Політолог Володимир Цибулько – про розлад між монобільшістю та президентом і вірогідну мобілізацію депутатів
Фото: Андрея Нестеренко/Global Images Ukraine via Getty Images
У Верховній Раді фіксується погіршення дієвості співпраці між президентом та парламентською більшістю. Кілька невдалих голосувань за урядові пропозиції вказує на внутрішні розбіжності всередині фракції «Слуга народу». Очевидно, що ситуація наближається до парламентської кризи, якщо вже не досягла її. Про причини втрати контролю над монобільшістю, юридичні аспекти мобілізації депутатів та перспективи утворення уряду національної єдності – в інтерв’ю Коротко про міркує політолог і колишній депутат Верховної Ради Володимир Цибулько.
Депутати монобільшості не бажають бути «політичними кріпаками»
Політолог і колишній депутат Верховної Ради Володимир Цибулько. Фото: ФБ Володимир Цибулько
– Чому депутати з монобільшості перестали підтримувати голосуванням ініціативи президента і уряду, в чому полягає причина конфлікту з президентом?
– Існує чимало причин. Проте основна – це ставлення Зеленського до своїх депутатів і до фракції загалом як до «політичних кріпаків». І вони це відчували вже давно. З ними ніхто не здійснював комунікацію, ніхто не брав до уваги їхні інтереси, особливо мажоритарників. У них навіть не було належної комунікації з Кабінетом Міністрів. Раніше депутат мав змогу надсилати запити, і уряд на це реагував, проте зараз цього немає.
А тепер їх, по суті, перетворили на таку безправну групу «кнопкодавів». Інша причина – серед них є ті, хто почав думати про продовження політичної діяльності, і вони усвідомили, що в складі «Слуг народу» такої діяльності їм не збудувати. Тому вони зараз шукають спосіб, як позбутися цього тягаря і відповідальності за всі дії фракції «Слуг народу».
Наприклад: нагадаю, що завдяки зусиллям Офісу президента останні два роки в соціологічних опитуваннях згадувалася «партія Зеленського», а не партія «Слуги народу». Це принижувало депутатів цієї фракції. Вони збагнули, що ніхто не розраховує на можливість їх збереження в політиці. І тому принаймні частина з них вирішила уникнути хоча б політичної відповідальності «партії Зеленського», адже їм не хочеться бути винними у всьому. Депутатам-бунтівникам від «Слуг народу» потрібні більш чіткі та гарантовані відносини, а на сьогодні вони усвідомили, що Офіс президента їм нічого не гарантує.
– Зараз називають і іншу причину бунту: багато «слуг» перебувають під слідством через корупційні підозри, а влада не бажає їх захищати?
– Насамперед, сама влада їх залучила до протиправних дій, коли роздавала конверти. І ті, хто брав конверти, вони ж не замислювалися і були впевнені, що захищені з боку Офісу президента, оскільки це сам Офіс президента організував їм таке додаткове «харчування». А тепер виявляється, що Офіс президента перед законом не може їх захистити, і 54 депутати вже перебувають під слідством. Проте це ж наслідки не лише їхньої діяльності, окремого депутата, це ж колективна діяльність вищого керівництва, яке годувало їх спочатку конвертами, а потім з’ясувалося, що це стало причиною розслідувань і за це треба відповідати.
Погрози мобілізацією виглядають несерйозно
– А чи правда, що приблизно 50–60 народних депутатів начебто розглядають можливість достроково скласти свої повноваження?
– Я нагадаю, що скласти повноваження приблизно 15–17 членів фракції «Слуги народу» хотіли ще 2 роки тому. Їх фактично шантажували, тримали в тяжких умовах, і одні депутати втекли за кордон та уникли відповідальності за діяльність фракції, а інші, бідніші, так і залишилися надалі «на прив’язі» в Офісу президента.
А зараз частина монобільшості погрожує скласти мандати тому, що об’єктивно в інтересах частини депутатського корпусу потрібно перезавантажити парламент і утворити коаліцію. Адже в межах коаліції депутати зі «Слуг народу» отримають і матимуть більше прав, ніж у межах власної монобільшості. І частина депутатів це чудово розуміє.
