Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Українська команда ефектно виступила на європейському чемпіонаті з екіпірувального пауерліфтингу (із застосуванням спеціалізованого спорядження). Один із найбільш пам’ятних моментів на змаганні вболівальникам подарувала 39-річна Анастасія Дерев’янко, яка стала абсолютною чемпіонкою у ваговій категорії до 52 кілограмів.
Анастасія підіймає чималу вагу, проте запевняє, що справжня міць – не тільки в її результатах. Абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу зараз виступає на змаганнях не тільки заради нагород. Кожен її вихід – це голос України, Донецької області, і вона продовжує жити й змагатися, незважаючи на війну.
Про тріумф, наснагу та життя поза спортом Анастасія Дерев’янко поділилася в розмові з журналістом Коротко про.
Кожен вихід на платформу – це вже не лише про спорт і міць
– Анастасіє, ви зараз абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу. Що для вас означає цей успіх?
– Кожне з моїх звершень для мене важливе. Тепер кожна поява на змаганнях – це вже не просто про спорт та міць. Це голос держави, згадка про те, що ми існуємо, ми боремося й здобуваємо перемоги, попри все. Звісно, важливо додати до своєї «колекції» ще один титул, але прагненням було зробити так, щоб усі почули гімн нашої держави.
– Як вам ваші результати на ЧЄ в кожній окремій вправі, усе вдалося як планували?
– Присідання – 200 кг. Жим лежачи – 110 кг. Тяга станова – 175 кг. У всіх трьох вправах не виклалася на максимум і не продемонструвала те, на що була здатна. Але – перемогла.
– У який момент цього чемпіонату ви зрозуміли, що все золото буде вашим?
– Я виступаю багато років (22 роки. – Авт.), уже добре знаю своїх конкурентів. Зараз я діюча чемпіонка світу, тому очікувала на найвищі нагороди.
– Дружківка (Донецька область), яку ви представляєте, щодня піддається атакам агресора. Як це впливає на вас психологічно?
– Я проживаю в місті Дніпро – всі стежать за новинами і знають, як зараз важко просто існувати, немає можливості навіть трохи відпочити. Я представляю на міжнародній арені Донецьку область, місто Дружківку, хоча народилася не там, але це місто колись прийняло мене в спортивне товариство, це як рідні та ще один дім. Там з’явилися мої товариші. Мій наставник… Моторошно бачити, як місто руйнують… як знищують усе, у чому колись жили надії…
– Що вас надихає і мотивує у такий скрутний час?
– Надихають діти, сини Сергій та Микола. Їм я показую приклад, що важливо не здаватися, проявляти характер. Мій старший син також зараз займається пауерліфтингом.
Честь прапора для Анастасії – далеко не пустий звук. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Пауерліфтинг – це не про пристрасть, це про рішення
– З чого для вас почалися тренування пауерліфтингом?
– Завжди відчувала, що є мій вид спорту, але не відразу це був саме пауерліфтинг. Однак коли вперше випадково спробувала, усвідомила, що це моє. Коли людина займається тим, що любить, це не важко, просто виходить.
– Що привернуло вашу увагу в цьому виді спорту? Чим він полонив ваше серце?
– Мені швидко стає нудно від одноманітності, тому, мабуть, саме різноманітністю вправ. Оскільки їх аж три, цим мене і привабив пауерліфтинг. Це випробування всього, це непросто, а ще й болісно. Але якщо ти здатний керувати своїм тілом і розумом, це добре працює і приносить результат.
– Що важче: підняти рекордну вагу чи стабільно утримувати високу форму протягом багатьох років?
– Все залежить від прагнення, немає нічого неможливого, форму тримати не важко, завжди є мінімум, який ти точно зробиш, а якщо хочеш рекордів, особистих чи світових, потрібно вже докласти зусиль.
– Що ви відчуваєте в миті, коли виходите на платформу на виконання вирішальної спроби, від якої залежить доля медалей?
