Фото: Focke Strangmann/picture alliance via Getty Images
Вартість проїзду в міському транспорті Києва може зрости до 30 грн за одну мандрівку з 15 липня – про це повідомили в Київській міській державній адміністрації. Однак, кияни не в захваті від цієї ініціативи влади, вказуючи на те, що навіть у європейських столицях ціни нижчі, а рівень зарплат в Україні не є європейським. Короткий огляд – скільки коштує користування транспортом в інших світових столицях.
У найбільших містах світу транспорт більше не є звичайним способом переміщення пасажирів з одного місця в інше. Він також є інструментом соціальної політики, екологічної стратегії, регулювання автомобільного руху та навіть управління ринком праці. В одних містах поїздка в метро коштує як горнятко кави, а в інших уряд робить проїзд абсолютно безплатним. Одні міста зосереджуються на доступності для широких мас (Сеул), інші – на фінансовій незалежності системи (Лондон), треті – на значному здешевленні завдяки державним дотаціям (Люксембург, Відень).
Лондон
Разова поїздка в метрополітені коштує у столиці Великобританії £2,8–3,4 (близько 150–180 грн), а в автобусі – £1,75 ( 95 грн). Це одна з найдорожчих транспортних мереж у світі, де використовується зональний принцип: чим далі їдеш, тим більше платиш. Лондон поділений на дев’ять тарифних зон, і центр традиційно є найдорожчим.
У місті функціонує система оплати Oyster Card (“Ойстер-картка”) та безготівкова оплата банківською карткою. Пасажир прикладає картку на вході та виході, а система автоматично обчислює вартість поїздки.
Унікальною особливістю системи оплати є ліміт витрат (fare cap). Після того, як пасажир досягає певного ліміту витрат за день (£8,50) або тиждень (£44–45), усі наступні поїздки стають безкоштовними. Це компроміс між високими тарифами та соціальною доступністю.
Транспортна модель Лондона вважається майже ринковою: державні дотації тут мінімальні. Пасажири самі покривають значну частину витрат системи, хоча зберігаються пільги для дітей та людей з інвалідністю, існують знижки для студентів, а пенсіонери мають право на безплатний проїзд. Високі тарифи мають на меті компенсувати низькі державні субсидії та стимулювати віддалену роботу.
У Лондоні все автентично, але дорого. Фото: Mike Kemp/In Pictures via Getty Images
Париж
Минулого року Париж здійснив реформу системи оплати в громадському транспорті. Від складної зональної системи він перейшов до єдиної моделі для регіону Іль-де-Франс. Тут використовується карта Navigo («Навіго»), яка об’єднує метро, автобуси, трамваї та приміські поїзди.
Уряд активно підтримує французький громадський транспорт. Наприклад, роботодавець повинен компенсувати працівнику щонайменше половину вартості проїзного. Це робить транспорт складовою соціальної політики та трудового законодавства.
У Парижі поступово відмовляються від паперових квитків: місто переходить на цифрові проїзні та оплату через смартфон. Пільгові категорії залишаються незмінними: студенти, пенсіонери, безробітні, малозабезпечені сім’ї, багатодітні родини.
Одна поїздка в метро в Парижі коштує €2,55 (115 грн), а в автобусі та трамваї – €2,05 (приблизно 92 грн). Можна придбати квиток на цілий день поїздок за €12,30 (631,6 грн), а місячний абонемент Navigo обійдеться приблизно в €88–90 (4518,6–4621,3 грн).
У Парижі одна карта поєднує поїздки в метро, автобусі, трамваї та приміських електричках. Фото: MARTIN BUREAU/AFP via Getty Images
Берлін
Головний транспортний експеримент Німеччини – Deutschlandticket (“Німецький квиток”). За фіксовану щомісячну плату в 58 євро (2976 грн) пасажир отримує доступ майже до всього міського та регіонального транспорту країни. Це вже не просто міський проїзний, а фактично транспортна підписка в національному масштабі. Однак, цей проїзний не діє на швидкісних поїздах ICE та на деяких комерційних маршрутах.
