Олег Саакян: Війна в Ірані підняла важливість України в очах Західних країн
Фото: Маджид Саиди/Getty Images
Специфіка поточного світового ладу така, що конфлікт в одному регіоні земної кулі неминуче позначається на конфліктах в іншому. Чіткий приклад – взаємозв’язок збройних дій в Ірані та Україні, оскільки по суті там і там одні й ті ж дійові особи: іранські безпілотники Росія використовує в Україні, а США прагне «врегулювати» суперечки і в Ірані, і в Україні.
Як збройний конфлікт в Ірані здатний вплинути на війну в Україні, а саме на американську та європейську підтримку Києва, чому ці війни взаємопов’язані та які вигоди і недоліки від цього для України, журналіст Коротко про з’ясовував у політолога Олега Саакяна.
Україна в стратегічному плані виграє від конфронтації на Близькому Сході
Політолог Олег Саакян. Фото: ФБ Олег Саакян
– Яким чином війна в Ірані може бути пов’язана з Україною, як одне позначається на іншому?
– Виключно через призму міжнародної безпеки та світової торгівлі. На нас впливає вартість нафти. У негативному сенсі це певною мірою позначається і на Росії, але в позитивному сенсі – це переміщення озброєння і, відповідно, утворення локальних дефіцитів та збільшення вартості на озброєння.
Крім того, цей зв’язок є, з погляду руйнування глобального порядку, адже ми бачимо, що із ситуацією на Близькому Сході зовсім не можуть впоратися ні ООН, ні всі організації, пов’язані з цим. Та й увесь світ, сформований на монополярній орієнтації на Сполучені Штати, теж нічого не може вдіяти. Європа не почала брати участь на стороні Сполучених Штатів, і навіть держави Перської затоки, перебуваючи під постійним прицілом Ірану, все ж не поспішають приєднуватися до Сполучених Штатів та Ізраїлю. Тому взаємозалежність обох воєн тут наявна лише побічно через всесвітні тенденції та процеси прямого перетікання.
– До цих двох збройних конфліктів так чи інакше причетні Сполучені Штати. Чи змінилося їхнє ставлення до України від початку війни в Ірані і яким чином?
– Передусім, вони в зовсім різних ролях дотичні до Ірану та України. У випадку російсько-української війни за адміністрації Трампа це радше посередник, який намагається досягти зупинення вогню будь-яким способом, зокрема, неприйнятним для України.
У випадку на Близькому Сході Сполучені Штати є активно атакуючою стороною. Тому цілком очевидно, що це абсолютно різні ролі, абсолютно різні способи бачення і різний діапазон інтересу та ступінь залучення.
Щодо зміни ставлення до України, то я не думаю, що воно змінилося і що воно залежить від ситуації на Близькому Сході, з погляду адміністрації Трампа. Безсумнівно, для міжнародної спільноти війна на Близькому Сході в контексті ролі та впливу України стала моментом визнання ролі суб’єктності України як донора безпеки, а не тільки її отримувача. Йдеться про тему технологічних та технічних рішень щодо протистояння “шахедам”, про які Україна попереджала і пропонувала ще задовго до цієї операції, і, зрештою, до допомоги, за якою вони зараз звертаються.
– Тобто це позитив для України від війни в Ірані?
– Так, безумовно. Якщо говорити про політичні вигоди для нас, то в стратегічному плані ми від теперішнього витка конфронтації на Близькому Сході виграємо. Адже фіксується, що підтримка України залежить не від миттєвого ажіотажу, а це серйозний і постійний процес.
Наприклад, зараз увага Західних країн перемістилася на Близький Схід. І що, хіба від цього програми допомоги Україні припинилися чи зменшилися? Чи їх переглянули? Знову ж таки – ні. Тому що ми чітко вписані в бюрократичну, політичну, фінансову, економічну безпеку та логіку Західних країн. І підтримка України будується не на емоціях, а вже на чіткому аналізі та на ухвалених програмах і проєктах. Тобто це вже цілком раціональне партнерство і підтримка. Як і роль України, яка зросла як донора безпеки.
Так само, як і усвідомлення того, що ми беремо участь у глобальній війні, де досвід України є унікальним і важливим для партнерів, адже якраз Іран і вся «коаліція негідників» успішно навчаються у Росії.
Україна вже не держава-клієнт, а держава-партнер
– А яким чином Київ може все це використати на свою користь?
