Фото: facebook.com/EuropeanGymnastics
Європейська гімнастична спілка прийняла постанову про повне повернення російських та білоруських атлетів на всесвітні турніри. Європейські функціонери від спорту не стали заперечувати рішення Міжнародної спілки (FIG) і просто відтворили його, повернувши спортсменам з РФ та РБ право змагатися зі своїми стягами та гімнами. Дане рішення виглядає вкрай лицемірно на фоні того, що українські міста продовжують щодня зазнавати обстрілів.
Олімпійський звитяжець Олег Верняєв поділився з Коротко про своїми міркуваннями з приводу того, чому міжнародні спортивні організації намагаються відійти від дійсності війни, як українські атлети знаходять у собі силу тренуватися після неспокійних ночей через тривоги і чому юридична та інформаційна битва не повинна припинятися.
Світовий спорт робить вигляд, що нічого не відбувається
Олег Верняєв. Фото: Jamie Squire/Getty Images
– Олеже, яка ваша думка щодо цієї постанови?
– Звичайно, ця звістка для нас дуже тяжка і несправедлива. Постанова допустити командні виступи ще й під стягом та гімном держави-агресора виглядає для мене цілковитим абсурдом. Особливо тепер, коли в Україні щодня гинуть люди, коли наші міста знаходяться під постійними обстрілами. Щоночі українці прокидаються від тривог, вибухів і повідомлень про загиблих і поранених. У той час, коли Росія веде війну проти України, світовий спорт поступово все більше робить вигляд, ніби нічого не трапляється.
Для нас це не просто політичне питання чи спортивний спір. Для українців – це про правосуддя, про згадку про померлих, про шану до людей, які сьогодні боронять нашу державу на передовій. І тому бачити повернення російських команд під стягом держави-агресора – дуже обтяжливо морально.
– Що ця постанова Європейської спілки означає для українських атлетів?
– У нашому ставленні до своєї справи це нічого не міняє. Ми так само будемо тренуватися, представляти Україну та виборювати нагороди. Але психологічно це, безсумнівно, важко.
Тому що ми живемо в реальності війни. Чимало спортсменів тренуються під звуки повітряних тривог, після неспокійних ночей через обстріли. У декого рідні воюють на передовій, у декого зруйнований будинок, хтось втратив товаришів, близьких через війну. І на цьому фоні бачити повернення росіян до світового спорту – дуже боляче.
Але разом з тим це дає нам ще більшу наснагу. Ми повинні бути міцнішими, щоб перемагати на світовій арені і щоб саме український стяг був найвище. Сьогодні кожна наша перемога – це не лише про спорт. Це про Україну, про міць нашого народу і про те, що нас неможливо здолати.
Головний засіб – не мовчати
– Чи буде ця постанова оскаржуватися?
– Щодо можливих судових процесів чи оскарження постанови – це вже зона відповідальності спілки. Спортсмени такими питаннями не займаються і не можуть офіційно займатися. Це робить саме українська спілка разом із юристами та профільними організаціями. Звісно, спортсмени підтримуватимуть цей процес публічно, але потрібно розуміти, що подібні справи дуже складні. Це великі юридичні процеси, які потребують сильних міжнародних юристів, часу та значних фінансових ресурсів.
На жаль, сьогодні Україна щодня витрачає величезні ресурси на боротьбу за життя людей, на оборону держави, на ліквідацію наслідків постійних атак. І в цих умовах вести масштабну юридичну боротьбу на міжнародному спортивному рівні дуже непросто. Але я впевнений, що українська сторона робитиме все можливе, щоб нашу позицію почули.
– Можливо, є якісь засоби для боротьби з такою несправедливістю?
– Я думаю, що головний засіб сьогодні – не мовчати. Українські спортсмени, спілки, журналісти, міжнародна спортивна громада повинні постійно нагадувати світові, що війна триває. Щодня Росія обстрілює українські міста, вбиває безневинних людей, нищить лікарні, будинки, спортивну інфраструктуру.
Дуже важливо доносити правду міжнародній аудиторії, тому що з часом у багатьох державах з’являється втома від повідомлень про війну. Але для українців ця війна не закінчилася – ми живемо в ній щодня. Також важливо, щоб міжнародні спортивні організації мали чіткі й однакові принципи. Спорт не може цілком існувати поза дійсністю. Тому боротьба має тривати на всіх рівнях – юридичному, інформаційному, дипломатичному та спортивному.
Тим часом
Уже 28 травня відбудеться Позачергова генеральна асамблея Європейської гімнастичної спілки, де вирішуватиметься доля ратифікації цієї скандальної постанови. Українська сторона зараз веде активну дипломатичну роботу, щоб заблокувати повернення агресора. Ситуацію журналісту Коротко про прокоментувала віцепрезидентка Української гімнастичної спілки, головна тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна:
– Поки що ми не маємо інформації стосовно формату проведення Асамблеї. Вона запланована на 28.05.2026. Для ухвалення постанови потрібна проста більшість. Ми сподіваємося, що голосів для блокування нам вистачить. Зараз ми розглядаємо різні варіанти дій, переважно юридичного характеру. Остаточне рішення буде прийнято залежно від позиції інших спілок.