Фото: Коффріні/AFP через Getty Images
Після безпорадної поразки у грі із збірною Швеції та пропуску фінального етапу ЧС-2026 футбольна спільнота держави знову підняла питання щодо необхідності звільнення головного наставника команди Сергія Реброва.
Знову, оскільки аналогічна ситуація виникала на ЧЄ-2024, коли збірна так само безславно поступилася у двобої зі збірною Румунії. Тоді виконком УАФ (Української асоціації футболу) проаналізував результати діяльності тренерського штабу та, визнавши їх в цілому задовільними, продовжив угоду з Ребровим. Наразі ситуація може повторитися: подібний аналіз відбудеться після «товариського» матчу, який не має турнірного значення, з Албанією 31 березня.
Якщо ж Реброва все ж таки звільнять (або він сам піде у відставку, що малоймовірно), то той, хто стане наступним очільником збірної, повинен володіти певними перевагами над попередником. Що цілком зрозуміло, чи не так? Який сенс замінювати “одне на інше”? Кого та чому вболівальники і експерти бачать на даній позиції – досліджував журналіст Коротко про.
Італієць Андреа Мальдера
54-річний Андреа Мальдера – італійський професіонал і, за інформацією інсайдерів, основний претендент у списку кандидатів УАФ. Це саме той іноземець, якому не потрібно роз’яснювати, де розташована база у Кончі-Заспі. Італієць вже працював у збірній України у «славний період» Андрія Шевченка (2016–2021 рр.). У той час наша команда демонструвала, можливо, найбільш вражаючий футбол у своїй історії, кульмінацією якого став чвертьфінал Євро-2020.
Перевагою Мальдери вважається глибока тактична обізнаність, оскільки його часто називають “інтелектуальним центром” будь-якого тренерського колективу. Після України Андреа працював в англійському «Брайтоні» із відомим нам Роберто Де Дзербі, який у 2021-2022 роках керував тренерським штабом донецького «Шахтаря». Це збільшує його значущість в очах ключових гравців.
Крім того, Мальдері не потрібна адаптація, він обізнаний з усіма нюансами української збірної. Вірогідний головний недолік італійця в тому, що у свої 54 він ще жодного разу не був головним, обмежуючись ролями асистента. Йти на ризик та брати на себе відповідальність – досвід, якого йому явно не вистачає.
У команді при Андрії Шевченкові Андреа Мальдера називали «мозковим центром». Фото: ФБ Андреа Мальдера
Іспанець Унаї Мельгоса
50-річний Унаї Мельгоса – іспанський наставник, який тренує молодіжну збірну України U-21. Тобто він вже повністю інтегрований у структуру національних команд України. Його кар’єрний шлях неординарний. Розпочинав як спеціаліст з психології в академії «Атлетік Більбао», що значно вплинуло на його тренерський метод. Згодом Мельгоса працював із юнацькими командами, зокрема в «Динамо» (Київ). Згодом він став частиною штабу Сергія Реброва у клубах «Ференцварош» та «Аль-Айн», а пізніше приєднався до структури національної збірної України.
Його підхід ґрунтується на розвитку гравців, командній психології та поступовому впровадженні тактичних рішень. На відміну від Мальдери, він знає, як це – бути «першим», але існує інша проблема. Унаї не має досвіду роботи на найвищому рівні з дорослими командами. Чи вистачить йому лідерських якостей, щоб керувати колективом та приймати тверді рішення у відповідальні моменти – питання, на яке поки що немає чіткої відповіді.
Тому як технічний кандидат на сьогодні та перспективний проєкт у майбутньому – можливо. Призначення прямо зараз – малоймовірне.
Унаї Мельгоса давно працює із українськими молодіжними збірними. Фото: УАФ
Португалець Паулу Фонсека
53-річний Паулу Фонсека – найбільш знакова та відома особистість, чиє ім’я постійно фігурує у фанатських дискусіях. Для України це «свій іноземець»: три роки із трьома «золотими дублями» у донецькому «Шахтарі» зробили його одним із найуспішніших іноземних тренерів в історії України. Фонсека не лише знає наш чемпіонат, він пов’язаний з Україною родинними зв’язками: свою теперішню дружину, колишню донеччанку Катерину Остроушко, він зустрів саме в Україні. Фонсека всіляко підтримує Україну у війні та при кожній нагоді це підкреслює.