– Використовувати це як аргумент для посилення співпраці. Наприклад, в нас є нестача на ракети PAK-2 і PAK-3 для Patriot, і можемо просити у західних партнерів надати нам альтернативні засоби ураження для того, щоб вирішувати те саме завдання.
Відносно дронів та інших технологій з України, ми можемо просити союзників про допомогу для створення інфраструктури з їхнього виробництва, для того, щоб капіталізувати та конвертувати цей український ресурс. Тобто це питання створення цілого циклу інфраструктури взаємодії, співпраці на взаємовигідних умовах та інтеграції з Україною цілої низки зацікавлених сторін.
Зрештою, це питання світового порядку і систем колективної безпеки, яке знову стає актуальним. Тобто це дає змогу Україні актуалізувати себе в іншій ролі, що ми вже НЕ держава-клієнт, а держава-партнер. У якої теж є чому навчитися, до чого прислухатися і є в чому співпрацювати. Іншими словами, ситуація на Близькому Сході підвищує українську суб’єктність.
– Разом з тим війна в Ірані має очевидні мінуси для України: це відвернення уваги від допомоги Україні, зменшення американських збройних можливостей, які витрачаються на війну в Ірані, та зняття нафтових санкцій з Росії…
– Це, безумовно, забирає увагу. Але чи від цього стане менше постачання зброї – ні. Пріоритет підтримки України і цінність української безпеки, з погляду забезпечення світової стабільності, теж не зменшилися.
Щодо зняття санкцій з Росії, то так, частково зняття цих санкцій відбувається. Але чи дасть воно Росії зараз змогу отримати надприбутки? Знову ж таки – ні. Тому що, по-перше, яка з держав зараз на піку збільшення ціни на нафту буде закуповувати нафту у великих обсягах? Жодна. Всі держави, навпаки, зараз зменшують кількість закупівлі нафти і купують її виключно стільки, скільки це необхідно, щоб підтримувати свої запаси. Але ніхто зараз не буде закуповувати її масово. Отже, Росія може отримати трохи більше грошей, але при зменшенні загального об’єму ринку нафти.
По-друге, ні Європа, ні G7, ні Британія – ніхто не має наміру знімати санкції. Відповідно, кораблі “тіньового флоту” Росії і надалі можна арештовувати. А це означає, що зі збільшенням загальносвітової ціни будуть рости і ціни на російську нафту. Інакше її не будуть купувати.
І по-третє, як тільки ситуація врегулюється, всі санкції будуть повернені назад. Це питання тижнів, навіть не місяців. Бо для того, щоб їх скасувати, Трампу необхідно все це протягнути через Конгрес. А цього не вдасться зробити, оскільки у США проміжні вибори в Конгрес вже близько. Відповідно, ми можемо отримати потім повернення цих санкцій і навіть в більш жорсткому вигляді.
Тим більше, що і світові ринки відреагують на розблокування Ормузької протоки, яке відбудеться протягом тижнів, можливо місяця, різким падінням ціни на нафту. Тобто ніхто не буде зараз, розуміючи, що все це повернеться, не буде переорієнтовуватись на довготривалі закупівлі нафти у Росії. Це просто нереально і нераціонально.
Зараз починати переговори з Росією, з точки зору американців, – недоречно
– Чи може збільшення цін на нафту через Іран опосередковано прискорити відмову Європи від російської енергії?
– Ні, я не думаю, що це особливо прискорить цей процес. Я вважаю, що тут все буде відбуватися досить планомірно. Єдине, що може прискоритись, так це повернення до ядерної енергетики, наприклад в Німеччині, і до певної додаткової диверсифікації енергоносіїв. Але, знову ж таки, я не вважаю, що це буде настільки стресова ситуація і настільки тривала, яка критично на це вплине.
– Володимир Зеленський сказав, що переговори про мир між Україною, США та Росією перенесено на наступний тиждень. Чи означає це, що тема України стала менш пріоритетною для союзників України?
– Безперечно, для Штатів зараз тема переговорів щодо російсько-української війни менш пріоритетна, ніж ситуація на Близькому Сході. Оскільки там немає жодного навіть проміжного результату.
Тому починати переговори з Росією було б, на думку американців, недоречно. Тому зараз переговори дещо переносяться. І це для нас дуже добре, адже для нас чим менше імітацій у переговорному процесі, тим краще, бо такі переговори не мають жодних перспектив.