстаграм Валентини Давидової
Задоволення від волейболу нікуди не зникло
– Ви давно займаєтеся волейболом. Маєте значну кількість досягнень та нагород. Але чи отримуєте ви від волейболу стільки ж задоволення, скільки, скажімо, п’ять років тому?
– Знаєте, задоволення нікуди не зникло. За останні п’ять років нічого суттєво не змінилося. Змінюються лише партнерки (посміхається). Зараз я отримую справжню насолоду від тонкощів гри, від моментів, коли вдається обіграти суперника не за рахунок сили, а завдяки тактиці. Кожна перемога зараз цінується набагато вище, бо чітко усвідомлюєш, якою ціною вона здобута. Волейбол – це моє життя, і пристрасть до нього не згасає.
– У чому полягає секрет вашого спортивного довголіття?
– Це професійний підхід до власного тіла та залізна дисципліна. Пляжний волейбол вимагає величезних зусиль: пісок, спека, постійні стрибки. Тому пріоритетом є фізична підготовка, особливо для мене, адже я граю з молодими та сильними дівчатами, і мені потрібно триматися на їхньому рівні.
– Що складніше зберігати з роками: фізичну форму, емоційну рівновагу чи мотивацію?
– Мабуть, найскладніше – це підтримувати емоційний баланс. Фізичну форму можна покращити в залі за допомогою відповідних навантажень. Мотивація у мене завжди на високому рівні, адже я прагну перемагати та гідно представляти Україну. Однак емоційно не вигоріти від постійних перельотів, а також постійно думати про дітей та родину, які залишилися в Запоріжжі, де регулярно відбуваються обстріли… Це надзвичайно важко.
– Чи відіграє взаєморозуміння між гравцями в парі вирішальну роль для гри та її результату?
– У пляжному волейболі це складає приблизно 80% успіху. На відміну від класичного волейболу, де на майданчику шість гравців і є можливість заміни, тут вас лише двоє. Приховати слабкі сторони неможливо. Якщо немає взаєморозуміння, суперник миттєво це помітить і використає проти вас. Ви повинні відчувати свою партнерку, знати її сильні сторони та розуміти, як її підтримати, коли гра не складається.
– Як взагалі будується ця довіра, ця “хімія” на майданчику?
– “Хімія” з’являється тоді, коли ви разом переживаєте важкі поразки та прикрі невдачі, але не починаєте звинувачувати одна одну, а шукаєте вихід зі становища спільно. Необхідно багато спілкуватися, приймати характер партнерки, ділити побут під час тренувальних зборів. Довіра зростає, коли ти впевнена: що б не сталося, твоя напарниця тебе підстрахує і докладе максимум зусиль заради спільного м’яча.
– Чи бувають у вас своєрідні “розбори польотів” після невдалих моментів під час матчів?
– Ми робимо це не зовсім так, як усі (посміхається). Кожна переглядає гру і коментує свої помилки. Іноді це буває кумедно. Але буває й так, що хочеться плакати.
– Які дрібниці можуть вирішити долю матчу на найвищому рівні?
– На топ-рівні всі гравці вміють потужно атакувати та високо стрибати, тому результат матчу часто залежить від психологічних нюансів та дрібниць. Наприклад, раптова зміна напрямку вітру під час подачі; те, як ви поставили стопу на глибокому піску. Але найважливіше – це концентрація наприкінці сету. Той, хто припуститься менше невимушених помилок, той і виграє партію.
– Який момент у вашій кар’єрі ви вважаєте найяскравішим?
– Важко виділити один конкретний момент, адже кожна значуща перемога є особливою. Звичайно, назавжди в пам’яті залишаться золоті медалі чемпіонатів України, важливі перемоги на світовому турі. Але, мабуть, найемоційніші моменти – це коли стоїш на п’єдесталі міжнародного турніру, лунає Гімн України, і ти бачиш наш прапор на трибунах. Це незрівнянне відчуття.
У пляжному волейболі за кожним м’ячем потрібно тягтися щосили. Фото: інстаграм Валентини Давидової
Мрію, щоб діти ніколи не ховалися в укриттях
– Яка ви поза спортом?
– Поза спортом я – мама. Я присвячую весь свій час дітям. Ми гуляємо, займаємося танцями, англійською, а взимку – школа. Дуже люблю готувати.
– Що для вас означає ідеальний відпочинок?
– Ідеальний відпочинок – це коли я проводжу час з чоловіком і дітьми, адже я дуже рідко буваю вдома. Мені більше нічого не потрібно. Де це буде – вдома, за містом чи на морі – це не має значення.
– Що може вас розсмішити?
– У мене чудове почуття гумору. Але найчастіше мене розсмішують побутові, життєві ситуації та жарти друзів чи дівчат з команди. Взагалі, в нашій збірній без гумору ніяк – він часто допомагає нам впоратися зі стресом та втомою на зборах. Коли ми згадуємо якісь спільні пригоди чи курйози з поїздок, сміємося до сліз.
– Про що ви мрієте зараз?
– Зараз у мене, як і в кожного українця, є одна найважливіша мрія – це наша перемога, настання миру та безпеки на рідній землі. Мрію про те, щоб усі наші захисники та захисниці повернулися додому, щоб міста були відбудовані, а діти більше ніколи не ховалися в укриттях.
Переглянути цей допис в Instagram