Керівник прес-служби кіностудії Довженка: Ймовірно, єдине, що вистояло

Фото: ФБ Кіностудія Довженка

Масштабна ракетна атака РФ на столицю в ніч проти 15 червня спричинила руйнацію Успенського собору в Києво-Печерській лаврі, пошкодження “Мистецького Арсеналу”, а також завдала значних втрат Національній кіностудії ім. Олександра Довженка. Показово, що у 2027 році кіностудія має відзначати своє 100-річчя. Це схоже на сумнівний подарунок до ювілею.

Керівництво кіностудії прибуло на місце подій вже з п’ятої ранку. Згідно зі словами генерального директора кіностудії Андрія Дончика, територія кіностудії зазнала удару двома ракетами. Масштаб пошкоджень настільки великий, що оцінити збитки наразі вкрай складно.

Однією з найбільших втрат є повне знищення обстрілом цеху, де зберігалася найстаріша та найбільша в Україні колекція кінокостюмів. Саме в цьому цеху знаходилися вбрання, які використовувалися під час зйомок легендарних українських стрічок, таких як “Тіні забутих предків”, “За двома зайцями” та “Пропала грамота”. Загалом, мова йде про втрату 100 тисяч костюмів, які зникли назавжди.

Знімальний павільйон кіностудії до прильоту російської ракети. Фото: надано кіностудією Довженка

Про деталі наслідків обстрілу та масштаби руйнувань розповіла керівниця пресслужби та PR-відділу кіностудії ім. Довженка Юлія Радостіна у коментарі Коротко про.

– Наслідки цього обстрілу для нашої кіностудії є справді катастрофічними, – ділиться Юлія Радостіна. – Майже кожна споруда постраждала від обстрілу. Костюмерний цех зруйновано, а в інших будівлях вибито вікна. Адміністративний корпус зазнав серйозних пошкоджень – доступ до деяких кабінетів повністю заблоковано. Я, наприклад, не можу потрапити до свого – там усе обвалилося, перекриття завалилося, двері зірвало з петель. Отже, постраждали всі офіси, включно з бухгалтерією. Ймовірно, єдиним, що залишилося неушкодженим, є музей Олександра Довженка, а все інше… кожна будівля зазнала влучань.

По сусідству знаходиться новобудова – там взагалі жахлива ситуація: вся облицювальна частина злетіла на територію саду Довженка, пошкодивши численні дерева.

Пошкоджень так багато, що збитки наразі оцінити дуже важко. Фото: ФБ Кіностудія Довженка

– Під “новобудовою” ви маєте на увазі житловий комплекс, розташований за парканом студії?

– Так, житловий комплекс. Вони зазнали дуже сильних руйнувань. Там відсутня облицювальна частина, поліція оточила територію. Це просто жах. Ситуація така ж, як і на кіностудії.

– А скажіть, чи постраждав Музей автомобілів – адже у вас велика колекція ретроавтомобілів?

– Автомобілі, на щастя, усі цілі.

– Яка ситуація з найбільшим кінопавільйоном у Європі?

– Він, на щастя, цілий. У нас буквально вчора завершився дводенний фестиваль, і слава Богу, що він закінчився, бо зараз організатори виносять усе, що там було всередині. Добре, що під час обстрілу там не було людей. Зазвичай ми закінчуємо усі фестивалі до комендантської години, але інколи там можуть залишатися особи для монтажу та демонтажу. Зараз майже всі орендарі та знімальні групи вивозять своє майно, обладнання, техніку. У кожного або щось потрапило, або вибито вікна – зараз тут справжній мурашник.

– Який це був фестиваль?

– Він називався “Брудний пес” (фестиваль незалежної музики та стріткультури. – Ред.). У вихідні там було дуже жваво. Учасники провели перформанс, повісивши старий автомобільний кузов на в’їзді. Я ще вчора на нього дивилася, і мене охопив флешбек, ніби я побачила щось недобре, що має статися. Подумала тоді, що нам і перекинутих машин замало – і ось, будь ласка. Автівки, які були припарковані найближче до костюмерного цеху, згоріли вщент. Приблизно тридцять машин просто під будівлею – усі понівечені.