– Тобто дійсно 50–60 депутатів можуть скласти свої повноваження?
– Так, оскільки вони ніяк не змогли себе проявити в Раді. Адже депутатська діяльність, якщо щиро ставитися до своїх повноважень, – це робота, коли ти зайнятий 24/7. Це я кажу як колишній депутат парламенту. 24/7 – це коли ти прагнеш принести якусь користь своїй країні. Проте якщо ти просто пішов у Раду, щоб захистити свої капітали, то це інша лінія поведінки. І, по суті, більшість депутатів, які не мали серйозної кваліфікації, серйозної освіти, вони не змогли нічим проявити себе. Вони слухняно виконували волю керівництва, і все. Вони не виявили себе ні в чому, і зараз хочуть залишити парламент, оскільки в нормальному бізнесі заробляли набагато більше грошей, ніж у депутатському статусі, перебуваючи на «короткому повідку». Тому вони хочуть піти з Ради.
– Президент Зеленський пригрозив неслухняним депутатам мобілізацією на фронт. Чи можлива реальна мобілізація депутатів?
– Ці погрози виглядають несерйозно. Насамперед, депутат захищений мандатом, і щоб його мобілізувати, потрібно змінювати законодавство, а законодавство змінюють самі депутати. Коло замкнулося. Зеленський може, звісно, погрожувати, проте він нічого зробити не зможе, оскільки питання мобілізації депутатів перебуває в руках самих депутатів, і вони ніколи за це не проголосують.
Крім того, конфліктуючи з депутатами, Володимир Зеленський ставить під загрозу ухвалення важливих для України законів, наприклад, євроінтеграційних. «Закуситися» з депутатським корпусом означає, що цей пакет євроінтеграційних законів точно зупиниться. Тобто зневага і зарозумілість щодо депутатів своєї ж фракції з боку Офісу президента отримує відповідь від депутатів.
Вихід із кризи – утворення нової парламентської коаліції
– Як президенту і парламенту потрібно виходити з цієї кризи?
– Існує єдиний рецепт, який давно вже відомий. Наприклад, Ізраїль, де в день атаки на країну було утворено уряд національної довіри. А оскільки вибори до парламенту зараз в Україні провести не можна, щоб утворити новий уряд, то потрібно просто переформатувати Верховну Раду і створити уряд національної єдності.
І в нас є чудовий досвід 2014 року, коли фракція «Партії регіонів» Януковича, усвідомлюючи, що він втягнув їх в абсолютно злочинні дії, вирішила вимолити прощення в українського народу. Вони переформатувалися і увійшли в нову коаліцію, яка обрала Олександра Турчинова головою Верховної Ради. Це дало змогу ухвалювати закони, необхідні на той момент надзвичайного стану. Тобто нам і зараз необхідно переформатувати коаліцію. Складається коаліційна програма і коаліційна угода, і утворюється сама коаліція.
Тоді коаліція, яка перезавантажує владу у Верховній Раді, обирає нове керівництво комітетів, можливо, навіть переформатує кількість комітетів, можливо, утворює пару додаткових комісій. А потім формує уряд національної єдності з умовою, що члени цього уряду не братимуть участі в наступних виборах.
– Але ж «Європейська солідарність» і «Батьківщина» – це опозиція до чинної влади. Чи не перетвориться ця коаліція та уряд згодом на лебедя, рака і щуку, як це вже було не раз в історії нашого парламенту?
– Ні, адже коли виписується коаліційна програма, вона має виконуватися. Тобто, якщо якісь основні елементи програми не підтримує фракція, вона просто не входить до коаліції. Спочатку виписується коаліційна рамка – параметри, за які коаліція не вийде. Наприклад, перший пункт – євроінтеграція, другий – членство в НАТО, третій – зміцнення обороноздатності, четвертий – військово-промисловий комплекс і так далі.
А тут першим пунктом коаліційної угоди має бути повернення конституційної влади в Україну. Оскільки влада в Україні надмірно сконцентрована в одних руках, що суперечить Конституції країни. Україна, нагадаю, парламентсько-президентська республіка, а станом на зараз система влади Зеленського іронічно називається «офісно-президентською». Проте політологічно – це гіперпрезидентська республіка, і це потрібно змінити.