Фото: nffu.org.uа
Українська фехтувальна школа вже багато років утримує позицію однієї з найпотужніших на планеті, систематично наповнюючи державну скарбницю золотими медалями Олімпійських ігор, світових та європейських першостей. Успіх Аліни Дмитрук, яка виборола бронзу на нещодавньому кадетському чемпіонаті світу, – чергове підтвердження, що славні традиції продовжуються, а на зміну видатним спортсменам підростає гідна юнь.
Репортер Коротко про поговорив з молодою призеркою і вияснив, чому на арені характер іноді важливіший за бездоганну техніку.
Вдалося виграти герць одним уколом
– Аліно, ви змогли завоювати бронзу кадетського ЧС з фехтування. Які були ваші роздуми та почуття в момент, коли ви усвідомили, що медаль – ваша?
– Це була комбінація щастя та полегшення. Весь фехтувальний сезон був дуже інтенсивним, а день змагань – дуже тривалим і складним, тому в той момент я відчула, що всі зусилля були не даремні. Разом з тим залишилося відчуття, що могла продемонструвати кращий результат.
– Наскільки вагомий у фехтуванні даний фактор психологічної впевненості у тріумфі над конкретною противницею?
– Нерідко все вирішується не лише майстерністю, а тим, як ти почуваєш себе на арені. Переконаність дає значну перевагу. Однак впевненість повинна базуватися на поєднанні технічної, тактичної та фізичної підготовки.
– Який герць був найбільш важким?
– Майже на кожному змаганні є такий вирішальний герць, який визначає, як далеко ти можеш просунутися. На цьому ЧС для мене таким став поєдинок за вихід в 1/16 з Ярден Девідсон (Ізраїль). На початку герцю я вперто намагалася діяти в нападі, але опонентка добре трималася, і мені не вдавалось наносити уколи, відставання швидко збільшувалось, я дуже програвала. Але після перерви завдяки настановам мого наставника Андрія Орліковського мені вдалося трохи змінити тактику і виграти цей герць одним уколом. Фехтування – це такий спорт, який вчить не опускати руки і боротися до кінця. І навіть коли ти суттєво програєш на початку, завжди є шанс повернути перебіг поєдинку на свою користь і перемогти.
Поразки заохочують до тренувань, а звитяги задовольняють прагнення
– Фехтування – непростий вид спорту. Наскільки важливою під час двобою є така навичка, як управління емоціями?
– Це один з найважливіших аспектів. Якщо не контролювати себе, можна втратити концентрацію і програти бій.
– Які емоції ви переважно відчуваєте під час двобою? В душі ви спокійні? Чи навпаки – хвилюєтесь?
– Я намагаюся максимально сконцентруватися на самому поєдинку. Є напруга, але вона допомагає бути пильною і швидко реагувати.
– Нерідко кажуть, що бокс – це свого роду шахи. А що скажете про фехтування?
– Як особа, далека від боксу та шахів, я вважаю, що дане порівняння не зовсім доречне. Шахісти обмірковують свої кроки значно глибше, ніж боксери, а пропущений удар, ймовірно, впливає на ухвалення рішень зовсім інакше, ніж втрата фігури. Фехтування ж приваблює мене своєю швидкістю, точністю, відчуттям миті. Надзвичайно цінними для мене є зміна тактик під час поєдинку, вміння фехтувати в нападі та в обороні. Мене завжди захоплювало це відчуття, коли супротивник, шукаючи дистанцію і готуючи атаку, несподівано пропускає укол, перетворюючись з хижака на жертву. Фехтування – це відносно безпечний вид спорту, хоча і травми, і синці трапляються.
– Що більше вплинуло на ваш розвиток як спортсменки і як особистості – перемоги чи поразки?
– Більше – поразки, тому що саме після них ти аналізуєш, робиш висновки, тренуєшся і вдосконалюєшся. Поразки спонукають до тренувань, а звитяги задовольняють особисті амбіції.
– На вашу думку, що важливіше – більше фехтувати першим номером чи підлаштовуватися під суперницю?
– Найкраще – поєднувати. Важливо мати свої сильні сторони, але ще важливіше – вміти пристосовуватися.
– Стиль фехтування і характер фехтувальника перегукуються з тим, яким він є в житті?
– Часто так, але не завжди. Трапляється, що людина на арені та в житті – зовсім інша.
У фехтуванні один точний укол може вирішити долю поєдинку. Фото: інстаграм Аліна Дмитрук
Моделінг? Можливо, як цікавий досвід
– Якою ви є в житті? Який у вас характер?
– Я цілеспрямована, але разом з тим люблю простоту і легкість у спілкуванні.
– Вам ближче порядок і дисципліна чи свобода і певна хаотичність?
– Скоріше – баланс. У спорті – дисципліна, а в житті хочеться більше свободи.
– Які риси характеру у вас сформувало саме фехтування?
– Дисципліну, витривалість, здатність не здаватися і швидко приймати рішення. Оскільки ми постійно їздимо на змагання, мені довелося швидко подорослішати і стати більш незалежною.
– Які книги та кіно вам до вподоби? Яка музика?
– Люблю різне, залежно від настрою. І фільми, і музику обираю під те, що хочеться в конкретний момент. Мені цікаво читати біографії відомих особистостей та видатних людей, нещодавно читала про Марію Кюрі та Лесю Українку. Зараз багато часу займає навчання, оскільки я закінчую 11-й клас і готуюся до вступу в університет, тому на читання художньої літератури майже не залишається часу.
– Чи бачите ви себе колись в ролі моделі?
– Можливо, як цікавий досвід – так, але спорт зараз на першому місці.
– Про що ви мрієте?
– Про перемоги не лише у спорті, а й про реалізацію себе в житті. Хочу подякувати всім захисникам і захисницям нашої держави, завдяки яким у нас є можливість жити і тренуватися в Україні, а також підіймати прапор нашої країни на міжнародних змаганнях.
Аліна не проти спробувати себе в ролі моделі. Фото: інстаграм Аліна Дмитрук
Про спортсменку
Аліна Дмитрук, українська фехтувальниця (шпага)
Вік: 17 років.
Місто: Львів.
Тренери: Андрій Орліковський (заслужений тренер України, наставник олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної), Зоряна Семеряк.
До своїх 17 років Аліна вже здобула відзнаки всіх рангів на світових першостях. У її доробку є золото світового рівня в командному заліку серед юніорок, а індивідуальні виступи на кадетських чемпіонатах світу принесли їй срібло в китайському Усі (2025 р.) та бронзу в бразильському Ріо-де-Жанейро (2026 р.). До цього списку потрібно додати і титул чемпіонки Європи в особистому заліку.