Останній шлях Ханни: як жила та працювала славетна собака-рятувальник з Павлограда

Фото: ФБ Павлоградський пошуково – рятувальний кінологічний загін «Антарєс»

Виявляла людей там, де вже не залишалося жодної надії. Ішла по сліду крізь бетон, куряву, смерть і поверталася з позитивним результатом. Трудилася, навіть коли недуга забирала енергію. Про добермана Ханну, котра врятувала більш як 170 життів, про те, як віддала своє існування заради людей – у статті Коротко про.

Навчали з тримісячного віку

“Хай земля їй буде пухом, лети на райдугу”… Так на кончину добермана Ханни зреагували українці. У скорботі – всі співробітники Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс», де вона служила.

– Це був неповторний пес, – зазначають в «Антарєсі».

На рахунку Ханни тисячі розшукових та пошуково-рятувальних операцій у Київській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Сумській, Кіровоградській, Херсонській, Миколаївській областях. Ханна відшукала понад 170 людей у надзвичайно складних обставинах. Працювала на руїнах після влучань ворожих ракет, її долучали до поліцейських завдань, у проєкт «На щиті». Ханна отримала нагороди «Чотирилапі оборонці» від Кінологічної Спілки України.

На рахунку Ханни сотні пошукових та пошуково-рятувальних місій. Фото: ФБ Павлоградський пошуково – рятувальний кінологічний загін «Антарєс»

– Усе її буття – це розшук, – розповідає Коротко про очільниця Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс» Лариса Борисенко. – Ханна знаходила навіть тоді, коли від людини залишалися лише мізерні сліди. Працювала там, де минали роки після трагедій. Розшукувала та виявляла живих та загиблих.

Вже маючи невиліковну хворобу, Ханна вражала своєю пристрастю до праці. На сьому добу після ракетного удару в Запорізькій області вона виявила під завалами живого чоловіка. Це був один із вдалих та останніх пошуків Ханни.

У центрі «Антарєс» Ханну виховували понад 6 років. З нею стали займатися, коли їй виповнилося лише 3 місяці. І вже тоді це маленьке цуценя виказувало надзвичайний талант. Наприклад, коли вловлювала запах нібито потерпілого, то припинити її було майже неможливо, зупинялася буквально за метр до знахідки.

Ханна знаходила навіть тоді, коли від людини залишилися лише крихітні сліди. Фото: ФБ Павлоградський пошуково – рятувальний кінологічний загін «Антарєс»

Дружила з дітьми, любила звірят

З часом Ханна перетворилася на показного добермана. На вигляд, дуже серйозного.

– Але насправді вона була такою доброю, – нишком витирає сльози Лариса. – Чудово ладнала з дітьми, любила інших тварин. Була абсолютно не агресивною. Тут є такий нюанс: ми не працюємо з агресивними псами. Ханна була чудовим псом.

Окрім пошукової діяльності, Ханна брала участь у терапевтичних заходах, допомагала людям у психологічному плані. Її допускали навіть до реанімації Центрального шпиталю Західного регіону.

Окрім пошукової роботи, Ханна брала участь у терапевтичних візитах, допомагала людям психологічно. Фото: ФБ Павлоградський пошуково – рятувальний кінологічний загін «Антарєс»

– Ще однією особливістю Ханни була її іноді потішна міміка та рухи, – згадують співробітники центру «Антарєс». – Наприклад, полюбляла показувати команду «Зайчик» або «Соромно».

Але тяжка робота далася взнаки на самопочутті собаки. Саме служба на завалах після ракетних ударів підірвала її здоров’я. Після численних операцій рік тому Ханні діагностували смертельну хворобу – онкологію.

– Лікарі давали їй 2-3 місяці життя, але сила любові творить дива, Ханна прожила ще рік, – розповідає Лариса. – Ми бачили, що вона добре почувалася. І вирішили, якщо Ханна виявить бажання їхати на роботу, то нехай їде. Уявіть: під’їжджає робочий автомобіль, відчиняються двері – і Ханна миттю біжить, першою заскакує в автівку. Вона прагнула працювати.

Ще тиждень тому собака активно тренувалася, мала виступ в одному з торгових центрів Павлограду. Її фізичний стан зовсім не викликав занепокоєння. Але раптом собаці різко стало гірше.

– Намагалися її реанімувати, але почалося ураження нервової системи, і за декілька днів Ханна «згасла», – каже кінологиня.

Зі слів фахівців, хвороба Ханни – це результат роботи на місцях “прильотів”.

– Там не тільки уламки, але й токсичні речовини – фактично вся таблиця Менделєєва, – додає Лариса. – Від такої роботи потерпають і люди, і собаки. Наразі декілька наших тварин, які працюють на завалах, перебувають на лікуванні, одна в реанімації.

– Скільки часу потрібно, щоб підготувати до роботи таку Ханну? – запитую.

– Роки тренувань, – відповідає Лариса. – Собак тренуємо за власною авторською методикою, яка є однією з найкращих у світі. Щоб собака злагоджено працював із провідником, щоб вони стали одним цілим і розуміли один одного без слів – це приблизно 2-3 роки. Робота з собаками дуже копітка. Наші тварини не живуть у вольєрах, а мешкають поруч із нами. Ханна жила разом зі своєю власницею Кариною Колісниченко, спала з нею в одному ліжку. Це величезна втрата, яку складно прийняти….

Редакція Коротко про щиро висловлює співчуття усьому пошуково-рятувальному кінологічного загону «Антарєс» і особливо провідниці Ханни – Карині Колісниченко.

Ханна зі своєю людиною – Кариною Колісниченко. Фото: ФБ Павлоградський пошуково – рятувальний кінологічний загін «Антарєс»