Фото: facebook.com/namu.museum
Під час інтенсивної ракетної атаки 24 травня було пошкоджено чимало історичних та архітектурних надбань Києва – музей “Чорнобиль”, дім Спілки письменників України, Національна філармонія, Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневий палац), Український дім… Не оминула ударна хвиля і Національний художній музей України – перлину вулиці Грушевського. Що нині відбувається у “будівлі з левами” – вивчала журналістка Коротко про.
Чимало людей висловлювали готовність допомогти
– Можу розмовляти лише коротко, оскільки дуже, дуже багато роботи, – відповіла на наш виклик генеральна директорка музею Юлія Литвинець. – Стан конструкції споруди ще буде досліджуватися, але те, що ми бачимо – це пошкоджені шибки, місцями обсипалася обробка, впала цегла. Зламані головні вхідні двері, двері між залами – білі, гарні, відреставровані… Що ж, будемо знову реставрувати.
Славнозвісні леви, що пильнують вхід до музею, на щастя, неушкоджені, як і в цілому фасад. Зараз триває його відновлення, яке почалося ще до війни.
– Ми саме були всередині цього процесу, зараз, можливо, дещо потрібно буде починати наново, – говорить директорка.
Після ночі обстрілів. Фото: facebook.com/namu.museum
У неділю після обстрілу в музеї працювала комісія з фіксації ушкоджень. Зранку понеділка тут розпочався розбір завалів, прибирання сотень кілограмів скла та цегли.
– Дзвонили чимало людей, пропонували власну допомогу. Ми розуміли, що Київ дуже пошкоджений, тому приймали її в тому обсязі, яка була нам конкретно потрібна от “на зараз”. OSB-плити – саме такі, які необхідні, нам допоміг придбати підприємець Олексій Харько, шуруповерти, плівку для вікон ми отримали від Центру допомоги мистецтву України, від “Софії Київської” прийшла команда міцних хлопців. Ну і весь колектив взявся до прибирання, – розповідає Юлія Литвинець.
Від вибухової хвилі попадала ліпнина. Фото: facebook.com/namu.museum
Виставки не постраждали
Після повномасштабного вторгнення головну експозицію музею перенесли у сховище. Під час війни музей функціонував у режимі виставок. Зокрема, в травні діяли дві нові. Перша під назвою «Сонцесхід» присвячена творчості представника так званого неофіційного мистецтва Анатолія Лимарєва (1929–1985). У п’яти залах музею представлено близько 100 його робіт з напрямків живопису й графіки, а також архівні фотографії, зроблені самим митцем та його дружиною. Через оригінальність Анатолій Лимаренко не отримав належного визнання за життя, радянські художні ради відмовляли йому в авторських виставках. Таке велике зібрання картин під одним дахом відбулося лише через понад 40 років після смерті митця.
Виставка, що відкрилась за кілька днів до обстрілу, називається “Disco Art: у ритмі світла” – мультимедійний перфоманс митців Олега Тістола та Костянтина Мішукова, ще відомого як музикант та діджей Голий. «Заходячи у залу музею, у простір тотальної інсталяції, ви опиняєтесь між минулим і майбутнім, поза часом – саме в цій хвилині, створеній світлом, кольором і звуком, саме в цій хвилині, котра існує, поки ви в ній перебуваєте», – пишуть про цей проєкт на сайті музею.
– Виставки не постраждали, вони були розташовані у внутрішніх приміщеннях, де немає вікон, – каже Юлія Литвинець.
Нині музей зі зрозумілих причин не працює, але директорка обіцяє, що він знову прийматиме і радуватиме новинками відвідувачів, щойно завершать роботи з усунення наслідків ворожої атаки.
Працювали всі без винятку. Фото: facebook.com/namu.museum
Леви – це родичі химер
Історія сучасного Національного художнього музею України становить 127 років. Це один з найбільших і найдавніших мистецьких осередків, спеціально призначених для демонстрації та просвітництва.
Датою заснування музею вважається 1 серпня 1899 року, коли на першому поверсі будівлі, що будувалася на Олександрівській вулиці, відкрили виставку знахідок історика Вікентія Хвойки з нагоди XI Всеросійського археологічного з’їзду. Саме будівництво – закладення першого каменю – розпочалося з вересня 1987 року. Кошти на музей в рівних долях виділив тогочасний російський уряд та родина знаменитих українських меценатів Терещенків.
Автором проєкту називають архітектора Владислава Городецького, але це не зовсім так. Городецький лише доопрацював проєкт, який належав його московському колезі Петру Бойцову, і очолив будівництво. Споруда була задумана і витримана в неокласичному стилі. Скульптурне оформлення фасаду належить італійцю Еліо Салю, який багато працював у Києві з Городецьким і за його ескізами оздобив Будинок з химерами, костел Святого Миколая, будівлю нинішнього Нацбанку.
Зведення музею курувало Київське товариство старожитностей і мистецтв, яке мало на меті збирання пам’яток в інтересах науки, а також для розвитку естетичного смаку та художньої освіти. У створення простору та експозиції, крім Терещенків, багато вклали Богдан та Варвара Ханенки, Вікентій Хвойка, Микола Біляшівський та інші визначні діячі тієї епохи.
Леви – окраса вхідної групи музею – на щастя, не постраждали. Фото: facebook.com/namu.museum
Історична довідка
Повернуться після війни
Установу, яку офіційно назвали Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, освятили і відкрили для відвідувачів 30 грудня 1904 року. Це була знаменна подія, оскільки в Києві з’явився перший загальнодоступний музей. Відтоді він більше десяти разів змінював свою назву, видозмінювалися експозиції, але музей завжди залишався відкритим для всіх.
У 1919 році з приходом до влади більшовиків музей оголосили «Першим державним музеєм», куди передали багато націоналізованих приватних колекцій та зібрань різних товариств. У 1934-му історичну та археологічну колекцію виокремили в історичний музей на вулиці Володимирівський. А ще через 20 років на самостійне «проживання» перевели колекції декоративного мистецтва, залишивши на Кірова (так називалася тоді нинішня Грушевського) тільки художній напрямок.
Сьогодні про Національний художній музей відомо, що його фонди налічують близько 40 000 експонатів, серед яких – шедеври українського живопису, іконопису, скульптури та графіки, починаючи від часів Київської Русі. Знову переглянути кращі роботи українських майстрів ми зможемо після війни.
У народі музей називали Київським міським. Поштівка 1900 року. Фото: uk.wikipedia.org