– Костюмерний цех кіностудії взагалі знищений до фундаменту?

– Там практично нічого не лишилося. Я постійно думаю про керівника цього костюмерного цеху Анатолія Дідківського, який працює на кіностудії майже пів століття – це все його життя. Дивитися на руїни цеху без сліз неможливо – його просто не існує. Зараз в інтернеті поширюється найпопулярніше фото, де видно одну вцілілу стіну. Це саме те місце. Господи, цеху вже немає, а там же сто тисяч костюмів, безліч різних аксесуарів. Загалом, усе-усе.

Дерев’яні полиці костюмерного цеху згоріли вщент. Фото: Вальдемар Горлушко

– Я колись бачила детальний репортаж зі студії, де в одній із кімнат зберігалися різноманітні артефакти, речі зі зйомок “Тіней забутих предків”, чи вони теж зберігалися в костюмерному цеху?

– Ні, це інше приміщення – у нас є експозиція в галереї. Галерея ціла, в ній лише повилітали вікна, двері заклинило, але вона збереглася. Це там, де стоїть карета, і куди приходять на екскурсії. Найцінніші артефакти ми зберегли. А костюмерний цех – це там, де знаходилися костюми, які здавалися в оренду, вбрання з фільмів, знятих на кіностудії та поза її межами – усього цього вже немає зовсім.

Стільки говорили про необхідність наведення порядку в цеху, будівництва нових приміщень для костюмів, адже для їх нормального розміщення було б потрібно чотири таких кімнати. Дуже шкода, бо кіностудія буквально місяць тому, вперше за десять років, була залучена до програми Президента України “Тисячоліття”. Ми подали дитячий проєкт на фінансування і очікували на позитивне рішення. А наш костюмерний цех не дожив до цього.

– Які вказівки директор студії дав співробітникам у цій жахливій ситуації?

– Ми ще не спілкувалися, оскільки з ранку тут перебувають представники Міністерства культури. Пані міністерка (Тетяна Бережна. – Авт.) щойно поїхала. Тому ми ще не проводили загальних зборів. Нарада відбулася лише серед топменеджменту. Заступники генерального директора були на місці вже о п’ятій ранку.

Крім того, сьогодні не всі прийшли на роботу, бо багатьом просто немає куди приходити – робочі місця знищені.

– І останнє: на вашій території є гуртожиток, де проживають деякі співробітники. Там усе гаразд?

– Він теж постраждав, але не так сильно. І, на щастя, усі живі.

Так виглядав костюмерний цех, якого вже немає. Фото: Вальдемар Горлушко

Історична довідка

У 2027 році Національна кіностудія художніх фільмів ім. Олександра Довженка відзначатиме своє 100-річчя. Будівництво Київської кінофабрики ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), яку згодом перейменували на кіностудію, розпочалося навесні 1927 року, і того ж року, у жовтні, тут стартували зйомки дитячого фільму “Ванька і Месник” (режисер Аксель Лундін) – стрічка вийшла на екрани у 1928 році. Також у тому році на студії було знято дві художньо-документальні короткометражки – “Ясла” Михайла Кауфмана та “Одинадцятий” Дзіги Вертова.

З початком створення перших фільмів студія зажила повноцінним, бурхливим творчим життям, адже тут почали збиратися талановиті кіномитці, серед яких був і Олександр Довженко, чиє ім’я нині носить студія. У 1930 році Довженко зняв на Київській кінофабриці свій визначний фільм “Земля”.

З часом Київська кінофабрика стала однією з найбільших кіностудій у СРСР, забезпечуючи близько 50% радянського кіновиробництва. На цій кіностудії було створено понад 1000 найвідоміших фільмів.

За останні роки кіностудія презентувала два повнометражні фільми: “Таємний щоденник Симона Петлюри” (режисер Олесь Янчук) та “Казка про гроші” (режисер Олеся Моргунець), а також один короткометражний дебютний фільм “Чужий” (режисер Святослав Пащук).

З 2024 року посаду директора кіностудії обіймає Андрій Дончик.