– Впевненість. Стриманий, незворушний стан, і одна хвилина, яка покаже всі ті години, тижні, місяці та роки, які ти провела у спортзалах, щоб опинитися там, де ти зараз.
– Чи доводилося вам зіштовхуватися зі стереотипами щодо жінок у силових видах спорту?
– Звісно, як і кожній жінці, ще з юного віку, тому що завжди обирала саме такі види спорту. Але моє життя є доказом того, що це цілком можливо – бути мамою, бути титулованим спортсменом з багаторічним досвідом.
– Нині все частіше українські дівчата в силових видах спорту демонструють чудові результати і стають чемпіонками Європи та світу. Про що говорить ця тенденція?
– Наші дівчата завжди були в трійці лідерів у світі. Силу кожної українки виміряти неможливо, вони дивовижні, кожна.
– Кожен ваш виступ виглядає потужно і красиво. Але що залишається поза кадром?
– Поза кадром залишаються люди, без яких не було б можливості всього цього. Навіть той спокій, що так необхідний у конкретний момент, можливий лише завдяки підтримці.
– Усі ці перемоги, рекорди, вражаючі досягнення – це все наслідок титанічної праці. Наскільки складно морально витримувати подібні речі протягом життя? Чим доводилося жертвувати весь цей час?
– Тут важливо добре пізнавати себе і розуміти, що результат дає не одне тренування, а комплексний підхід. Це не про пристрасть. Це про рішення, мету, інтерес, можливо, навіть перевірку себе.
– Чи є для вас у пауерліфтингу якісь аспекти, які й зараз здаються неймовірними?
– Для мене спорт завжди був частиною мене самої. Мені потрібні прагнення, тому змагання – це як етапи. Я завжди всім говорила, що роблю все, тільки коли мені це до вподоби, якщо колись почну сприймати спорт як роботу, на цьому все закінчиться. Тому досі для мене залишається дивовижним той факт, що мені просто цікаво.
Сини Микола (у центрі) та Сергій – головні мотиватори спортсменки. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Їм те, що люблю, без обмежень, а ось сон – найважливіше в режимі
– Якою ви є поза спортом?
– Мені здається, така як усі, але чомусь усі кажуть, що ні (усміхається. – Авт.). Я активна мама, дружина – це для мене найцінніше!
– Як вам вдається поєднувати спорт і материнство? Що складніше?
– Коли я вдома, я повністю віддаюся родині. Коли в залі, то я зосереджена повністю там. Можливо, це і є секрет того спортивного довголіття, адже намагаюся робити чітке розмежування. Мені не важко бути мамою, мені пощастило, у мене чудові сини, які щодня кажуть, що я найкраща мама у світі – це дає віру, що все роблю правильно.
– Що для вас означає бути сильною жінкою?
– Це точно не про кілограми, це щось більше, про силу духу, про сприйняття світу та людей. Про віру в майбутнє.
– Як ви любите проводити дозвілля?
– Дозвілля майже все належить молодшому сину. Переважно все, що можна придумати на свіжому повітрі. Намагаємося в цей нелегкий час хоч трохи подарувати дітям дитинства.
– Ваш спосіб життя – суворий? Багато заборон?
– Те, що стосується харчування, це завжди індивідуально. У мене все просто – їм те, що люблю, без обмежень. А ось сон вважаю найважливішим у розпорядку кожної людини. У період підготовки до змагань сон у пріоритеті порівняно з усім іншим. Тому якщо виходить поспати хоча б 2 години вдень, це добре. Жодних обмежень чи жорстких розпорядків і не потрібно.
– Чим би займалися в житті, якби не пауерліфтинг?
– Цікаве запитання, навіть не замислювалася над цим. Я ніколи не сиджу без діла, завжди щось роблю. Мабуть, це могло бути що завгодно, і не факт, що надовго.
– Про що мрієте?
– Впевнена, що у всіх нас мрія одна – щоб війна завершилася. А більше нічого й не потрібно.