Фото: інстаграм Поліна Бугрова
Вітчизняний бадмінтон офіційно перейшов на якісно новий етап: 22-річна Поліна Бугрова та 20-річна Євгенія Кантемір привезли з Іспанії “бронзу”, ставши першими в історії держави призерками значущого чемпіонату Європи у цій дисципліні.
Про те, яким чином випадкова репліка вчителя музики відкрила шлях у великий спорт, чим доводиться жертвувати заради тріумфів і чому вітчизняна школа бадмінтону стає небезпечною силою в Європі, Поліна Бугрова поділилася в бесіді з журналістом Коротко про.
Ми стали витривалішими у складних ситуаціях
– Поліно, вам разом з Євгенією вдалося дивовижне – вперше в історії України на серйозному чемпіонаті Європи з бадмінтону було здобуто медаль! Що означає для вас це звершення?
– Це надзвичайне почуття, коли усвідомлюєш, що зробив щось епохальне для своєї країни. Безумовно, це було дуже і дуже здорово. Крім того, я в одиночці була дуже близько до своєї особистої медалі, мені забракло всього двох балів. Шкода, але наступного разу спробую зробити цей крок.
– Як для вас проходив турнір в іспанській Уельві?
– Від самого старту турнір протікав успішно. У нас був абсолютний контроль над усім, що відбувалося. У нас все вдавалося, все реалізовувалося так, як і було заплановано.
– Чи передбачали перед початком ЧЄ, що привезете додому медалі?
– Звісно. Але намагалися не акцентувати увагу саме на цьому. Тому що, коли ти надмірно розмірковуєш про те, що це історична подія, то потім все може обернутися проти тебе. Ми усвідомлювали, що потрібно бути максимально зосередженими і просто продемонструвати свій максимум на майданчику.
– Кому присвячуєте цю перемогу?
– Ми присвячуємо її усій Україні, українському народу. Наша мета – показувати, що ми змагаємося і ми прогресуємо навіть у такі скрутні часи, як зараз у нас в державі.
У бадмінтон привела… музична школа
– З чого для вас розпочинався бадмінтон?
– Це був такий момент… Я навчалася в музичній школі, це був ліцей мистецтв. І я була не надто худорлявою дівчиною, скажімо так. Моя викладачка з фортепіано зауважила мені, що я неестетично виглядаю на сцені і мені варто трохи скинути вагу. І ось таким чином я пішла у єдину секцію, яка була у мене в школі, – це був бадмінтон.
– Бадмінтон – це про фізичну підготовку, тактику чи швидкість реакцій?
– Це про все водночас. Це і про тактику, і про фізичну підготовку, і про швидкість реакцій. І про організованість. Це такий вид спорту, в якому ти не можеш бути просто фізично підготовленим або просто мати чудові здібності з ракеткою. Тобі потрібно бути всебічним.
– У який момент ви зрозуміли, що для вас бадмінтон більше, ніж захоплення?
– Відверто кажучи, як тільки почала займатися бадмінтоном, я якимось чином по-іншому розкрилася з емоційного боку. І мені це стало імпонувати. Там же у мене були і приятелі, я почала тренуватися, згодом почала і навчання прогулювати заради тренувань. Так поступово все і трансформувалося у професійний формат.
– Чим вас полонив цей вид спорту?
– Я не можу стверджувати, що я прийшла і мені одразу було чудово. Воно якось пішло і пішло. Я відчувала, що я на своєму місці, що це вид спорту, який мене захоплює, що мені тут до вподоби.
– Який епізод у кар’єрі ви можете назвати визначальним?
– Моя кар’єра тільки набирає обертів. Але, безумовно, вже траплялися і критичні, складні етапи, коли було нелегко. Але все це – шлях до титулів, ментальної стійкості та впевненості у собі.
– Ви виступаєте як у парі, так і в одиночному форматі. У чому полягає відмінність особисто для вас?
– Для мене відмінність у тому, що я переважно одиночний гравець. Парний розряд мені буває складно грати, бо я не зовсім добре розумію, як у парі має все функціонувати. Але таке комбо, яке у нас є з Євгенією, на мій погляд, у нас досить класне, виходить давати раду в парі.
– Які сильні сторони у вашого з Євгенією дуету?
– Мені здається, що це така протилежність характерів. Вона більш стримана, а я більш енергійна. І у нас протилежні по відношенню одна до одної здібності, що й чудово доповнює наш дует.
– Чи трапляються у вас розбіжності у поглядах на тренувальний процес чи тактику на гру? Як вирішуєте суперечливі робочі питання?
– Усі робочі питання, тактику на гру – все це визначає наш тренер. Ми не приймаємо таких важливих рішень, тому що наша задача – максимально викладатися в грі. А задача тренерів – максимально чітко пояснити нам, що ми повинні зробити, на якій швидкості грати і як діяти.
– Які роздуми у свідомості під час вирішальних розіграшів?
– У такі моменти найкраще – зосередитися саме на тому, що тобі необхідно зробити, і механічно виконувати цю роботу. Емоції та роздуми дуже заважають. Тому ти повинен просто грати.
– Наскільки важливим у бадмінтоні є вміння контролювати емоції?
– Мені здається, що у бадмінтоні це одне з найважливішого. Всі, хто грає на високому рівні, мають чудову підготовку, але у вирішальні моменти гри тиск найбільший, і коли тобі потрібно щось зробити, на перший план виходять твоя концентрація і те, як ти контролюєш емоції.
Поліна Бугрова та Євгенія Кантемір (праворуч) із завойованою нагородою. Фото: інстаграм Поліна Бугрова
Прагну великої кількості титулів
– Якби не бадмінтон, то що б обрали у житті?
– Як я і говорила, я займалася у ліцеї мистецтв, тож, можливо, цим займалася б у житті і надалі. Але, можливо, і обрала б якусь модельну діяльність, тому що в дитинстві мала досвід у фотографії. Точно сказати не можу, але гадаю, що це було б щось креативне.
– Чим полюбляєте займатися у вільний від спорту час?
– Полюбляю прогулянки з друзями або з командою, полюбляю книжки, фільми, серіали, переглядаю українські передачі на зразок «МастерШеф» або якісь драми. У якісь творчі періоди можу займатися малюванням.
– Який стиль одягу поза спортом вам до вподоби?
– Мені імпонує мінімалістичний стиль, до душі скандинавський, і ще мені личить французький стиль. Кежуал не люблю, тому що майже все життя в ньому проходить. І я намагаюся вдягати сукні або підбори чи щось повсякденне, щоб відійти від спортивного стилю.
– Чи є у вас улюблені бренди?
– Ну, це цікаве запитання. Я полюбляю сучасні українські бренди, такі як PAPAYA, Baginskiy мені дуже подобається з капелюшками та інші українські бренди. Імпонують і французькі, і італійські марки, але немає можливості купувати багато подібних речей, тому що я їх потім не використовую. Воно потім у мене в гардеробі, воно гарне і надовго, але його не дуже багато.
– Що вас мотивує і надихає?
– Те, що я усвідомлюю, що у мене великий потенціал. Я можу багато чого досягти у цьому житті. Плюс мене мотивує незнання того, наскільки далеко я можу зайти. І також мені кортить довести собі і всім, що Україна може бути сильною і здобувати медалі на будь-якому рівні змагань.
– Про що мрієте?
– Я мрію про щасливе життя, про реалізацію всіх своїх мрій. На даний момент всі вони пов’язані з бадмінтоном, безумовно. Я прагну великої кількості титулів. І прагну бути ракеткою номер один у світі.