Разова поїздка тут коштує €3,80 (приблизно 170 грн). Придбаний квиток дійсний у метро, автобусах, трамваях, міських електричках та регіональних поїздах. Пільги надаються школярам (SchülerTicket), отримувачам державної допомоги, пенсіонерам та громадянам з низьким рівнем доходу (Sozialticket, €53 на місяць).
Відень
Австрія – одна з країн, яка почала заохочувати своїх громадян відмовлятися від використання автомобілів. Для цього пропонується унікальна система проїзду в громадському транспорті під умовною назвою «один євро на день». Разова поїздка у Відні коштує €2,40 (близько 108 грн), а річний проїзний на всі види транспорту – €365 (18 732 грн), тобто буквально «євро на день». Це найпопулярніший спосіб оплати проїзду.
Місто свідомо фінансує транспорт, щоб зменшити кількість автомобілів, знизити забруднення повітря та навіть підтримувати соціальну справедливість. В результаті, велика частина мешканців Відня користується саме річними абонементами і може їздити в метро, трамваях, автобусах та на приміських лініях.
Пільги передбачені для дітей, пенсіонерів та студентів, які отримують спеціальний Semesterticket на проїзд.
Люксембург
Люксембург став першою країною у світі, яка повністю скасувала плату за громадський транспорт. Тут можна безкоштовно їздити в трамваях, автобусах та поїздах другого класу. Таке рішення було прийнято з метою боротьби з заторами на дорогах, а також з огляду на високу платоспроможність держави. Однак, для поїздок у 1-му класі, а також для транскордонних маршрутів за межі країни квитки залишаються необхідними.
У Люксембурзі “зайців” не буває, тут все безкоштовно. Фото: Oliver Dietze.
Токіо
Транспортна система Токіо вважається однією з найскладніших і найефективніших у світі. Тут немає єдиного оператора: транспорт поділений між багатьма компаніями. Вартість проїзду в японській столиці залежить як від відстані, так і від транспортної компанії та типу лінії. Головні проїзні карти в столиці – Suica та PASMO.
Основна особливість громадського транспорту в Японії полягає в тому, що перевізники заробляють не лише на квитках. Вони володіють торговими центрами, нерухомістю, станціями, офісами та рекламними площинами.
Разова поїздка в Токіо коштує ¥180–220 (приблизно 50–62 грн). Місячні проїзні досить дорогі, але проїзд на роботу та додому (commuter pass – робочий транспортний абонемент) оплачує роботодавець, цей пункт є обов’язковим у трудовому договорі.
Токійська система вважається однією з найскладніших та найефективніших у світі. Фото: Shoko Takayasu/Bloomberg via Getty Images
Сеул
У столиці Південної Кореї одна з найкращих транспортних систем у світі за співвідношенням ціни та якості. Разова поїздка коштує 1500 вон (приблизно 45 грн), і при цьому пересадки між автобусами та метро – безкоштовні. Система розглядає поїздку як єдиний маршрут, а не як окремі подорожі.
Літні мешканці Сеулу користуються громадським транспортом безкоштовно, а для дітей та молоді передбачені знижки. Карта для поїздок – T-money.
Нью-Йорк та Вашингтон
У Нью-Йорку використовується flat fare (фіксована плата незалежно від відстані). Можна проїхати кілька зупинок або перетнути майже все місто – ціна не зміниться. Система OMNY дозволяє оплачувати поїздки банківською карткою або смартфоном. Разова поїздка коштує $2,90 (приблизно 120 грн).
Транспортна система Вашингтона орієнтована в першу чергу на пасажирів, які проживають в передмісті. Вартість проїзду залежить від відстані, часу доби та завантаженості лінії. У години пік поїздки значно дорожчі, вартість однієї поїздки – від $2 до $6,75 (приблизно 82–280 грн).
Така ситуація відображає американську модель, де транспорт часто організований навколо щоденної міграції з передмість до центру міста та назад.
Пекін
Китай активно підтримує свій громадський транспорт як елемент міської стабільності та економічного розвитку. У великих містах оплата повністю цифровізована – можна сплатити за проїзд через QR-коди, WeChat, Alipay або мобільні додатки.
Одна поїздка коштує від 3 юанів (приблизно 17 грн). Остаточна вартість залежить від відстані (чим довший маршрут, тим вища ціна).