
Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Тоді як пересічна людина встигає хіба що шнурки на взутті зав’язати (і то не завжди), 18-річна Поліна Халькевич за аналогічний проміжок часу, 6,5 секунд, здобуває висоту п’ятиповерхового будинку. На етапі Кубка світу зі скелелазіння, що проходив у Мадриді, наша юна спортсменка викликала справжній ажіотаж. На 15-метровій вертикальній поверхні вона спокійно та з азартом випередила грізних суперниць з Іспанії та Китаю, здобувши історичне для себе «срібло» на дорослому рівні. Вона продемонструвала фантастичний результат у дисципліні «швидкість» — 6,41 секунди.
Про психологічні дуелі на висоті, «золотий» фініш, минуле в гімнастиці та великі сподівання юна призерка поділилася з журналістом видання Коротко про.
Пишається досягнутим результатом
– Поліно, нещодавно вам вдалося здобути дебютну медаль на дорослому Кубку світу зі скелелазіння. Що означає для вас це досягнення? Які емоції ви відчували?
– Ця нагорода має для мене велике значення, оскільки це моя перша відзнака на дорослому рівні. Вона символізує початок значної кар’єри та слугує додатковим стимулом для наполегливої праці та руху вперед, незважаючи на будь-які перешкоди.
– Вже у чвертьфіналі, у забігу проти іспанки Леслі Адріани Ромеро Перес, ви показали другий найкращий час у своїй кар’єрі (6,41 секунди). Чи очікували від себе такого вражаючого старту?
– У забігу з іспанкою я усвідомлювала необхідність контролювати хвилювання, адже моя суперниця була сильною та впевненою на цій трасі. Я знала, що здатна показати чистий і швидкий пробіг. Психологічна стійкість відіграла ключову роль.
– Вашим суперником у півфіналі була представниця Китаю. Цей забіг також був надзвичайно швидким. Що сприяло вашій перемозі в ньому?
– Я намагалася не зосереджуватися на потенційній медалі, а просто продемонструвати свій максимум. Протягом траси я відчувала, що йду вровень із суперницею, і розуміла, що фінішна пряма є однією з моїх найсильніших сторін.
– З яким настроєм ви підійшли до фінального забігу проти американки Емми Хант? І що не вдалося в протистоянні з нею?
– Виходячи на фінальний забіг проти Емми Хант, я вже знала, що медаль у мене в кишені, тому почувалася спокійніше. Я розуміла, що суперниця дуже сильна, і була налаштована викластися на повну. Мені вдалося показати хороший час, і, на мою думку, друге місце було цілком заслуженим. Я пишаюся своїм результатом.
– Кому ви присвячуєте здобуту медаль?
– Цю нагороду я присвячую своїй родині, тренерам та всім, хто підтримував мене на цьому шляху та вірив у мої сили. Також я хочу присвятити її Україні та всім українцям. Незважаючи на всі труднощі, які переживає наша держава, ми продовжуємо боротися, працювати та досягати результатів. Для мене велика честь представляти Україну та здобувати для неї цю медаль.


У Мадриді Поліна змогла “пробігти” за 7 секунд. Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Найскладніше після успіхів – не зупинятися на досягнутому
– Як ви почали займатися скелелазінням? Пам’ятаєте свої перші тренування?
– Я займалася художньою гімнастикою у тому ж спортивному комплексі, де проводилися тренування зі скелелазіння. Коли моя сестра покинула гімнастику, я теж не захотіла продовжувати сама. Тоді я була зовсім юною, і мені надзвичайно подобалося спостерігати, як діти швидко піднімаються майже по стрімкій стіні, а потім спускаються вниз на страховці – це здавалося неймовірно захопливим. Ми звернулися до мами, і вона привела нас із сестрою до секції до мого першого тренера, Наталії Михайлівни Кудренко. Вона надзвичайно щира та добра людина, яка завдяки своєму ставленню до тренувань як до пригоди змогла додати мотивації цьому процесу.
– Коли ви виходите на трасу, для вас це більше змагання із собою чи з суперником?
– З психологічної точки зору, це насамперед змагання із собою, зі своїм хвилюванням та переживаннями.
– Ви долаєте свої дистанції неймовірно швидко, з хірургічною точністю – буквально 6–8 секунд на трасі, і все. Але що відбувається у вашій душі протягом цих секунд?
– У ці секунди немає місця емоціям; усе доведено до автоматизму, і я повністю сконцентрована на трасі.
– Чи пам’ятаєте момент, коли відчули, що можете стати не просто хорошою спортсменкою, а однією з найкращих?
– Так, я чітко його пам’ятаю. Все складалося дуже непросто, але я не здавалася і продовжувала працювати на повну силу. Саме тоді я усвідомила, що можу входити до числа найкращих.
– У вас за плечима вже є значні перемоги. Що найважче після них?
– Найскладніше – це підтримувати стабільно високий результат і не зупинятися на досягнутому.
– Що для вас сильніше: страх поразки чи прагнення до перемоги?
– Прагнення до перемоги є сильнішим. Страх поразки завжди присутній, але його можна подолати.
– Який момент ви можете назвати вирішальним у своїй кар’єрі?
– Моє повернення після травми. Саме тоді я досягла свого піку форми і стала сильнішою, ніж будь-коли раніше.
– Ви маєте статус молодої зірки скелелазіння, від якої очікують перемог. Наскільки це психологічно тисне на вас?
– Чесно кажучи, я не надаю цьому надмірного значення.


Своїм першим “дорослим” сріблом дівчина залишилася задоволена. Фото: інстаграм Поліна Халькевич
Сьогоднішня мета – вступ до університету
– Скільки годин на день ви проводите в залі та як відновлюєтеся після таких інтенсивних тренувань?
– У змагальний період я проводжу в залі до 4 годин на день, а поза сезоном тренування можуть тривати довше. Для відновлення я відвідую сауну, приймаю контрастні ванни та регулярно ходжу на масаж.
– Чим ви займаєтеся поза тренуваннями та змаганнями?
– Зараз я готуюся до вступу до польського університету та займаюся оформленням усіх необхідних документів.
– Що для вас є ідеальним відпочинком?
– Добре виспатися вдома та провести час зі своїм хлопцем і родиною.
– Які риси характеру розвинуло у вас скелелазіння?
– Дисципліну, наполегливість, терпіння та здатність не здаватися навіть у найскладніші моменти.
– Як ви бачите себе через 10 років?
– Щасливою людиною, яка займається улюбленою справою, розвивається та має поруч найближчих людей.
– Про що ви мрієте?
– Для мене, як, мабуть, і для всіх українців, головна мрія – це завершення війни та безпека для всіх моїх рідних.
Переглянути цей допис в Instagram