Найсильніша жінка планети Ольга Лящук: Арнольд вручив трофей, обійняв та погладив по щоці

Фото: інстаграм Ольги Лящук

Українська силачка Ольга Лящук здобула втретє перемогу у своїй спортивній кар’єрі на одному з найпрестижніших чемпіонатів світового силового спорту – Arnold Strongwoman Classic 2026. Ольга виборола золото, ставши кращою з-поміж десяти найміцніших жінок світу.

Ця звитяга робить Ольгу Лящук найбільш титулованою силачкою в історії: в її активі три перемоги на Arnold Classic, звання «Найсильнішої жінки світу» 2022 року, а також тріумфи на Strongest Woman in the World та Shaw Classic Open.

Однак легендарна атлетка не збирається зупинятися на досягнутому. Про свої плани, задуми та завдання Ольга розповіла у бесіді з Коротко про.

Пообіцяла Шварценегеру ще повернутися знову

– Ольго, ви втретє стали найсильнішою на планеті, і це робить вас найбільш титулованою силачкою в історії. Що для вас значить це досягнення?

– Переповнюють емоції навіть зараз, незважаючи на те, що минуло вже кілька тижнів з того моменту, як Арнольд вручив мені вже третій кубок, обійняв та погладив по щічці. Цю перемогу я присвятила українському народу, який воює за свою державу та існування. Хочу продемонструвати всім, що ми найкращі, ми не відступаємо і йдемо до фіналу. Усе, що повинно бути нашим, неодмінно буде.

– Цього разу змагання в Коламбусі проходили напружено. Після першого етапу у вас із головною суперницею були однакові результати. Чи вірили в перемогу?

– Я була впевнена, що Бог на моєму боці і він допоможе мені подолати все. Я не здавалася і вірила в свій успіх. Власне, так і сталося.

– Які слова вимовив Арнольд Шварценеггер під час нагородження?

– Сказав «вітаю» і поцікавився, як довго я тренувалася, щоб здобути такий результат. Я відповіла, що тренування тривали по 4,5 години на день незалежно від умов: чи то сніг, буря, чи ураган. Я завжди усвідомлювала, що не можна пропускати заняття, якщо я хочу виграти. Він ще спитав, чи повернусь я наступного разу. Я відповіла: «До скорого!»

– Чи залишилися у вас ще спортивні амбіції? Здається, усі вершини вже скорені.

– Так, на «дошці мрій» у моєму спортзалі зазначено, що я маю намір встановити світовий рекорд цього року та перемогти у змаганнях Rogue Invitational у Шотландії, які відбудуться 23–25 жовтня 2026 року.

Серед десяти найкращих атлеток світу Ольга довела – їй немає рівних. Фото: інстаграм Ольги Лящук

Як би не було складно, не відмовляйтеся від власної мрії

– Як ви свого часу прийшли у силовий спорт?

– У мене з дитинства було прагнення – стати чемпіонкою світу. Але коли я займалася легкою атлетикою і стрибками з жердиною, була лише чемпіонкою України серед юніорів. Коли я грала у збірній з регбі-7, ми з колективом двічі здобули першість на чемпіонаті Європи. Коли перетягувала канат на чемпіонаті світу, наша команда зайняла п’яту позицію. Тобто виходило непогано, але не на відмінно.

Перехід у стронг приніс результат. Я займалася вісім місяців без перерв і перемогла на чемпіонаті у Фінляндії. Тоді моя мрія здійснилася! Потім виникла інша – поїхати в Америку і виграти «Арнольд Класік». Мені п’ять разів відхиляли у візі. Держава намагалася допомогти, але нічого не вдавалося. А в Києві я була зовсім сама. Рідні залишилися на батьківщині в Донецьку, їм теж потрібна була підтримка.

Працювала без перепочинку: працювала по 12 годин на день і тренувалася, тренувалася, тренувалася! Це було дуже важко. Але я розуміла основне: ніколи не слід відмовлятися від заповітної мрії. А ще мені завжди траплялися добрі люди, які допомагали. Мій перший наставник Михайло Гераскевич (так, батько Владислава), менеджер Олександр Соколинський та багато інших.

– Коли ви відчули, що дійсно сильніша за багатьох?

– Коли мені виповнилося 35 років, і я перейшла на два тренування на добу. Зараз мені 40, і я усвідомлюю, що це не край моїх можливостей. Зараз з’явилося чимало революційних засобів для відновлення, тому цілком реально почувати себе на 20 років молодшою.

