Керівництво держави – від Президента до Прем’єр-Міністра України – не раз підкреслювало, що підготовка до опалювального сезону є завданням загальнодержавного значення. Це означає, що всі державні структури та їхні посадовці мали б об’єднатися для забезпечення стабільності газотранспортної системи України, яка є життєво важливою для української енергетики.
У системі централізованого теплозабезпечення (ТЕЦ, міські котельні) природний газ становить до 90% паливної структури. Від належного транспортування газу українською газотранспортною системою залежить, чи буде взимку тепло в оселях українців.
Не заглиблюючись у деталі транспортування газу, слід зазначити, що для цього процесу, окрім самих трубопроводів, потрібна ціла інфраструктура, яка, зокрема, включає автоматичні газорозподільні станції (АГРС). АГРС застосовуються для зменшення високого тиску газу до встановленого низького рівня та точного його підтримання. Також їх використовують для очищення, підігріву та обліку витрат газу в системі.
Без газорозподільних станцій функціонування газотранспортної системи є неможливим. Саме тому Росія буквально « полює » на такі об’єкти.
Закупівлею мобільних газорозподільних станцій в Україні займається державне ТОВ «Оператор ГТС України», яке у квітні поточного року оголосило проведення трьох тендерів на придбання 13 мобільних АГРС (з пропускною спроможністю 10 000 нм3/год, 50 000 нм3/год та 120 000 нм3/год) на суму понад 1,1 мільярда гривень.
Результати проведення цих трьох тендерів дають підстави припускати, що мобільні АГРС, вкрай необхідні українській газотранспортній системі, так і не будуть поставлені. Чому? По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел») раніше вже були помічені у зриві виконання державних контрактів. А по-друге, вони пов’язані з екс-главою Нафтогазу Юрієм Бойком, який на сьогодні є чинним народним депутатом та керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» (колишня ОПЗЖ), до якої, окрім нього, входив кум Путіна Віктор Медведчук. Отже, проєкт з відновлення енергетичної безпеки України планують передати маріонеткам Росії. Як вони його виконають і чи виконають взагалі – питання риторичне.
Нові «українські» виробники з сумнівними схемами
Однією з умов для участі в тендерах є підтвердження ступеня локалізації – доказ того, що у виробництві товару є частка українського «компонента». Наприклад, що певні елементи товару виготовляються саме на території України, або що питома вага витрат на оплату праці становить не менше певного відсотка.
Ступінь локалізації підтверджує Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати заявку про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації.
І тут починається найцікавіше. І ТОВ «Теплоенергокомплект», і ПрАТ «Факел» подали заявки до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно і буквально за кілька днів до проведення закупівлі. Тобто раніше вони не знали, що є виробниками мобільних АГРС, ніколи раніше їх не виробляли, а за лічені дні до тендера раптом з’ясували, що вони «національний виробник». Щоправда, як ми з’ясуємо далі, з нульовим досвідом…
Саме ці компанії, зазначені на сайті Prozorro, за тиждень до торгів отримали статус «національних виробників» АГРС для участі в багатомільйонних тендерах.
Тобто, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх одразу стало шість! Адже в цій якості, крім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПрАТ «Факел», зареєструвалися ще чотири «поплічники». Про це можна переконатися, просто ввівши слова «Мобільна автоматична газорозподільна станція» на офіційному сайті Prozorro в переліку локалізованих товарів.
Варто зауважити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але отримавши фіктивний статус «національного виробника», можна приховати підконтрольність цих компаній проросійським силам.
Хочете доказів, що статус фіктивний? Їх, як то кажуть, у нас є!
У заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник чітко розкриває собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто вражають. Адже виявляється, що якщо порівняти заявлену Міністерству економіки собівартість АГРС зі ставками на торгах, то виявляється, що ТОВ «Теплоенергокомплект» і ПрАТ «Факел» виграли з ціною, яка суттєво нижча за їхню ж собівартість! Тобто їм взагалі байдуже, що реалізація ними цих проєктів призведе до збитків! Адже вони і не збираються їх виконувати!
Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ще раз – ці документи перебувають у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість її однієї АГРС на 10 000 м3/год складає 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).
Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м3/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Тобто 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» складає нібито 57 342 452,70 грн за одну АГРС, а кількома днями пізніше (11 травня) це саме ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижче собівартості – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове зазнати збитків у майже 27 мільйонів гривень! Розумієте чому?
Аналогічна ситуація і щодо двох інших торгів. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м3/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30 (!) відсотків нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готовий зазнати збитків понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не підеш заради «матушки-росії»…
У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм3/год переможною виявилася ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ «Факел» заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажі трьох АГРС 120 000 нм3/год ПрАТ «Факел» готовий зазнати збитків понад 50 мільйонів гривень!
Таким чином, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб зазнати збитків у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Оце так історія!
А тепер просто простежимо примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємося як «національний виробник», щоб приховати сліди, які ведуть до Росії (нагадаємо, ні ТОВ «Теплоенергокомплект», ні ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не заробітку, а політичної волі «господаря». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення в оселях через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС знищили шахедами, а нові не поставили агенти впливу. Профіт!
Чому ми так впевнені, що контракти будуть зірвані? А ось дивіться.
Терміни поставки мобільних АГРС у тендерах дуже жорсткі. Максимум 5 місяців. А такий товар навіть досвідчені світові компанії на кшталт EMERSON зазвичай виготовляють не менше року. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС – це дуже, дуже (!) складна річ), беруться їх виготовити майже за чотири місяці, та ще й продати на 30% нижче собівартості!
Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне питання – за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки.
Особливо враховуючи, що самі компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.
У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості або означає, що розрахунки локалізації не відповідають дійсності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».
Локалізація задумувалася як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року показали зовсім іншу модель.
Ці закупівлі були продумані та розпочаті ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України», проте, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке теж мало тісні стосунки з ОПЗЖ, ця відрізана від розподілу державних коштів «щупальця» продовжує намагатися керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – будемо бачити найближчим часом.
І на завершення кілька пояснень
Раптова зміна профілю
ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» має основний профіль діяльності, пов’язаний із ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Prozorro показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.
Компанія взагалі не позиціонувала себе виробником обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.
Така ж ситуація і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптом вирішив поставити їх з дисконтом у 18 відсотків від власної собівартості.
Ще цікавіше виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку намалювали похапцем, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.
До чого тут Бойко?
За інформацією в ділових колах, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойком. До речі, протягом багатьох років головним консультантом і лобістом (по суті – «вирішувачем») комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі, такий собі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний із білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання щодо природного газу та газового обладнання в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок з розкраданням коштів Укртрансгазу «зам’яти» проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.
Абсолютно не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звісно, завжди буде зручно перекласти відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.