Фото: 0629.com.ua
Спостерігаючи за обвугленою руїною свого магазину на Шулявці, жителі Маріуполя Катерина Колмикова висловлює: «Вдячна, що це минулося грошима». З моменту початку повномасштабної агресії це вже дев’ятий бізнес, який втратила її родина. У 2022 році вони були змушені покинути мережу з восьми маркетів у Маріуполі, а в Києві чоловік знайшов роботу вантажником. Сама Катерина, будучи моделлю та колишньою «Міс Україна plus size», зуміла започаткувати один торговий пункт. Пожежа знищила майже весь товар – 99%. Катерина поділилася з кореспондентом Коротко про, чому вона досі зберігає ключі від знищених крамниць та як підтримка її підписників допомагає їй долати страх опинитися без даху над головою.
На перший магазин позичила кошти у батьків
Катерина розпочала свою трудову діяльність у сфері торгівлі з 15-річного віку. Перший невеликий магазин, розташований у контейнері на ринку, вона відкрила у 18 років, отримавши позику від батьків на оренду та закупівлю асортименту пляжного одягу. Ці кошти дозволили їй здобути освіту економіста. Другий контейнер їй подарували батьки на весілля. До свого 30-річчя вона володіла мережею маркетів, що пропонували побутову техніку та дрібні товари для дому, у її рідному Маріуполі. Однак у 2022 році все було втрачено, і їй з чоловіком довелося змінити свій статус успішних підприємців на життя переселенців. Рятуючись від бойових дій, вони спочатку переїхали до Івано-Франківської області, а згодом до Києва. Чоловік Катерини влаштувався вантажником. Її ж, колишню власницю восьми магазинів, навіть на посаду продавчині на ринку не взяли.
– Мені відмовили, пославшись на вік, а також на акцент, який ще відчувався в моїй українській мові, – сумно посміхається Катерина під час розмови з кореспондентом Коротко про. – Але, можливо, це й на краще. Зізнаюся, це складно, принизливо та боляче – працювати на когось після того, як працював на себе. Як і моя сестра, яка колись мала мережу магазинів одягу, зараз працює менеджером із закупівель.
Чому Катерина зберігає ключі від згорілих магазинів, вона й сама не може пояснити. Фото: ФБ Катерина Колмикова
Залишились у боргах
Наразі Катерина втретє за чотири роки від початку повномасштабного вторгнення намагається відновити своє життя з уламків. Магазин на Шулявці – це дев’ятий згорілий під час війни. Вона перебуває у стані сум’яття. З одного боку, вона вірить у свої сили – впорається і зможе знову відкрити магазин. Вона переконує себе, що всі труднощі тимчасові. Але сумніви все ж турбують: надзвичайно лячно починати все з початку втретє.
– Коли згоріли наші вісім магазинів у Маріуполі, мені теж було страшно розпочинати знову, – пригадує Катерина. – Тоді нам знадобився приблизно рік, щоб відновити бізнес. Багато товарів постачальники надали в кредит.
Після пожежі, що сталася в ніч на 15 червня, залишилося лише те, що було в багажнику автомобіля – акумуляторні вентилятори.
– У магазині та на розташованому поруч складі згоріло 99% товарів. Це еквівалентно 45-50 тисячам доларів, – зазначає Катерина Колмикова. – Якраз у неділю, 14 червня, надійшло багато нового товару, і 15 червня, у понеділок, ми планували розпочати його реалізацію…
Катерина підкреслює: без підтримки своїх підписників їй було б значно складніше. Хоча вона все одно не обходиться без заспокійливих препаратів.
– Коли згоріла крамниця, я думала лише про одне: що 1-го числа мені потрібно сплатити за житло, – ділиться Катерина Колмикова. – Де я буду жити? На лавці, у картонній коробці? Де спати? Де митися? Цей страх знову повернувся, що залишуся без дому. Це найстрашніше. І коли люди почали самостійно перераховувати кошти на мою картку, я думала лише про те, що матиму чим заплатити за оренду квартири наступного місяця. Мене не хвилювали ні кредити, ні щось інше – головне, що є де жити, а отже, є можливість якось відновитися і почати щось робити. Я міркувала: “У мене є місяць, щоб знову все запустити”. І врятовані вентилятори люди вже розкупили. Інший товар також продовжує надходити.
Подружжя орендує житло на околиці Києва. Вартість оренди становить 17 тисяч гривень на місяць плюс комунальні послуги. Раніше вони розглядали варіант придбання житла в кредит, щоб уникнути орендних платежів, але тепер вони раді, коли вдається зібрати кошти на наступний місяць.
– Ми живемо тут два роки і вдячні, що власники житла не підвищують орендну плату, – каже Катерина. – На попередній квартирі вартість оренди раптово зросла з 15 тисяч до 28 тисяч гривень. Нам довелося виїхати.