– Що допомагало долати перешкоди?

– Я ніколи не обирала простий шлях і завжди говорила собі: «Незабаром буде легше!». Так і відбулося. І, повторюся, мені щастило на людей. Насправді українці дуже щирі та привітні, я рада, що я українка. Слава Україні та українцям, які здобувають перемоги!

– Що б ви порадили початківцям-атлетам?

– Визначати цілі та безперервно до них прямувати. Знайти наставника, щоб ми були близькі по духу, щоб він вірив у вас більше, ніж ви самі. І пам’ятати: якщо щодня робити потроху, то обов’язково досягнете того, до чого прагнете.

У вільний від тренувань час спортсменка любить подорожувати. Фото: інстаграм Ольги Лящук

Тренер пообіцяв подарувати пса за перемогу

– Що змінилося у вашому житті з вересня 2023 року, коли ми розмовляли минулого разу? Ви так і проживаєте у США?

– Так, я поки що тут проживаю. Мені надали грін-карту, хоча це коштувало чималих коштів ($43 000). Я переїхала до Вашингтона з провінційного Нешвілла. У столиці дуже дорого, але багато безкоштовних музеїв – цим і користуюся. З’явилися нові приятелі, які підтримують Україну. Звичайно, сумую за улюбленим Києвом. Чекаю, коли закінчиться війна: хочу відвідати хрещеників, їх у мене багато, і з’їздити на могилу до тата до Донецька.

Тут я кажу собі: це тимчасово, це просто поїздка. Щоб відчути себе як вдома, потрібно придбати своє помешкання, завести песика, одружитися та народити дітей. Мабуть, тоді я буду по-справжньому щасливою.

– Що з переліченого вже вдалося реалізувати?

– Будинок взяв у кредит мій коханий, але поки що нічого про нього сказати не можу. Ось вийду заміж – тоді поділюся. А тренер Денис Бережник пообіцяв: якщо виграю «Арнольд Класік 2026», подарує мені песика. Отже, все в процесі, тут все не так швидко, як ми звикли.

– У чому полягає секрет вашого спортивного довголіття?

– Секрет полягає в тому, що після змагань я намагаюся добре відпочити – і емоційно, і фізично. Люблю поїхати до океану – навіть якщо для цього доведеться влізти в борги. Не можу стверджувати, що живу тут на широку ногу, в Україні у фінансовому плані я почувалася вільніше. Але я дуже люблю подорожувати, це мене надихає. Люблю природу, водоспади. Земля дарує багато енергії: я навіть ходжу босоніж по траві та піску. Намагаюся так само добре відпочивати, як і тренуватися.

– А як же ваші грядки? У Нешвіллі ви вирощували овочі для борщу, а на новому місці?

– Днями накупила горщиків і землі. Закінчимо розмову – піду висаджувати кактуси та ананаси. На балконі вже є овочі в горщиках. За умовами оренди на лужку біля будинку я не маю права нічого висаджувати, там господарюють місцеві «зеленбудівники». А ось на власному балконі роблю все, що заманеться!

– Яка ви поза тренажерним залом?

– Цікава мандрівниця. Світ такий чудовий, і поки є нагода, треба насолоджуватися кожною миттю. Це в мене з дитинства.

– Якою ви були дитиною?

– Енергійною та допитливою. Шукала скарби у дворі, пекла картоплю у фользі. Могла в сукні вилазити на дерева, висіти на турніку або крутити “сонечко” на гойдалках на 360 градусів. Це було екстремально, але мені подобалося. Ми жили в той час, коли не було мобільних телефонів і все літо проводили на вулиці або біля озера з друзями. А ще мама інколи вивозила мене відпочити до моря – у Мелекіне, неподалік Маріуполя. Тоді Азовське море здавалося більшим і безмежнішим, ніж зараз океан десь на Гаваях.

– Про що мрієте зараз?

– Про особисте: сім’ю, песика та дітей. Про будинок з ділянкою землі, де зможу посадити дерева та овочі. І головне для всіх нас – щоб війна нарешті закінчилася і все повернулося, як було. Щоб люди були добрішими і підтримували один одного. Це дуже прості нібито бажання…

Ольга мріє про свій будинок та свій город. Фото: ФБ Ольга Лящук