Перевагою португальця є створення атакувального, домінуючого футболу. Його команди («Рома», «Лілль», «Мілан») завжди грають першим номером, що відповідає бажанню вболівальників бачити «видовище». Авторитет у колективі буде беззаперечним: для гравців збірної, які виступають за кордоном, Фонсека – це постать світового рівня.
Головний та вирішальний недолік – фінансова та кар’єрна недосяжність. Перебуваючи на піку форми, португалець має попит у європейських грандів, і залучити його до української збірної зараз – завдання з області фантастики. Крім того, специфіка роботи в національній команді абсолютно інша, ніж у клубній: Фонсека звик до щоденної роботи на полі, а у збірній, де на підготовку є лише кілька днів, його складні тактичні схеми можуть просто не встигнути реалізуватися. Загалом шансів на його призначення майже немає, але мріяти дуже хочеться. Що вболівальники активно і роблять, називаючи його у різних опитуваннях бажаним кандидатом №1.
Паулу Фонсека пов’язаний з Україною сімейними узами, його дружина – ексдончанка Катерина Остроушко. Фото: інстаграм Пауло Фонсека
Українець Мирон Маркевич
75-річний Мирон Богданович Маркевич – патріарх української тренерської школи та єдиний у списку кандидат, який символізує «традиційну» мудрість і величезний досвід. Для нього посада у збірній – це невирішене питання: у 2010 році він залишив команду непереможеною, не програвши жодного поєдинку, за особистим бажанням через розбіжності з позицією футбольних функціонерів. З тих пір уболівальники постійно закликали «повернути метра».
Маркевич – це символ стабільності та здатності максимально використовувати наявні ресурси, як це було у його «Металісті» та фіналі Ліги Європи з «Дніпром» під його керівництвом. Перевагою Мирона Богдановича є інтуїція щодо гравців та здатність організовувати злагоджений футбол навіть за умов обмеженого часу.
Вік та тривала перерва в активній діяльності на високому рівні – це головні недоліки кандидата. Існує ризик, що взаєморозуміння між метром та молодим поколінням легіонерів може не скластися. Для багатьох Маркевич залишається ідеальним «кризовим менеджером», але питання, чи готовий він до тривалого марафону, залишається відкритим.
Уболівальники давно просять повернути до збірної Мирона Маркевича. Фото: wikipedia.org
Українець Юрій Вернидуб
60-річний Юрій Вернидуб – найбільш харизматичний і вольовий кандидат. Його репутація «справжнього чоловіка» та тренера-максималіста формувалася протягом десятиліть. У його біографії були наполегливі єврокубкові битви із «Зорею» та перемога над «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» на чолі молдавського «Шерифа». Вернидуб – це втілення суворої дисципліни та непохитного характеру, що робить його кандидатуру ідеальною для тих, хто хоче бачити у збірній перш за все «запал у очах» та строгий порядок.
Перевагою фахівця є вміння створювати конкурентоспроможні команди з обмежених ресурсів та талант мотиватора. Він не боїться авторитетів і вміє знаходити спільну мову зі складними гравцями. Його призначення стало б сильним патріотичним сигналом, враховуючи його чітку громадянську позицію та особисту відвагу.
Основний ризик пов’язаний саме з його запальним темпераментом та авторитарним стилем керівництва. Існує ймовірність, що «іскри», які завжди літали у клубах Вернидуба, в умовах національної команди можуть призвести до конфліктів із зірками. Крім того, його футбол часто називають прямолінійним, і зовсім не факт, що цього вистачить для рівного протистояння у матчах із топовими суперниками, де потрібна тактична різноманітність. Втім, у матчі з тією ж Швецією Україна при ньому якщо б не виграла, то точно дала б відсіч. Зробила б те, чого так і не вдалося досягти Реброву.
Наразі Юрій Вернидуб працює з «Нафтчі» в Баку, але від збірної навряд чи відмовиться. Фото: Azerisport.Com