Фото: facebook.com/namu.museum
Численні історичні та архітектурні пам’ятки Києва постраждали під час потужної ракетної атаки 24 травня, серед яких музей “Чорнобиль”, оселя Спілки письменників України, Національна філармонія, Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневий палац), Український дім… Вибухова хвиля також зачепила Національний художній музей України — окрасу вулиці Грушевського. Журналістка Коротко про дізнавалася, що нині відбувається у “будинку з левами”.
Численні пропозиції допомоги
– Можу говорити лише коротко, адже роботи надзвичайно багато, – відповіла на наш дзвінок генеральна директорка музею Юлія Литвинець. – Стан конструкції будівлі ще буде оцінюватися, але те, що ми бачимо: пошкоджені вікна, подекуди обсипалася штукатурка, впала цегла. Зламані центральні вхідні двері, а також двері між залами — білі, красиві, відреставровані… Що ж, доведеться реставрувати знову.
Знамениті леви, що охороняють вхід до музею, на щастя, залишилися неушкодженими, як і загалом фасад. Наразі триває його реставрація, яка розпочалася ще до війни.
– Ми були саме в процесі, тепер, можливо, доведеться починати деякі роботи з нуля, – зауважує директорка.
Після нічних обстрілів. Фото: facebook.com/namu.museum
У неділю, після обстрілів, у музеї працювала комісія для документування пошкоджень. З ранку понеділка розпочався демонтаж завалів, прибирання сотень кілограмів скла та цегли.
– Багато людей телефонували, пропонували свою допомогу. Ми розуміли, що Київ зазнав значних руйнувань, тому прийняли допомогу в тому обсязі, який був вкрай необхідний “на зараз”. OSB-плити — саме такі, як треба, допоміг закупити підприємець Олексій Харько, шуруповерти та плівку для вікон ми отримали від Центру допомоги мистецтву України, від “Софії Київської” прибула команда міцних хлопців. Ну і весь колектив долучився до прибирання, – ділиться Юлія Литвинець.
Від вибухової хвилі відпала ліпнина. Фото: facebook.com/namu.museum
Виставки залишилися неушкодженими
Після повномасштабного вторгнення основну експозицію музею було переміщено до сховища. Під час війни музей функціонував у форматі виставок. Зокрема, у травні діяли дві нові. Перша, під назвою «Сонцесхід», присвячена творчості представника так званого неофіційного мистецтва Анатолія Лимарєва (1929–1985). У п’яти залах музею представлено близько 100 його творів у жанрах живопису та графіки, а також архівні фотографії, зроблені самим митцем та його дружиною. Через свою оригінальність Анатолій Лимаренко не здобув належного визнання за життя; радянські художні ради відмовляли йому в авторських виставках. Така велика колекція картин під одним дахом відбулася лише через понад 40 років після смерті митця.
Виставка, що відкрилася за кілька днів до обстрілу, має назву “Disco Art: у ритмі світла” — це мультимедійний перформанс художників Олега Тістола та Костянтина Мішукова, також відомого як музикант та діджей Голий. «Вступаючи до залу музею, у простір тотальної інсталяції, ви опиняєтеся між минулим і майбутнім, поза часом — саме в цій хвилині, створеній світлом, кольором і звуком, саме в цій хвилині, яка існує, поки ви в ній перебуваєте», — пишуть про цей проєкт на сайті музею.
– Виставки не постраждали, вони були розташовані у внутрішніх приміщеннях, де немає вікон, – повідомляє Юлія Литвинець.
Наразі музей, з очевидних причин, не працює, але директорка обіцяє, що він знову прийматиме відвідувачів та радуватиме новими експозиціями, як тільки будуть завершені роботи з усунення наслідків ворожої атаки.
Працювали всі без винятку. Фото: facebook.com/namu.museum
Леви — це родичі химер
Історія сучасного Національного художнього музею України налічує 127 років. Це один із найбільших та найстаріших мистецьких просторів, спеціально створених для демонстрації та просвіти.
Датою заснування музею вважається 1 серпня 1899 року, коли на першому поверсі будівлі, що зводилася на Олександрівській вулиці, відкрили виставку знахідок історика Вікентія Хвойки з нагоди XI Всеросійського археологічного з’їзду. Власне будівництво — закладка першого каменя — розпочалося у вересні 1987 року. Кошти на музей у рівних частинах виділив тодішній російський уряд та родина відомих українських меценатів Терещенків.
Автором проєкту вважають архітектора Владислава Городецького, але це не зовсім так. Городецький лише доопрацював проєкт, який належав його московському колезі Петру Бойцову, та очолив будівництво. Споруда була задумана та виконана в стилі неокласицизму. Скульптурне оформлення фасаду належить італійцю Еліо Сальї, який багато працював у Києві з Городецьким та за його ескізами оздобив Будинок з химерами, костел Святого Миколая, будівлю нинішнього Нацбанку.
Зведенням музею опікувалося Київське товариство старожитностей і мистецтв, яке ставило за мету збір пам’яток в інтересах науки, а також розвиток естетичного смаку та художньої освіти. У створення простору та експозиції, окрім Терещенків, значний внесок зробили Богдан та Варвара Ханенки, Вікентій Хвойка, Микола Біляшівський та інші видатні діячі тієї епохи.
Леви – окраса вхідної групи музею – на щастя, не постраждали. Фото: facebook.com/namu.museum
Історична довідка
Повернуться після війни
Заклад, офіційно названий Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, було освячено та відкрито для публіки 30 грудня 1904 року. Це була знакова подія, адже в Києві з’явився перший загальнодоступний музей. Відтоді він понад десять разів змінював свою назву, видозмінювалися експозиції, але музей незмінно залишався відкритим для всіх.
У 1919 році, з приходом до влади більшовиків, музей було оголошено “Першим державним музеєм”, куди передали багато націоналізованих приватних колекцій та зібрань різних товариств. У 1934-му історичну та археологічну колекцію виокремили до історичного музею на вулиці Володимирівській. А ще через 20 років на самостійне “проживання” перевели колекції декоративного мистецтва, залишивши на Кірова (так тоді називалася нинішня Грушевського) лише художній напрямок.
На сьогодні відомо, що фонди Національного художнього музею налічують близько 40 000 експонатів, серед яких — шедеври українського живопису, іконопису, скульптури та графіки, починаючи від часів Київської Русі. Знову оглянути найкращі твори українських майстрів ми зможемо вже після війни.
У народі музей називали Київським міським. Поштівка 1900 року. Фото: uk.wikipedia.org