Київ прийняв і завоював серця біженців з Маріуполя. Фото: ФБ Катерина Колмикова
Випадково здобула титул “Міс Україна”
Катерина пригадує нещодавній випадок. До неї приїхала одна з підписниць, передавши конверт з грошима та маленьку іграшкову корону.
– Я не змогла зустрітися з нею особисто, тому передала подарунок через чоловіка, але згодом написала їй слова вдячності, – розповідає наша співрозмовниця. – Вона пояснила: «Ваш контент колись допоміг мені пережити події у Донецьку». А корона – тому, що вперше, коли вона мене побачила, я була у короні. Вона додала: «Не забувайте, що ви королева, навіть за таких обставин». Я сиділа, тримаючи цю корону, і плакала. Це, мабуть, найцінніше… Хоча я досі не розумію, чим я їй допомогла і що такого зробила… Такі дивні речі трапляються зі мною.
Катерина Колмикова є не тільки успішною підприємицею. Вона також є володаркою титулу “Міс Україна plus size” 2021 року. Додатково, вона має досвід роботи актрисою – після переїзду з Маріуполя вона виступала на театральній сцені у Києві. Свою акторську кар’єру вона розпочала ще в рідному місті.
– Ще у 2019 році я вирішила відвідувати курси ораторського мистецтва, щоб покращити свої навички публічних виступів – я хотіла записувати відео для соціальних мереж, – пояснює Катерина. – І там мені порадили спробувати себе в акторській майстерності. Через три місяці я вже брала участь у виставах.
Проте, заробітна плата залишала бажати кращого – 15 тисяч гривень. Додатковий дохід вона отримувала завдяки зйомкам у якості моделі.
Робота моделлю сприяла збільшенню сімейного бюджету. Фото: ФБ Катерина Колмикола
– Моя сестра, підбираючи моделей для своїх магазинів, побачила оголошення про пошук учасниць на конкурс “Міс Маріуполь plus size”, – розповідає Катерина. – Я вирішила спробувати, просто щоб перевірити. Жартома. І… випадково здобула перемогу в конкурсі. А потім з’ясувалося, що за умовами контракту я зобов’язана брати участь у Всеукраїнському конкурсі. Я не хотіла цього робити – навіщо мені це, це ж витрати на костюми та поїздки. Але ж я підписала договір, не прочитавши його уважно.
Катерина зізнається: враховуючи її характер, вона могла б посваритися з організаторами і відмовитися від участі. Але їй на очі потрапило інтерв’ю одного з рестораторів, який висловив думку, що не наймає на роботу повних людей, вважаючи їх ледачими.
– Мене це дуже зачепило, адже я особисто дуже багато працюю, – зазначає Катерина. – Мені захотілося довести, що повні люди – не ледарі, і взагалі не дозволяйте собі нас ображати! Тож я поїхала на конкурс. І знову здобула перемогу.
Наступним етапом мав стати світовий конкурс, що мав відбутися в Бразилії. Однак почалася війна.
Вона подала заявку на конкурс краси просто заради інтересу. І… перемогла! Фото: ФБ Катерина Колмикова
Підтримка від підписників
Після переїзду до Києва Катерина почала отримувати пропозиції щодо роботи моделлю. Вона відвідувала кастинги та брала участь у зйомках, що також сприяло поповненню сімейного бюджету.
– Попрацювавши один день, можна оплатити оренду житла за два місяці, – зазначає Катерина. – Особливо, якщо це за кордоном. Минулого року я їздила на зйомки до Мілана. В Україні за таку роботу платять небагато.
Наразі Катерина намагається не загадувати надто далеко у майбутнє.
– Я тримаюся виключно завдяки коментарям та повідомленням, – зізнається Катерина Колмикова. – Я бачу, що вони щирі, люди висловлюють співчуття. І це надихає мене до дій.
Сім’я не отримує державної допомоги – їхній дохід перевищував 10 тисяч гривень на місяць.
Ключі від усіх дев’яти згорілих магазинів досі знаходяться в її сумочці. Так само, як і ключі від квартир – власної, батьків та батьків чоловіка, а також від гаража у Маріуполі.
– У Маріуполі люди, коли виїжджали, прощалися з містом і залишали ключі в одному певному місці, – пригадує Катерина. – А я не змогла віддати свої. Не знаю, навіщо я їх зберігаю. Хоча мені вже нічого ними відчиняти.
Наприкінці розмови Катерина Колмикова розповідає про свою нещодавню коротку відпустку. Вони з родиною відвідали Одесу.
– Я маріупольчанка, людина моря, – підкреслює вона. – Коли почалася війна, я, щиро обожнюючи своє місто, емоційно висловлювалася: хай його віддадуть, аби тільки люди не гинули. Але в Одесі, стоячи біля моря, я чітко відчула: я стоятиму в українському Маріуполі біля моря, як це було раніше. Я в цьому переконана.
Бізнес, який створювався роками в Маріуполі, згорів після початку вторгнення росіян. Фото: ФБ Катерина Колмикова.