Фото: TOBIAS SCHWARZ/AFP via Getty Images
У 2026 році США та Ізраїль атакували Іран, щоб не дати режиму аятол створити атомну зброю. Зараз Трамп на переговорах вимагає від Ірану відмови від збагачення урану. Для чого Ірану ядерна зброя та як і з якою метою її планували розробити – у статті Коротко про.
Іран прагне переговорів… Перемовини зайшли в безвихідь… Протягом тижня надходили суперечливі звістки про стан справ навколо перемовин про мир в Ірані. Ситуацію ускладнював і Дональд Трамп, який у сумбурних публікаціях в соцмережах переходив від «знищення цивілізації» до закликів припинити вогонь і блокувати Ормузьку протоку.
Щоб краще розібратися в ситуації, Коротко про шукає відповіді на прості питання: чому Ірану взагалі знадобилася ядерна зброя і чому її так побоюються.
Коли і з якої причини Іран надумав створити ядерну програму
Іранська ядерна програма бере початок за часів правління шаха Мохаммеда Рези Пехлеві у межах співпраці зі США – «Атом для миру» – у 1950–60-х роках. Після Ісламської революції в Ірані реалізацію проєкту зупинили, проте вже у 1980-х, у розпал війни з Іраком (1980–1988), Тегеран відновив розробки.
Ірано-американський науковець та письменник Валі Наср у своїй праці «Велика стратегія Ірану» вважає, що ядерна програма Ірану – це свого роду потяг до самостійності.
Він зазначає, що прагнення до абсолютного суверенітету зумовлене трагічною історією Ірану. У XIX столітті Іран опинився між британською та російською імперськими державами. У XX столітті британські нафтові компанії експлуатували його нафтові багатства. Двічі його лідерів – у 1941 та 1953 роках – було усунено британцями та американцями. У 1953 році внаслідок організованого ЦРУ перевороту було скинуто популярного прем’єр-міністра Мохаммеда Мосаддега через його вимогу контролювати нафтові родовища Ірану. Жодна подія в сучасній іранській історії не залишила такого глибокого сліду, як повалення Мосаддега. Для аятоли Хомейні це стало доказом того, що Іран не керує своєю долею та своїми енергетичними запасами.
Тому – потрібна зброя, яка викликатиме повагу і страх. Після війни в Іраку (2003) і падіння Саддама Хусейна в Тегерані зміцнилася думка, що держава без ядерної зброї є вразливою.
Дані на 2025 рік. 80% ядерних арсеналів належать США та Росії, але активно збільшує кількість Китай
Позиції Ірану та Ізраїлю
Проте сам Іран завжди спростовував прагнення отримати атомну зброю, заявляючи, що будує лише мирні об’єкти. Аналітики вважають, що мета Ісламської Республіки полягає в досягненні статусу «порогової держави» – здатної оперативно виготовляти бомби у випадку потреби, але не опинятися в статусі країни-ізгоя, який може виникнути через саме володіння зброєю.
Як приклад таких країн називають Японію, Південну Корею та ПАР (володіли атомною зброєю ще у 1990-х роках, а потім відмовилися) – ці країни мають всі технічні можливості для швидкого початку виробництва атомної зброї.
До речі, аятола Хаменеї ще на початку 2000-х років видав фетву про неприпустимість ядерної зброї в ісламі. Хаменеї підтвердив її у 2019 році.
Але, звичайно, багато хто у світі, і особливо в Ізраїлі, вважає, що все це маскування реальних розробок атомної зброї.
Ізраїльська концепція безпеки базується на впевненості, що держава може зіткнутися зі знищенням, якщо війна піде не за планом. Водночас, чимало експертів із зовнішньої політики застерігають, що Іран з атомною зброєю становитиме значну загрозу для Ізраїлю та серйозний виклик інтересам Сполучених Штатів і їхніх союзників на Близькому Сході.
Чому США та Ізраїль атакували саме тепер?
У травні 2025 року Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило, що іранські запаси збагаченого урану, близького до збройового, зросли приблизно на 50 відсотків за останні три місяці. За оцінками МАГАТЕ, це збільшення наблизило Іран до можливості мати достатньо збагаченого урану для десяти ядерних боєголовок, що і стало поштовхом для початку операції США під назвою «Опівнічний молот». Після ударів у червні 2025 року Білий дім заявив про «знищення» іранських ядерних об’єктів. Однак, супутникові знімки показали, що Іран швидко відновив деякі з них.
Процес збагачення урану для створення як цивільної ядерної енергії, так і ядерної бомби, в основному, однаковий. Відомо, що для цивільної ядерної енергетики достатньо урану, збагаченого до 3,67%, у той час, як для ядерної зброї необхідний рівень чистоти 90%. Після досягнення 60% чистоти, як у випадку з Іраном, перехід до 90% не займає багато часу.
За таких обставин, виготовлення ядерної бомби (у випадку з Іраном – 10 одиниць) може зайняти від 3 місяців до року.
Тому, ймовірно, Ізраїль і США почали готуватися до нападу у 2026 році. Хоча і вели переговори, сподіваючись переконати Іран добровільно відмовитися від накопиченого урану.
Іран стверджує, що це відповідь на односторонній вихід США з угоди (СВПД), яку у 2015 році підписав Барак Обама і скасував санкції проти Тегерана.
Як ви гадаєте – хто ж скасував цю угоду у 2018 році і знову ввів санкції? Дональд Трамп! Тож нинішня війна в затоці – це ніби голлівудська драма про особисту неприязнь або глибоку змову. Саме за часів Трампа ситуація в Ірані стає критичною.
Центрифуги на підприємстві зі збагачення урану в Натанзі, Іран. Фото: IRIB/AP
Ядерна зброя в Ірані: що далі
Існує два варіанти розвитку подій – сприятливий для світу і несприятливий.
Сприятливий: якщо Іран погодиться на капітуляцію, незалежно від того, чи це справедливо.
Несприятливий: якщо Іран вирішить розпочати виробництво ЯЗ. Згідно з джерелами Reuters, серед іранських прихильників жорсткої лінії дебати щодо того, чи варто Тегерану володіти ядерною бомбою у відповідь на ескалацію американо-ізраїльської агресії, стають все більш гучними і наполегливими.
Ідею виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) – загрозу, яку раніше озвучували лише прихильники жорсткої лінії, – все частіше обговорюють у державних ЗМІ разом з ідеєю, раніше забороненою в суспільстві, про те, що Іран повинен безпосередньо прагнути до створення атомної бомби.
Цього тижня державні ЗМІ процитували слова політика-радикала Мохаммада Джавада Ларіджані, брата високопоставленого чиновника Алі Ларіджані, який загинув внаслідок авіаційного удару цього місяця, який закликав Іран призупинити свою участь у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Отже, як і у 2018 році, від Трампа знову залежить, чи зможе він заспокоїти ситуацію, чи хаос триватиме і загрожуватиме ядерній безпеці у світі.