Памʼяті розвідника-навідника Богдана Мартинюка (псевдонім «Смерч») Хвилина мовчання 17.05.2026 09:00 Укрінформ Вже в першому бою виніс з-під ворожого вогню чотирьох товаришів по службі
Богдан походить з Вінницької області, народився у селищі Біличин.
У Ялтушківській школі про Богдана згадують як про старанного та сумлінного юнака. Він обожнював спорт та захоплювався військово-спортивною грою «Джура», де виконував обов'язки ройового. Розповідають, у цих змаганнях виявляв стійкість та потяг до звитяги. А ще любив футбол і волейбол, займався легкою атлетикою.
Богдан не встиг «назбирати» розлогої біографії. Проте у пам’яті жителів села залишив теплі спогади. Односельці говорять про нього, як про людину витриману та чемну, приязну, порядну і відверту, котра з повагою ставилася до колег та старших.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на фах «Будівництво та цивільне будівництво». Після другого року навчання хлопцю довелося перейти на заочну форму навчання та поїхати на заробітки за кордон. Там працював інженером з монтажу тепличних конструкцій, а після повернення в Україну продовжив роботу на будівництві. Працював за спеціальністю, оскільки отримав кваліфікацію техніка-будівельника.
Однією з його мрій було створити родину. Богдан любив музику, зокрема, співати та декламувати реп. Захоплювався полюванням, яким його ще в дитинстві зацікавив батько. Тому, вмів орудувати зброєю. Дотримувався здорового способу життя.
Він долучився до армії 1 серпня 2023 року. Взяв собі псевдонім «Смерч». Після кількох тижнів підготовки у Краматорську воював поблизу Кліщіївки на Донеччині. Служив у військовому підрозділі 5 ОШБ розвідбатальйону РСР розвідником-навідником.
З товаришами по службі Богдан мав теплі відносини. Його перший бойовий вихід був нелегким: коли відбувся контакт із супротивником і з’явилися перші «трьохсоті», Богдан витяг з-під вогню чотирьох поранених колег, врятувавши їм життя. За це його нагородили відзнакою у вигляді особливого шеврону бойового підрозділу.
За час служби «Смерч» вдало виконав ще декілька непростих бойових завдань. А згодом Богдана та його групу відправили на нове завдання в районі Кліщіївки. На жаль, воно для хлопців стало останнім. 5 жовтня 2023 року під час просування на позиції їх група, яка опинилась на відкритій ділянці, потрапила під інтенсивний артилерійський обстріл росіян. 22-річний оборонець загинув від ушкоджень, несумісних із життям.
– Він був людиною, на котру можна було покластися в будь-якій ситуації. Відповідально ставився до кожної справи. Не любив зухвалих та лицемірних людей. Був тим, з ким хотілося жити, товаришувати, відпочивати, любити, будувати спільне майбутнє.. З ним впевнено могла почуватися навіть незнайома особа. Богдан був з тих, хто завжди залишає приємний слід в серцях та душах людей, з якими він спілкувався, – зазначено у повідомленні Барської міської ради.
Рідні та приятелі Богдана висловлювали свою скорботу через його смерть.
– Втрата такої людини, як Богдан, – це невгамовний біль, який і після року загибелі ще в наших серцях і ніколи нас не покине… Це було щастя з ним товаришувати, спілкуватись, ділити радощі цього життя. Зникла така можливість і назавжди залишила темну пляму і тільки теплі спогади, – писав друг "Гарячий".
Пам’ять Богдана Мартинюка вшанували у рідній школі: 20 березня на будівлі Ялтушківського ліцею, де він навчався, відкрили меморіальну табличку.
– Богдан, знаний побратимам під псевдонімом «Смерч», був уособленням енергії та міці. Спортсмен, будівельник, мисливець — він звик долати труднощі. Він поліг зі зброєю в руках, як справжній вояк, боронячи майбутнє своїх чотирьох похресників та сестри, яку безмежно любив, – відзначили на відкритті дошки.
Вічна шана Герою!
Антоніна Мніх
Фото з родинного архіву та Барської міської ради
За матеріалами Барської міської ради
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання